У березні я писав про ганебний випадок, який трапився під час експертизи проєктів шкільних підручників для 3 класу. Двоє експертів подали майже ідентичні висновки щодо різних підручників, проте з протилежними оцінками. Настільки протилежними, що один підручник мав би отримати схвалення для використання у «Новій українській школі», а інший – полетіти просто в кошик.
На таке свавілля звернула увагу апеляційна комісія конкурсу й повністю підтримала скаргу учасника конкурсу на нефахову роботи експертів. Проєкт підручника відтак залишився у конкурсі й отримав високу оцінку від учителів початкової школи. Нині за виданням «Українська мова та читання» авторів К. І. Пономарьової, Л. А. Гайової та О. Я. Савченко навчається кожен третій третьокласник.
В Інституті модернізації змісту освіти, який Міністерство освіти і науки вповноважує проводити експертизу навчальної літератури, висновки з історії зі скопійованими висновками зробили не відразу. Повноцінного службового розслідування того, як у текстах різних експертних висновків з'явилися ідентичні абзаци, речення, фрази і зауваження, в ІМЗО не провели. Відтак експерти, які «спалилися» на фальсифікації висновків, не понесли жодного покарання. Тому ніщо не забороняє їм брати участь у новому оцінюванні проєктів підручників.
Чи було підроблення результатів експертизи підручника «Українська мова та читання» авторів К. І. Пономарьової, Л. А. Гайової та О. Я. Савченко? За відповідною заявою Національної освітньої асоціації слідчі Нацполіції вивчають це питання. Відповідь на нього дізнаємося вже незабаром.
Сама ж історія з фальсифікацією експертних висновків дискредитувала саму ідею проведення експертизи проєктів шкільних підручників.
Процедура цього етапу конкурсного відбору не викликає довіри. І це змушує глянути на питання під іншим кутом: а чи варто проводити таку безвідповідальну експертизу?
Експертне оцінювання навчальної літератури здійснюється вже понад 5 років. Окрім заборонної, іншої функції така експертиза не виконує. На якість навчальних матеріалів висновки експертів практично не впливають.
Ну бо чим, приміром, експерти покращили підручники «Я досліджую світ» авторів Н. М. Бібік та Г.П. Бондарчук для 1-го, 2-го та 3-го класів?
Три конкурси поспіль проєкти цих підручників отримували від експертів занижені оцінки. Але щоразу апеляційні комісії визнавали експертні висновки помилковими й залишали проєкти серед учасників конкурсу. Аби переконатися в цьому, перегляньте рішення апеляційних комісій тут, тут і тут. Натомість учителі замовили понад 80 тисяч примірників цього видання для кожного класу початкової школи.
Виходить, що експерти, яких ІМЗО набирає буквально за оголошеннями, щороку методично намагалися «збити» підручник, а вчителі, яким ми довіряємо навчати наших дітей, вибирали підручник з одним із найвищих результатів.
Що ж тоді є справжнім знаком якості експертизи – висновок анонімного експерта, про кваліфікацію якого ви нічого не знаєте, чи усвідомлений вибір вчителя, який навчає учнів?
Гадаю, МОН варто позбавити експертів права вирішувати, чи доцільно той чи інший проєкт підручника використовувати у школі. Нічого, крім нечесної конкуренції, цей закритий і контрольований експертною установою кваліфікаційний відбір не створює. А за умови анонімності та безвідповідальності самих експертів зловживання правом надавати преференції певним проєктам набувають кримінального характеру.
Національна освітня асоціація разом з освітянською спільнотою впродовж тривалого часу вимагає відкрити інформацію про експертів, не порушуючи принципу конфіденційності під час проведення конкурсного відбору підручників. Існує вірогідність, що ІМЗО дослухається нашої пропозиції: після підбиття підсумків конкурсу експертна установа має оприлюднити повні тексти всіх відповідних експертних висновків разом з іменами експертів, що здійснювали їхню підготовку. Відтак за якість підручника відповідальність нестимуть не лише ті, хто його писав, а й ті, хто оцінював.
А виключне право вибирати підручники для навчання у школі слід залишити за вчителями. За нинішніх умов це єдині союзники учнів та їхніх батьків у питанні здобуття якісної шкільної освіти.