Історію маріупольця Богдана, який повернувся в Україну в день свого 18-річчя, знає вся країна. Богдан — один із тих викрадених Росією дітей, яких вдалося повернути.
Необхідно діяти швидко
Наразі Україна верифікувала 19 546 депортованих та примусово переміщених Росією дітей. Реальна ж кількість може бути в рази більшою. Адже масове вивезення українських дітей триває від самого початку війни, з 2014-го року. Після окупації Криму росіяни започаткували так звану програму «Потяг надії», аби виправдовувати викрадення наших дітей та подальше їхнє усиновлення чи влаштування в прийомні російські сім’ї, з метою перетворення на росіян.
Відтоді минуло 10 років! Коли росіяни викрадали 8-річних дітей, тепер це вже дорослий юнак або дівчина! У поверненні маленьких українців велике значення має час. Діти ростуть дуже швидко, а Росія відбирає в них не лише дитинство, але й сім’ю, рідну країну, національність – продовжує вчиняти злочини.
Якщо ми будемо повертати одну дитину кожного дня, нам треба буде 55 років. Чи є у нас такий час? Ні, немає.
Тому наша держава розраховує на дієву допомогу міжнародної спільноти в цьому питанні. Оскільки, коли йдеться про дітей та їхні скалічені долі, нам разом необхідно докладати максимум зусиль і діяти рішуче.
Є різні історії повернення… Одну дівчинку нам вдалося повернути, тому що її маму почули завдяки скликанню Україною спеціального засідання Ради Безпеки ООН, інших дітей – за допомогою рідних, які наважилися поїхати в РФ і забрати своїх сина чи доньку, брата, сестру чи онуків, або за сприяння посередників, зокрема Катару. Наразі Катар – єдина країна, яка публічно допомагає повертати наших хлопчиків і дівчаток. Також результативною є допомога UNICEF. Маємо вже не один вдалий кейс за посередництва Катару та підтримки UNICEF.
Так, 22 березня ми повернули додому 9 наших дітей. А 20 лютого — ще 11, серед них — дві сестрички-двійнятки, яким усього по два роки. Найстаршій дитині – 16 років. Усі мають свої особливі історії. Вони пережили окупацію рідних міст, бомбардування, поранення, смерть рідних. Деяких Росія примусово паспортизувала та навіть знайшла їм «опікунів».
Емоційно та психологічно виснажені, але незламні
Кожне повернення – надскладне. Це не просто цифри, суха статистика, а індивідуально розроблена спецоперація. Для повернення дітей у нас затверджений окремий план – Bring Kids Back UA, розроблений за ініціативи Президента України. Репатріація викрадених дітей також є ключовим елементом четвертого пункту Української формули миру, за який я, як Омбудсман України, відповідаю.
Діти, яких повертаємо з тимчасово окупованих територій або після депортації до Росії, потребують неабиякої уваги, допомоги та захисту.
Через пропаганду і примус взяти російський паспорт, через погрози та знущання Росія намагається всіляко змінити та знищити українську національну ідентичність. Дітей утримують у спеціальних таборах для «перевиховання», їм прищеплюють ненависть до України. Застосовуються всі ресурси, щоб вони не просто забули своє українське минуле, – щоб забули батьків, родичів, своє коріння, що колись розмовляли українською мовою та називали себе українцем чи українкою. РФ працює над цим системно, руйнуючи цілий Всесвіт кожного викраденого українського хлопчика та дівчинки. Непоодинокі випадки, коли за синьо-жовтий колір в одязі дитину цькували, у російських таборах та школах. Дітей змушують співати та слухати по кілька годин російський гімн, примушують писати листи подяки «російським воїнам-визволителям», вбивцям українців!
Щоразу, коли зустрічаю дітей після повернення, бачу, наскільки сильно впливає на них депортація. Ці діти емоційно та психологічно виснажені, дехто дуже замкнений. Однак, попри все, неповнолітні українці залишаються незламними, вони не зрадили переконанням і мріям, а своїми вчинками доводять, що нічого неможливого немає.
Центр захисту прав дитини
Про всі жахіття, які пережили, хлопці та дівчата розповідають під час особистих зустрічей в Офісі Омбудсмана, а також у Центрі захисту прав дитини (Child Rights Protection Center), який відвідують зі своїми батьками або іншими законними представниками. Тут з ними працює ціла команда спеціалістів для оцінки їхнього стану, потреб, подолання стресу та якомога швидшого повернення до звичайного дитинства.
На базі Центру працівники Служби безпеки України опитують дітей з метою фіксації злочинів, вчинених РФ стосовно них або свідками яких вони стали.
Повернені діти, які в силу віку та психоемоційного стану надають свідчення, діляться своїми історіями життя в окупації та депортації.
Вони розповідають про те, як їх змушували говорити лише російською та навчатися в російських школах, погрожуючи за непокору відібрати у батьків та позбавити їх права на виховання рідних дітей. Аби вберегти своїх доньок і синів, батьки тримали їх вдома, побоюючись відпустити на вулицю. Траплялися випадки викрадення дітей російськими військовими.
Своєю історією поділилась 13-річна дівчинка, яку повернули з тимчасово окупованої території Херсонської області. На їхній земельній ділянці окупанти поставили гармату, з якої щоранку велися обстріли. Фактично прикривались цивільними, як «живим щитом». І це ще один доказ цинічного та свідомого порушення Росією норм міжнародного гуманітарного права. Дівчинка також повідомила, що продуктові магазини та аптека працювали лише дві години на день, а ще жителі були позбавлені можливості звернутися по медичну допомогу, оскільки лікарів взагалі не було.
Олександр, якого теж повернули з тимчасово окупованої території, розповів, що після смерті мами хотів виїхати на підконтрольну Україні територію, до своєї тітки-опікуна. Натомість його примусово влаштували під опіку в сім’ю на тимчасово окупованій території. У цій так би мовити «родині» про хлопця не піклувались. Більше того, змушували тяжко працювати на присадибній ділянці, також нав’язали російський паспорт.
Щодня ми продовжуємо стикатися з черговим фактом насильницького переміщення, депортації, мілітаризації наших дітей росіянами, «перевиховання», незаконного усиновлення.
Кожна історія повернених малюків і вже майже дорослих юнаків і дівчат – важлива, кожна їхня доля – важлива. Після їх повернення ми повинні забезпечити їх усім необхідним, бо розуміємо, що вони пережили серйозні психологічні травми, а інколи й фізичні, і щоб діти могли оговтатися, потрібен час.
Пройшовши гіркий життєвий досвід в окупації та депортації, діти потребують обов’язкової психологічної підтримки та допомоги.
Для цього в Центрі захисту прав дитини створені належні умови для проведення опитування хлопчиків і дівчаток за моделлю «Барнахус» для того, щоб правоохоронцям не довелось проводити опитування кілька разів, аби не травмувати додатково дитячу психіку. Адже діти, які постраждали від різних видів насильства з боку росіян, штучної асиміляції, індоктринації, стирання своєї ідентичності й національної належності, потребують особливого спілкування й турботи.
У Центрі з дітьми працюють найкращі фахівці: психологи з громадської організації «Голоси дітей» оцінюють емоційний стан кожної дитини та надають необхідну психологічну допомогу. Співробітники Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей складають оцінку потреб, сприяють медичному огляду, забезпечують освітні потреби та здійснюють супровід дітей та їхніх родин. А працівники благодійного фонду «Посмішка ЮА» забезпечують дітей предметами першої необхідності, одягом та технічними засобами. Співробітники Офісу Омбудсмана сприяють у відновленні необхідних документів.
Щоб допомогти кожній повернутій дитині стати відкритою та повернутися до повноцінного життя, кожен з команди докладає максимум зусиль.
Об’єднуємо зусилля для повернення наших дітей
За останній рік світ зробив багато важливих кроків у питанні повернення українських дітей. На саміті глав держав та урядів Ради Європи ухвалили декларацію, присвячену українським дітям, розпочала роботу Консультаційна група Ради Європи з питань дітей України, запрацювала Міжнародна коаліція за повернення українських дітей, у якій співголовують Україна та Канада. Важливою є й резолюція ПАРЄ із закликом до країн-членів визнати депортацію Росією українських дітей геноцидом. У її напрацюванні брали участь і представники Офісу Омбудсмана.
Голоси повернених дітей лунають на різних міжнародних майданчиках, аби світ чув і знав усю правду про злочини Росії стосовно них. Вражає їхня сміливість, адже діти фактично свідчать проти країни-терориста.
День за днем, уже десять років, Росія руйнує майбутнє України, знищуючи і травмуючи найцінніше – дітей. У своєму юному віці вони вже добре знають, що війна — це страх і біль, вбивства, каліцтва, тортури, сексуальні злочини, депортація, фізичне насильство, психологічний тиск, «перевиховання»... І це далеко не повна картина тих жахіть, які їм доводиться пережити. Когось вдалося врятувати, але тисячі викрадених дітей все ще чекають повернення на рідну землю.
Ми готові долучати будь-кого з міжнародних посередників, хто справді може посприяти пришвидшенню репатріації українських дітей. Адже наш обов’язок — повернути всіх!