Позиція, в принципі, дуже вигідна з точки зору симпатій виборців. Завжди можна сказати: весь той безлад, який має місце на селі, відбувається лише тому, що мене ніхто не слухає.Свіжий приклад такої тактики. Аркадій Олексійович Корнацький у блозі на «Лівому березі» звинуватив практично увесь склад Аграрного комітету ВР у підготовці (цитую) до «великої підлості, яку заплановано вчинити українському народу, перш за все селянам». Мова йде про законопроект № 2279, який 24 листопада 266 голосами було прийнято в першому читанні.
«Велика підлість», за словами Корнацького, полягає у тому, що виключаючи із статті 134 Земельного кодексу України норми, які дозволяють продавати і передавати в оренду державні і комунальні землі без аукціону, парламент тим самим робить неможливим безоплатну приватизацію земельних ділянок «для ведення фермерського і особистого селянського господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), індивідуального дачного, гаражного будівництва, для сінокосіння і випасання худоби, для огородництва».
Читає пересічний громадянин таку статтю і думає: от який гарний депутат, бореться з несправедливістю – самотужки протистоїть «земельній мафії». Але ніхто цього правдошукача не слухає, адже у профільному комітеті парламенту одні (цитую) «товарознавці й просто гендлярі, яким важливо виконати замовлення земельної мафії, а не забезпечити можливість виживання селянства». А от на досвідченого юриста і захисника селян пана Корнацького ніхто не звертає уваги.
Аркадій Олексійович, оскільки, як я розумію, Ваші висловлювання стосуються саме мене (адже за освітою я дійсно товарознавець), хочу ще раз запропонувати Вам разом із читачами уважно прочитати Земельний кодекс.
Отже, ми вносимо зміни до статті 134 Земельного кодексу, яка має назву «Обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах)». Глава 21 Земельного кодексу, у яку вносяться зміни теж має назву: «Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах». Тому сфера правового регулювання цієї статті (є такий юридичний термін, який, кажуть, вивчають студенти юридичних ВУЗів 1 курсу по предмету «Теорія держави та права») стосується і обмежується виключно продажем земельних ділянок та прав на них на земельних торгах. Безоплатної приватизації вона не стосується. Норми щодо приватизації ділянок для зазначених Вами цілей розміщені у іншій главі 19 Земельного кодексу, а саме у статті 121, яка визначає: «громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності». Останнє положення законопроектом не змінюється, і не треба вводити людей в оману. І ніякої колізії не виникне, кожна вказана норма кодексу відповідає за своє. Одна – за оренду і продаж на аукціоні, інша – за безоплатну приватизацію. Чого ж Вам ще не вистачає?
Мало того, частина 3 статті 134 Земельного кодексу (змін до якої законопроект теж не передбачає) прямо каже (цитую, щоб Ви ще раз не звинуватили мене у хитрості та підступності) «земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу». 34 стаття – це передача землі для сінокосіння і випасання худоби, 36 – для городництва, 121 – у випадку безоплатної приватизації. Тобто у разі прийняття законопроекту прості селяни як мали, там і матимуть можливість одержати землю у держави для вказаних цілей.
Далі. Ви дуже опікуєтесь долею директорів державних і комунальних підприємств, які не зможуть отримати землю без аукціонів. Так, дійсно, в оренду не зможуть. Але Ви, як юрист з величезним досвідом роботи, не можете не знати, що державним і комунальним підприємствам земля має не продаватись чи передаватись в оренду, а закріплюватись на праві постійного користування. Це передбачено статтею 92 Земельного кодексу, яку теж не змінює законопроект. Можливо Вас турбує те, що землі, отримані у постійне користування, не можна в подальшому використовувати у сумнівних оборудках з суборендою? Чи може Вам подобаються такі схеми? Мені – ні.
Тепер щодо захисту селян. На сьогодні землю для фермерства можна одержати в оренду без аукціонів. Але таке піклування держави про селян на практиці перетворилось у засіб поповнення земельних банків агрохолдингами. Схема дуже проста. Знаходиться людина з сільськогосподарською освітою, на неї як на фермера оформлюються величезні площі сільськогосподарських угідь, а потім цей псевдофермер навіть фермерського господарства не створює, а за різними схемами передає цю землю холдингам. Вас і це влаштовує?
І ці схеми дуже активно використовують по всій Україні. Тільки з початку цього року Держгеокадастром на земельних аукціонах було передано 12 тисяч га землі, у той час як загальна площа земель, наданих цим відомством без аукціону, наближається до 400 тисяч га. І це саме ті землі, які було б непогано віддати селянам для того ж городництва, сінокосіння та випасання худоби. Я думаю, що і Ваша рідна Миколаївщина теж не виключення (і мені здається, Ви трохи лукавите, говорячи зворотнє). Взагалі, мені дуже не хотілося б думати, що Ваші намагання застопорити прийняття законопроекту № 2279 викликані бажанням продовжувати самому використовувати такі схеми, маніпулюючи законодавством і користуючись юридичною необізнаністю більшості читачів.
Вам, Аркадію Олексійовичу, я би порадив вибачитись перед усіма Вашими колегами по Аграрному комітету Верховної Ради за висловлювання типу «гендлярі» і «земельна мафія». Такі висловлювання не личать голові підкомітету з питань земельних відносин, яким Ви є. А ще хотів би порадити Вам, замість галасливих виступів зайнятись нормальною законопроектною діяльністю. Адже поки що, окрім гучних слів, жодного законопроекту, який направлений на захист селян, Вами до Верховної Ради не внесено. Поки що Ваша позиція обмежується лише голосуванням на засіданні комітету за принципом «а баба Яга проти», коли усі аргументи замінюються дешевим піаром. А на практиці, - навіть ініційоване Вами конституційне подання, яке Ви вмовили підписати значну кількість дуже поважних народних депутатів, Конституційний суд не прийняв до розгляду з огляду на юридичну безграмотність.