В поточному році суттєво випереджаючими темпами зростали такі категорії товарів та послуг як: м’ясо, електроенергія, амбулаторні медичні послуги, послуги харчування та послуги освіти. Натомість падіння цін відносно початку року зафіксовано на такі категорії як: хлібопродукти, яйця, олія, фрукти, овочі, одяг, послуги відпочинку.
Фактичні показники інфляції поточного року є значно нижчими минулорічних прогнозів Уряду, НБУ та міжнародних організацій, які очікували інфляцію на рівні 20-30%. Оновлений прогноз НБУ від жовтня передбачає річну інфляцію на рівні 5,8%, тоді як рік тому НБУ прогнозував 20,7%.
Основним стримуючим чинником інфляції є скорочення сукупного попиту. Падіння реального ВВП відносно довоєнного рівня становить 26%. Скорочення робочих місць, ріст безробіття, виїзд значної кількості населення закордон, мобілізація чоловіків до лав ЗСУ – всі ці фактори вплинули на зниження попиту і спинили розкручування початкового інфляційного імпульсу, викликаного війною та зростанням собівартості виробництва.
Вагомим стримуючим фактором інфляції є стабільність обмінного курсу. З липня минулого року офіційний обмінний курс гривні зберігається на рівні близько 37 грн за 1 дол. США. Це сприяє стабілізації цін на імпортні товари. Однак, наявність значного дефіциту платіжного балансу вимагає витрачання валютних резервів на його підтримку. За підсумками 9 місяців 2023 р. розрив фінансування платіжного балансу становив 21 млрд.дол. Весь цей розрив було покрито неринковою міжнародною допомогою, яка надійшла у обсязі 32 млрд.дол. (в т.ч. від МВФ – 1,6 млрд. дол.). Залежність платіжного балансу від зовнішньої допомоги наражає Україну на потенційні ризики майбутньої девальвації та пов’язаної з нею інфляції.
Значний фіскальний дефіцит (близько 30% ВВП) потенційно є вагомим проінфляційним чинником. Однак, на даний момент вплив фіскального дефіциту на ріст цін є обмеженим, оскільки його розмір становить лише 2/3 від втрат номінального ВВП. Також «фіскальну інфляцію» стримує той факт, що 51% державних витрат спрямовуються на оборонні потреби, які переважно не впливають на активізацію попиту.
Стримуючим фактором росту споживчих цін також є збереження Урядом часткового мораторію на підвищення житлово-комунальних тарифів. Однак, даний фактор слід розглядати лише як відтермінування приросту цін, оскільки ринкова корекція цих адміністративних тарифів буде неминучою.
Частково на стримування цін вплинула жорстка монетарна політика НБУ. Утримання умов високих позитивних реальних ставок (понад 10% річних) зумовило переспрямування частини грошової маси із сфери приватного споживання та бізнес-кредитування у сферу заощаджень. Порівняно з червнем минулого року строкові гривневі активи населення (депозити та ОВДП) збільшились на 87 млрд.грн. (на 45%). А обсяг працюючих гривневих кредитів бізнесу скоротився на 54 млрд. грн (на 16%). Однак, загалом і обсяг гривневих вкладів населення, і рівень кредитування бізнесу залишаються невисокими (4% та 5% ВВП відповідно). Тому потенціал монетарного стримування інфляції був і залишається дуже обмеженим.
Подальші перспективи інфляції визначатимуться як проінфляційними, так і контрінфляційними факторами. Низький споживчий попит стримуватиме розкручування інфляційної спіралі. Водночас підвищення тарифів на електроенергію, відновлення податків на автомобільне паливо, значний фіскальний дефіцит, потенційно високі потреби у відновленні залишаються вагомими проінфляційними чинниками.