Менш ніж за рік реалізували проєкт єдиного радіолокаційного поля.
Усі радіолокаційні станції інтегрували в одну систему, що прибрало «роздвоєння» цілей і ситуації, коли на одну ціль спрямовували кілька перехоплювачів. У частині районів первинну радіолокаційну інформацію вже обробляють алгоритми штучного інтелекту, що суттєво підвищило ефективність порівняно з ручною обробкою сигналів.
«Ми взяли всі радіолокаційні станції, які в нас є, і змогли їх інтегрувати в одну систему, щоб бачити єдину картину. Сьогодні одна ціль заходить — і ми її всі бачимо однаково, немає роздвоєння, розтроєння цілі, немає на одну ціль кілька перехоплювачів», – пояснив Лебеденко.
Проєкти зі зброї майбутнього.
Лазерна зброя, яку розробляють як команди всередині ЗСУ, так і приватні підприємства, вже вміє збивати FPV-дрони і працює над протидією «Шахедам»; за словами Лебеденка, впродовж 2-3 місяців з'являться засоби, ефективніші за кулемети проти засобів повітряного нападу. Паралельно розробляють імпульсну зброю проти роїв дронів.
Приватна ППО для захисту критичної та цивільної інфраструктури.
За пів року 63 підприємства подали заявки, п'ять уже виконують завдання, зафіксовано 272 випадки застосування і 38 збитих цілей. У ролі операторів-перехоплювачів залучають військових, які вже не можуть проходити службу за станом здоров'я. Проєкт стартував на об'єктах «Укрзалізниці», а тепер поширюється на енергетичні компанії, зокрема із залученням їхніх інвестицій.
«Ми задіюємо в якості операторів-перехоплювачів наших військових, які вже не можуть проходити службу. Їм вже є де працювати. Ми можемо створити ці підрозділи з фахівцями, які розуміються на ППО, але також вже не дотичні до Збройних сил», — зазначає Лебеденко.
Система централізованого віддаленого управління дронами-перехоплювачами для оборони міст і критичних об'єктів.
Це, за словами бригадного генерала, зменшує потребу в кваліфікованих пілотах і робить їхню роботу безпечнішою.
У напрямку керованих авіабомб (КАБів) наразі працюють сім виробників.
Деякі вироби вже мають турбореактивні двигуни, що дозволяють збільшити дальність до 100-200 км.
«Це відновлення старих систем і ефективні спроможності щодо підтримки наших наземних угруповань нашою авіацією», — зазначив Лебеденко.
Читайте такожУкраїнський «Вирівнювач». Що каже виробник, які є закордонні аналоги та чим небезпечні КАБи противника
Інтелектуально-інформаційна система «Марічка».
Система на основі штучного інтелекту для прискорення ухвалення рішень на рівні «бригада-корпус-угруповання» — зараз командиру зі штабом потрібно 6-12 годин і близько 20 документів для аналізу обстановки; система автоматизує розрахунок співвідношення сил і засобів, хоча остаточне рішення лишається за людьми.
Сергій Тимощук з Об'єднаного центру масштабування технологічних рішень та експериментально-бойових досліджень розповів про наступні розробки:
— система «Імпульс», яка дозволяє оптимізувати адміністративні процеси у військових частинах, отримувати довідки за лічені хвилини замість кількох днів;
— система «Майно», яка об’єднає близько двох десятків логістичних систем, які зараз вже існують. Поки що вона охопить два напрямки — зв’язок і речове забезпечення;
— «Армія+», розроблена центром спільно з окремими підрозділами Міноборони, на даний момент реалізована на 70%, планується подальший розвиток;
— система «Призма» для оцінки психологічного стану особового складу, щоб зокрема і попереджати СЗЧ;
— дата-центр ЗСУ «Сфера» для взаємодії між різними підрозділами;
— система «Орнамент» для якісної передачі як секретної, так і публічної інформації.
Як працює Центральний науково-дослідний інститут ЗСУ.
За словами Лебеденка, робочі групи експертів збирають актуальну інформацію про хід війни — проблеми та пропозиції з урахуванням можливостей R&D-центрів. Ці питання далі трансформують у зрозумілі технічні завдання для виробників, програмістів і промисловості — через співпрацю з кластером Brave1 та асоціаціями виробників.
Відібрані пропозиції фахово оцінюють з точки зору технічних вимог, після чого зразки потрапляють на випробування у рамках проєкту «Залізний полігон» Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікацїі озброєння та військової техніки. Там виробникам надають доступ до стрілецької зброї, боєприпасів, спеціалізованих ділянок місцевості, а також радіолокаційної та РЕБ-обстановки — умов, які самостійно відтворити може не кожна компанія. Заявку на випробування можна подати на сайті, після чого формується черга залежно від типу виробу.
У 2025 році на полігоні випробували 2500 зразків озброєння та техніки, у 2026-му — 1800.
Для напрямку наземних роботизованих комплексів (НРК) окремо сформували візію, штати підрозділів, військово-облікові спеціальності та першу школу для навчання персоналу — ініціативу згодом підхопили командири ДШВ, Тероборони та Сил безпілотних систем.
Читайте такожВ Україні розробили закриту ШІ-систему «Марічка» для військових рішень