ГоловнаБлогиБлог Катерини Тягло

Арт-ініціативи на лінії дотику

«Часом щоб продовжувати жити, треба знайти точку відліку»

Ірен Роздобудько

Соціально-культурні ініціативи, спрямовані на розвиток регіонів країни та посилення міжрегіональної співпраці, з’являються незалежно від зовнішніх умов. Вони були і раніше – до Революції Гідності й початку військових дій, але саме зараз спостерігається зростання проектів, що спрямовані на підтримку й розвиток культурних інновацій на Сході країни. Деякі мають тимчасовий характер, деякі – розраховані на роки. Якісь підтримуються міжнародними неурядовими організаціями, інші є «низовими ініціативами», тримаючись на волонтерському русі та ресурсах організаторів. Але факт залишається – у невеликих містах Донецької та Луганської областей з’являються культурні події та заходи, які кілька років тому складно було уявити. Це і фестивалі, і документальні вистави, і мультижанрові проекти. Найактивніше долучаються до «культурного відродження» ті населені пункти, що знаходяться в безпосередній близькості до зони АТО і відчули на собі руйнівний вплив військових дій та потребу щось змінювати в житті колишніх індустріальних територій.

Фото: Надано автором

В той час коли у великих містах на підконтрольних територіях, тим більше, в столиці нашої країни культурними проектами, фестивалями, мистецькими заходами, як поєднують різний «арт» вже не здивуєш, на Сході спостерігаємо зовсім іншу картину. Дозвілля молоді та підлітків часто обмежується домашнім спілкуванням або «блуканням» у соціальних мережах, і фактично не виходить за межі комп’ютерів, телефонів, подвір’їв . Можливості піти на виставу в театр, в кіно чи виставку маже немає, тому що для такого культурного дозвілля, як правило, потрібно їхати у інше місто. І якщо до військових дій це було реально – подорожувати принаймні в межах області, то із появою лінії розмежування така можливість уривається. В особистій бесіді школяр з Луганської області років чотирнадцяти розповідає, як вони з батьками їздили до Луганська в боулінг чи в кінотеатр, а тепер з об’єктивних причин – ні.

Комендантська година, запроваджена в прифронтових містах, щовечора нагадує про невідворотність змін, що відбулися в країні і тривають. Діючі ж у цих містах культурні інституції часто не можуть створити щось нове для молоді або якщо і прагнуть, але не мають для цього ресурсів. Така ситуація не поодинока. З більшими містами, де є вирує культурне життя (Харків, наприклад) не завжди зручне транспортне сполучення і тому малі (до 50 000 мешканців) населені пункти залишаються у вакуумі обставин. Бажання «кудись піти», звичайно, не зникає. Тому коли проводяться мистецькі акції, вистави, тренінги саме в таких місцевостях – вони викликають інтерес і збирають свою цільову аудиторію. У Попасній та ще трьох містах інших містах Луганської області (Бахмут, Сєвєродонецьк, Лисичанськ) впродовж 2017 року реалізовував проект «Театральні майданчики – осередкам громадської активності», результатом якого стало створення чотирьох театральних вистав місцевими мешканцями за підтримки провідних українських та зарубіжних режисерів та драматургів.

Кураторкою проекту є Ірина Гарець (ГО «Театр сучасного діалогу», структурний підрозділ Полтавської філії Суспільної служби України). Важливо, що театралізовані дійства, що не завжди вмішуються в художню форму саме вистав, створювалися активними громадянами міст-учасників проекту – дорослими та підлітками (не-вистава в Попасній під назвою «Що робити в Попасній після шостої вечора?» створена школярами школи №1 та №20 під арт-супроводом режисера Антона Романова та шеф-драматурга PostPlayТеатру Дена Гуменного), і тому залишаються на культурній мапі свого регіону. Так само відбувається й у рамках проекту «Відлік» (кураторка – Євгенія Відіщева) що стартував у місті Щастя і має на меті охопити маленькі міста не тільки Сходу, а й усієї України. «Молодь з містечок, рівновіддалених від обласних центрів нічим особливо не відрізняється від своїх однолітків в Києві», ділиться спостереженнями оператор проекту, «вони хочуть розважатися, гуляти, єдине, що відрізняє – вони мають набагато менше можливостей». І з цим не можна не погодитися. Легко обрати цікавінки з яскравої низки можливостей, складніше – створити самим, щоб потім поділитися з громадою. Саме тому культурний обмін між молоддю з різних міст, містечок та регіонів країни стає особливо важливим.

Фото: Надано автором

Політичні контексти, що роз’єднують не лише території, але й людські спільноти, можуть бути компенсовані спільними зусиллями – створенням культурних подій не тільки «для» громад містечок Сходу, а й безпосередньо ними самими. Знайти зручний простір, повідомити, громадськість, запросити зацікавлених відвідувачів та створити цікаву програму заходів – не складно, коли в самому місті й поза ним є ініціативна група, що бере на себе роль координатора. Саме так відбувається з тими проектами, про які йшлося вище.

Звичайно, це далеко не перелік активностей, що проводяться на Сході із залученням активістів громадянського суспільства, вони виникають регулярно й часто оновлюються, розширюючи сферу впливу, приєднуючи нових учасників. Формуються нові ініціативні групи, до них долучаються досвідчені експерти і волонтери, що мають знання та навички, необхідні для успішної діяльності на «культурному фронті». Підтримати одну з таких ініціатив або заснувати свою насправді може кожен представник або представниця громадянського суспільства, яка поділяє принцип, висловлений в одному з матеріалів про Схід «якщо ми зараз будемо менше витрачати сили на проведення фестивалів, то нам знову доведеться збирати гроші на тепловізоври».

На Радіо Хаят (Radio Hayat) в програмі «Арт-хаб» був представлений огляд соціально-культурних ініціатив на сході, послухати можна за посиланням: https://www.facebook.com/haytrdo/videos/207764313133993/

Фото: Надано автором

Катерина Тягло Катерина Тягло , Соціолог, менеджерка культурних проектів
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram