От минулого тижня фактично стартував конкурсний відбір підручників для 3-го класу «Нової української школи». Їх справді друкуватимуть за 42 гривні – таку ціну заклали в держбюджет. Це будуть не просто дешеві, а найдешевші на континенті підручники, написані авторами буквально за копійки.
Знаєте, скільки з тих 42 гривень заберуть продавці імпортного паперу і поліграфісти? Усі 38,65 грн, бо 92% вартості підручника становлять матеріали, з якого він виготовлений.
Іще 2,1 грн із загального кошторису підручника піде на зарплату працівникам видавництва.
А скільки грошей отримає автор підручника?
Аж 1,25 грн.
І це лише у тому випадку, якщо підручник пройде експертизу, отримає міністерський гриф і понад 40 тисяч замовлень вчителями. Якщо ж замовлень виявиться від 10 тисяч до 40 тисяч, то частиною авторської винагороди доведеться поділитися із видавництвом, яке погодиться з власних коштів дофінансовувати видання підручника. Скільки ж тоді заробить автор у підсумку? Десять тисяч гривень? За рік роботи над створенням цілого підручника? Та в Польщі прибиральниця супермаркету заробить удвічі більше за місяць!
Ось така ціна інтелектуальної праці в нашій країні!
Але ви здивуєтесь ще більше. Цього року оцінювання проєктів підручників зробили платним!
За експертизу кожного оригінал-макету слід заплатити від 19,5 тис. до майже 39 тис. гривень. Вичитуватимуть електронну версію підручника аж вісім експертів. Наскільки від цього зросте якість навчальної книги, чи будуть у ній ляпи та неприпустимі речі - учителі та батьки учнів переконаються вже наступного року. А в мене інше запитання: скільки заробить автор, якщо заплатить своїм гонораром за експертизу?
Держава за рахунок платної експертизи економить кошти. Але підручник якої якості ми отримаємо, якщо взагалі не будемо платити за їхню розробку? Кого ми хочемо надурити. Уряд Сінгапуру кожен рік виділяє на розробку навчальних матеріалів 100 млн. доларів. Звичайно, ми не Сінгапур, ми бідні… Припиніть це повторювати. Ми ніколи не виліземо з бідності, якщо і далі забиратимемо з освіти навіть ті копійки, які держава виділяла раніше.
Ми фінансуємо створення підручників кількома відсотками від потреби і сподіваємося, що звідкись візьметься сучасна навчальна література, а школа даватиме глибокі знання. Чи є тут здоровий глузд?
Дуже добре, що новий міністр освіти і науки Ганна Новосад чудово розуміє цю проблему.
Цитую міністра: «Ми платимо орієнтовно 40 гривень за один підручник. Тому він виходить у нас такої низької якості».
І другу причину низької якості шкільного підручника називає міністр: експертиза.
«Якщо ви подивитеся, як зараз відбувається експертиза підручників, то це дуже такий фіктивний і дуже далекий від дійсної експертності процес. Збирається якась група людей і роблять вигляд, що вони дійсно вичитують ті чи інші підручники. І власне тоді на виході ми маємо абсолютно незмінений зміст, дуже часто ми маємо просто ляпи про Росію як нашого друга або якісь абсолютно гендерно неприпустимі речі», - каже Ганна Новосад.
Так, за дешеві підручники доведеться розплатитися малоосвіченим поколінням, яке поглинатиме мільярди на доучування та підвищення кваліфікації.
Щоб отримати якісний освітній продукт, у його розробку треба вкладати у рази, якщо не в десятки разів більше. Доведено практикою.
Досі ми ще якось виїжджаємо з якістю підручників за рахунок того, що не всі педагоги й науковці подалися на кращі хліби за кордон. Вони віддані своїй справі й готові навіть працювати безкоштовно, як мелітопольська вчителька Наталія Кідалова, що перемогла у цьогорічному конкурсі Global Teacher Prize Ukraine. Але вічно робити ставку на ентузіастів не вийде. Підуть вони – і нічого не залишиться. І тоді ми нарешті почнемо платити професіоналам за західними тарифами. Подивіться на будівельну галузь. Кранівники, бульдозеристи отримують зарплати, які мало чим відрізняються від польських. Бо не будуть їм гідно платити – люди наступного ж дня поїдуть на заробітки.
У сусідній Польщі підручника для початкової школи – від 7 євро. Винагорода автора навчальної книги при цьому сягає 12%. Папір, друк, палітурка – це лише 20% вартості. Решту ціни становлять торгова націнка, робота видавництва. У ціну навчальної книги закладають витрати на навіть маркетинг і просування. Так, для польських шкіл зустрічі авторів з учителями абсолютно звична річ. Бо саме під час таких зустрічей педагоги ознайомляться з підручниками, аби вибрати потім для шкільної роботи. І який текстовий та ілюстративний контент затребуваний в сучасному освітньому процесі, автор та видавець підручника дізнаються безпосередньо від учителів-практиків. А не з міністерських методичних рекомендацій. Відтак директор школи, який потім купує навчальну літературу для школи, може бути впевненим у її якості та якості викладання дисциплін учителями. І гарантувати цю якість батькам своїх учнів.
Щоб таке запровадилося у нас - наразі можна лише мріяти. І сподіватися на системний перегляд механізму забезпечення шкіл навчальною літературою, задекларований міністром Ганною Новосад як пріоритет.