За показником фінансування видання навчальної літератури Україна залишається аутсайдером на європейському континенті.
Видати книжку за півтора євро?! Хіба це можливо? – дивуються європейці, коли чують ціну українського підручника, який держава закуповує для шкіл.
Здивування цілком обгрунтоване.
Приміром, в Угорщині, яка також забезпечує учнів та вчителів безоплатними навчальними матеріалами, підручник з рідної мови коштує 1570 форинтів (еквівалент 148 грн), а з предмета «Наш світ» - 4 000 форинтів (378 грн). У 2018 році на видання підручників для 1 млн учнів угорці витратили 12 млрд форинтів. Це понад 1,1 млрд у гривенову еквіваленті.
У Польщі комплекти навчальних матеріалів для учнів школи купують за кошти урядової субвенції. Підручники з трьох навчальних предметів для учнів 1-3 класів у 2020 році коштував 75 злотих, для учня 4-го класу (9 предметів) - 140 злотих, для учнів 5-6 класів (12 предметів) - 180 злотих, для учнів 7-8 класів (12 предметів) - 250 злотих.
Помножте злоті на 7,5 й отримаєте гривневий еквівалент – 562-1875 грн за комплект.
Але це ще не кінець арифметичних дій.
У 2021 році польський уряд збільшить фінансування шкіл для придбання підручників та дидактичних матеріалів аж на 20%. Бо зросли розмір мінімальної оплати праці, підскочив показник інфляції, збільшилися витрати видавців на створення обов'язкових цифрових версій підручників, доступних учням в Інтернеті. Чинники для підвищення вартості підручника, до речі, питомі й для української економічної ситуації. Проте один підручник для 8 класу у Польщі 2021 року коштуватиме державі 25 злотих (185 грн), а в Україні – 48 грн.
Польські підручники - не найдорожчі. Росія в останні роки виділяла на видання шкільних підручників від 500 рублів (185 грн) для учнів початкової школи до 780 рублів (285 грн) для учнів середніх класів. А середня вартість підручника, який використовується у німецькій школі, - не менше 25 євро.
Значно вища вартість закордонних підручників проте не зумовлена помітно більшими витратами на папір, картон та високоякісне поліграфічне виконання. Цей сегмент ціни примірника навчальної літератури приблизно однаковий і в нас, і в сусідніх країнах. Різниця у вартості підручників дозволяє відчути, «як много важить» інтелектуальна праця авторів, креатив дизайнерів та вправність редакторів - у десятки разів більше, ніж 50 гривень. Це найдорожчий ресурс, інвестиції у який найбільш вигідні, бо таке фінансування приносить розвиток.
В Україні ж практикується інший підхід – «фінансуємо, аби зекономити». Стимулів для появи сучасної навчальної літератури, з якою нові покоління українців здобували би базову освіту й якісно готувалися до професійної реалізації в житті, закладається вкрай недостатньо. Авторські винагороди за створення інноваційних підручників настільки низькі, що нові автори у підручникотворення практично не приходять. Запити на якісні підручники лунають і зі шкіл, і з батьківських спільнот. Проте як мотивувати фахівців писати нові підручники, якщо їм значно вигідніше займатися репетиторством або монетизацією своїх знань у соціальних мережах?
Кількість коштів, які держава витрачає на створення підручника як одного з найважливіших інструментів шкільної освітньої системи, напряму свідчить про зміст і якість цінностей, навичок і знань, які мали б отримати громадяни. Як і будь-який інструмент, він має бути якісним і не може бути дешевим.
Натомість дешеві для держбюджету шкільні підручники обертаються низькою якістю освітнього процесу, прогалинами у навчанні та знаннях учнів, невисокими шансами випускників здобути фах та високооплачувану роботу, а згодом - украй високими ризиками помилок у професійній діяльності. У підсумку страждають усі.
Уряду слід терміново переглянути підходи до фінансування створення та видання шкільних підручників. Інакше такі мізерні інвестиції у розвиток людського капіталу залишать примарними шанси країни посилити конкурентні переваги на світових ринках.