Мітинги акції - політичний сезон у розпалі, Україна вкрай потребує нових політичних еліт, а взамін отримує популістів чи безсистемних публічних людей. Давайте поглянемо на процеси трохи глибше.
Де народжуються політичні еліти?
Звісно в розвинених демократіях шлях політика більш прогнозований - освіта, активність в політичній партії, внутрішньопартійні ліфти, зрозуміла професійна спеціалізація, робота на базі певної цінності чи ідеології. Цей шлях простий і складний в один і той же момент. Простий - бо правила гри зрозумілі й шлях від помічника чи секретарки до члена Бундестагу навряд чи можливий. Але складний й у тому , що позиції істеблішменту більш вагомі. Саме істеблішмент просуває своїх дітей до нових політичних еліт даючи їм зв'язки та міцний фундамент. В Україні ж під час створення нової політичної еліти - соціальні ліфти, в класичному розумінні не працюють, відтоді часто партійний список формується за 3 місяці до виборів, тому там багато поверхневих чи "випадкових людей". Подумайте самі, навіть висунути 60-80 людей по середньому місту України це величезна робота, якщо розраховувати, що кожен з них буде носієм цінностей й здатним мати знання, вміння, навички, мережу симпатиків, що підтримують людину.
Рецепти побудови політичних еліт
Отже рецепт №1: розвивати системні політичні сили. Системне партійне будівництво може стати хорошою основою для розвитку нових політичних еліт. Насправді в регіонах багато системних, думаючих та досить заможних людей, питання в тому, що великі політичні проекти не завжди викликають довіру і бажання приєднатися, чи характерні ситуативні союзи.
Рецепт №2. Менше бюрократії й державних установ. Зараз багато публічних політиків виходять з державного сектору ( з міністерств чи відомств). Часто ця робота шкодить базовій. Наприклад, ми вже звикли до великої медіа активності Омеляна, лише лінивий не знає про міф RayanAir. Але реально робота голови такого відомства не має бути спрямована на ефект присутності у медіа. Звісно, конфлікти з Гройсманом мають місце і кожен тримається на посаді як може, але точно такі методи роботи не приведуть до якісно нових політичних еліт. Так само, свого часу Міністр екології і природних ресурсів України Шевченко, намагався піти з посади відразу в публічну політику, але оцінивши його заслуги жодна партія так і не запросила "реформатора " до своїх лав.
Рецепт №3. Соціальні ліфти та політична освіта. Звісно для системної, як громадської так і партійної роботи потрібні знання та навички, їх можна здобути на профільних школах та в базових ВНЗ. Звісно пострадянська система освіти не передбачує інструментів розвитку громадянського суспільства і максимальної залученості до розбудови демократії, тому представникам влади доводиться отримувати навички та знання за кордоном (але звичайно такі програми мають ідеологічного спонсора) чи досить дорогі.
Рецепт №4. Бути активними. Часто соціологія показує що люди бояться іти у велику політику, адже це надто складно і дорого, тим паче такі твердження часто не відповідають реальності, а за рахунок правильно менеджменту можна зменшити видатки. Спробуйте реалізувати декілька проектів громадського характеру і Ви побачите що все реально. Дійте!