Під вивіскою "орденоносного заводу"
Як гідний представник свого покоління, завод “Електронмаш” розділив сумну долю більшості великих машинобудівних підприємств Радянського Союзу — повільно перетворювався на руїни та дешеву орендну площу без будь-яких натяків на успішне майбутнє за капіталізму.
Ще за пізнього СРСР продукція заводу вважалася морально застарілою. Пізніше зникла “оборонка”, ринок став відкритим для вживаних IBM та Commodore, а ЕОМ виробництва київського “Електронмашу” виявилися непотрібними. Але завод якийсь час ще борсався, намагаючись виготовляти касові апарати.
Проте спроби “конверсії” та перепрофілювання “Електронмашу” не мали успіху і завод повільно згасав. Врешті-решт, наприкінці 2020 року Фонд держмайна отримав під приватизацію неробоче підприємство із загальною сумою боргів на 13 млн гривень, зокрема:
• 5,4 млн гривень боргів із заробітної плати;
• 3,3 млн гривень податкового боргу із зарплати;
• 1 млн гривень поточної кредиторської заборгованості;
• 3,2 млн гривень інших боргів за кредитами.
Замість витрат на утримання старого підприємства, ці гроші могли б піти, наприклад, на допомогу українським лікарням. Так, 11 млн гривень збитків “Електронмашу” у 2020 році можна було б спрямувати на соціальні потреби, наприклад, пенсії.
Проблемний об’єкт
Практично всі об’єкти приватизації потребують термінового фінансування. У випадку з “Електронмашем” проблема полягає не лише в боргах чи незадовільному матеріальному стані.
Володіючи загалом кількома земельними ділянками сукупною площею понад 18,6 га, зокрема й 13,7 га землі поряд з Київською кільцевою дорогою, завод “Електронмаш” не раз ставав об’єктом рейдерства, по суті зіткнувся зі спробами зухвалого дерибану держвласності, що є кримінальним злочином.
У 2018 році невідомі в масках увірвалися на територію “Електронмашу” на Кільцевій, і, застосовуючи спецзасоби, буквально викинули охорону та працівників підприємства, а пізніше заблокували вхід. За цією спробою “віджати” підприємство у найкращих традиціях дев’яностих ЗМІ побачили наміри одного з великих забудовників.
Не приділяючи належної уваги фінансовому та господарському становищу на підприємстві, держава відверто втрачала час, який можна було б витратити на ревіталізацію заводу.
У таких випадках чим довше тягнеш — тим більше проблем, тому зараз приватизація заводу є єдиним дієвим способом перетворити закинутий завод на ефективний об’єкт, здатний приносити прибуток, і назавжди припинити спроби бандитів заволодіти ним безплатно. Йдеться також і про виконання законних трудових прав колективу “Електронмашу” та адекватної грошової компенсації за об’єкт для держвласника.
Перспективи ринкових торгів
Оскільки “Електронмаш” входить до переліку об'єктів малої приватизації, стартова ціна на єдиний майновий комплекс заводу формувалася на базі його балансової вартості. Таким чином, аукціон на приватизації майна “Електронмашу” стартував з позначки 66 741 200 гривень.
Як і протягом усієї кампанії з приватизації, Фонд держмайна повністю відкрив інформацію про об’єкт, розкриваючи як сильні, так і слабкі сторони підприємства. Принцип “усі знають все” вже неодноразово зіграв на руку державі, забезпечуючи високий і предметний інтерес потенційних інвесторів до приватизаційних торгів та, як наслідок, зростання доходів.
Потрібно враховувати й той фактор, що “Електронмаш” є одним із найбільших об'єктів малої приватизації у Києві. Показовим тут є приклад готелю “Дніпро”, вартість якого зросла зі стартових 80 млн гривень до понад 1,1 млрд гривень для держбюджету.
Зручне розташування поблизу Кільцевої дороги, велика площа земельних ділянок, а також розвинена інфраструктура дозволяли очікувати на суттєве підвищення стартової ціни та досягнення реальної ринкової вартості об'єкта в ході аукціону.
Так власне і сталося — у торгах взяли участь 22 компанії, конкуренція яких буквально підбила ціну вгору. У результаті за напівзруйнований, але перспективний об’єкт держава отримає 970 млн гривень — у 14,5 раза більше, ніж попередньо планувалося за стартовою ціною.
Але залишається важливе питання: за яких умов новий власник “Електронмашу” зможе розпоряджатися підприємством?
Умови приватизації “Електронмашу”
Оскільки йдеться про велике радянське підприємство, власник також повинен зберегти та утримувати за власний кошт приміщення цивільного захисту на території заводу на випадок виникнення надзвичайних ситуацій. Але умови приватизації підприємства охоплюють значно більший перелік зобов’язань.
• Відповідно до соціальних умов приватизації “Електронмашу”, переможець приватизаційного аукціону має зберегти робочі місця протягом пів року, а також виплатити борги із заробітної плати (понад 5,4 млн гривень).
• Щодо фінансової складової, новий власник бере на себе зобов’язання погасити борги підприємства перед державним бюджетом та приватними кредиторами (загалом — близько 13 млн гривень).
• Передаючи завод у приватні руки, держава подбала про такий важливий чинник як екологія: приватний власник має дотримуватись вимог та обмежень природоохоронного законодавства.
Таким чином, Фонд держмайна гарантував не лише виконання безпосередньо фіскальної складової (наповнення бюджету коштами на розвиток), але також забезпечив ефективний захист прав працівників заводу, а також відстояв майнові права держави.
Пан або пропав?
Як показує практика приватизації, занедбані об’єкти держвласності з вигідним розташуванням користуються інтересом потенційних інвесторів. Один із нещодавніх прикладів — приватизація колишньої Львівської виправної колонії за 403 млн гривень.
Прозорий ринковий аукціон дозволяє отримати “реальні” гроші за об’єкт, що відповідають ситуації на ринку, а також дати поштовх новому етапу розвитку для занедбаних підприємств. У світі є чимало прикладів того, як колишні промзони стають сучасними міськими районами та центрами інновацій.
“Електронмаш” у своєму попередньому вигляді вже зник, канув у Лету разом з тією епохою, що його породила. Давайте тверезо поглянемо на речі – без масштабних інвестицій та запуску нових проєктів, завод і далі б занепадав. Попереду — нове життя. Замість сірих коробок з дахами-проваллями — комплексний розвиток. Сподіваюся, вже за кілька років ми зможемо прогулятися оновленою територією, що буде ревіталізована завдяки приватному капіталу.