ГлавнаяБлогиГеннадія Друзенка

Зеленський: ринковий фундаменталіст чи малорос?

Мені вже доводилось писати про внутрішню порожнечу та рефлективність Зеленського. Більшість моїх побратимів та посестер по війні за незалежність України вважають цю порожнечу ознакою малоросійства чинного президента. Я розумію, чому це так: патріотам набагато легше мобілізуватись на боротьбу з «малоросом». На жаль, чи на щастя, але за всієї своєї функціональності, концепція «Зеленського-малороса» не витримує жодної критики.

Фото: Макс Левин

Дозволю собі послатись на дефініцію Маланюка: «малоросійство — це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція. Капітуляція ще перед боєм». Подобається це комусь чи ні, але наразі Зеленський – переможець. Він збудував з нуля успішний бізнес. Без жодної корупції заробив грубі гроші. Створив найпопулярніший в українському мистецтві образ народного президента, зняв найкасовішу в Україні кінострічку, врешті-решт виграв президентські вибори і вперше в історії України сформував у парламенті свою монобільшість. Якось мало схоже на біографію капітулянта…

Насправді проблема, яка нас усіх непокоїть, не в капітулянстві Зеленського, а в алгоритмі його успіху. Його успіх фундаментально індивідуальний. Це «американська мрія» в дії. Це успіх Ван Дамма, який проміняв рідну фламандську на англійську, аби стати зіркою Голлівуду. Це формула успіху Шварценеггера, який залишив свою затишну Австрію, аби зробити карколомну кар’єру в Новому світі. Це фундаментальний вибір на користь індивідуального тріумфу коштом зречення свого оточення і свого коріння. Це апофеоз «вільного радикала».

І такій формулі успіху нас точно не вчив ані принципово комунітарний «совок», ані шовіністична Росія. Це кредо ринкових фундаменталістів, жерців «вашингтонського консенсусу». Це філософія Трампа, а не Путіна. Все продається і все купується. Успіх вимірюється прибутком. В основі людських вчинків лежить особистий інтерес, а не вічні цінності. Виграє той, хто краще домовляється, а не той хто залишається вірним до кінця.

QUID PRO QUO. Послуга за послугу. Життя – лише низка вигідних (чи не дуже) транзакцій. Як тільки транзакція завершена, ніхто нікому нічого не винен. Курдів можна здати. Гренландію купити. Європейцям – пообіцяти вийти з НАТО. Екологів – послати куди подалі, бо вони не вміють заробляти тут і зараз. Це портрет не Зеленського – це портрет його «великого учителя» Трампа.

Для ринкового фундаменталізму нема нічого святого. Народ готовий реготати з «України-повії», фільми краще продаються російською, а Коломойський добре платить за «Згоріла хата» (Гонтаревої) – значить ви правильно розрахували ринковий тренд. Нічого особистого – тільки бізнес. Виборці хочуть миру за будь-яку ціну – треба ловити тренд. Тому я і назвав вчора Зеленського «лібералом». Хоча точніше звичайно – «ринковий фундаменталіст».

Як тільки ми зрозуміємо цю неусвідомлену філософію чинного президента, все стає по місцях. І продаж землі. І торги з Путіним. І бажання розпродати рештки державного майна. І Милованов на посаді міністра економіки. Немає нічого святого. Все купується і продається. Політика – тільки низка вигідних (і не дуже) транзакцій. «Мову, віру, культуру» нехай продає вам лузер Порошенко. Наразі на політичному ринку домінує попит на швидкий мир. А попит, як відомо, має народжувати пропозицію…

Порожнеча Зеленського – це не малоросійство, це порожнеча ринкового фундаменталізму. І ця пошесть прийшла до нас не з Росії – її принесло в наші краї з протилежного боку. До речі, термін «ринковий фундаменталізм» запровадив у широкий обіг Джордж Сорос…

Я певен, що рецепт нашої перемоги чи бодай виживання – це український різновид «солідаризму», який допоміг нам перемогти на Майдані і вистояти в трагічному 2014-му. Для України ринковий фундаменталізм, що атомізує суспільство і зводить життєву філософію до гасла «Багатій!», - шлях до поразки. Егоїстичні індивідууми, яких цікавить тільки власний успіх, не можуть успішно протистояти путінській агресії.

Але щоб ефективно опонувати Зеленському, треба зрозуміти його світогляд і його мотивації. Треба спробувати збагнути, як він сприймає світ. Треба вивчити, хто його справжні наставники і вчителі. Треба розкусити, як він думає і що ним дійсно рухає. Тоді є шанс перемогти.

Звичайно, якщо ми сформулюємо переконливу світоглядну альтернативу «ринковому фундаменталізму Зеленського», а не просто волатимемо до хрипоти "Зелю геть!"

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter