Тема земельних ділянок відумерлої спадщини ніколи не була на перших шпальтах газет, як, наприклад, заява Яценюка щодо планів з розпродажу 1 млн га земель. Хоча легалізація таких земель і їх передача територіальним громадам, які, в свою чергу, могли б віддати їх в оренду, принесла б величезну суму в місцеві бюджети.
Арифметика така: припускаємо, що земельні масиви відумерлої спадщини становлять 1,5 млн. га. Якщо відштовхуватися від середньої нормативної оцінки 1 га в 31 тисячу гривень і найменшої орендної плати в розмірі 3 % від такої нормативної оцінки, то вийде 930 гривень за гектар. Множимо цю цифру на 1,5 млн га і отримуємо біля 1 млрд 400 тис гривень на рік. Звичайно, ця цифра приблизна, але вона відповідає реальному стану справ і навіть може бути значно більшою. Адже ми виходили з найнижчого дозволеного законодавством розміру орендної плати.
Звичайно, єдине вирішення проблеми лежить в законодавчій площині. Для цього у Верховній Раді 1 вересня минулого року було зареєстровано законопроект №3006 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли». 8 грудня 2015 року він був прийнятий парламентом у першому читанні, 12 квітня 2016 року – розглянутий на засіданні Аграрного комітету і рекомендований до прийняття у другому читанні. Те, що серед авторів законопроекту є представники практично всіх фракцій, дає надію, що законопроект буде підтриманий у сесійному залі.
Нормами вказаного законопроекту землі відумерлої спадщини передаються у комунальну власність територіальній громаді за місцем розташування спадщини. Також ним пропонується вирішити низку інших проблем, пов’язаних з цими ділянками. Зокрема, встановлюється правило, згідно з яким у разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди такий договір вважається продовженим до державної реєстрації права власності спадкоємця або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою. Крім того, пропонується, щоб право звертатися до суду щодо визнання спадщини відумерлою, крім органу місцевого самоврядування, мали також кредитори померлого. Якщо ж мова йде саме про земельну ділянку сільськогосподарського призначення, то таке право поширюється і на власника або користувача суміжної земельної ділянки. Звичайно – зі збереженням положень щодо передачі майна у складі відумерлої спадщини у комунальну власність. Водночас, аби стимулювати органи місцевого самоврядування до легалізації цих земель, їх пропонується звільнити від сплати судового збору при поданні заяв про визнання спадщини відумерлою.
Навіть елементарні розрахунки показують, які величезні гроші фактично «вилітають в трубу», поки ці землі перебувають в тіньовому обробітку. До речі, це ще один доказ того, що дещо передчасно розпочинати розпродаж земель сільськогосподарського призначення, якщо така величезна їхня кількість «висить у повітрі».
Законопроект було дещо доопрацьовано до другого читання, зокрема довелося відмовилися від впровадження автоматизованої системи пошуку відумерлого майна. Авторський колектив провів декілька нарад за участю фахівців Мінюсту, Держгеокадастру, державних підприємств «Інформаційний центр» та «Центр державного земельного кадастру». На цих нарадах було обговорено питання технічної можливості створення у складі спадкового реєстру системи автоматизованого пошуку відумерлої спадщини. За результатами нарад ми зробили висновок, що на сьогодні створювати цю систему зарано, адже реєстрація смерті в Україні відбувається часто без внесення відомостей про ідентифікаційний код. Отже – провести автоматизовану ідентифікацію померлого громадянина майже неможливо. Тому відповідні положення пропонується вилучити із законопроекту.
В четвер, 21 квітня, законопроект №3006 стояв у порядку денному, але Рада не встигла розглянути його в другому читанні. Сподіваюся, що на це відбудеться на наступному пленарному тижні.