Які особливості нового українського КАБа
У компанії DG Industry кажуть про високу міцність і стійкість до значних перевантажень. Що забезпечує надійну роботу системи, дозволяє пілотам зберігати свободу маневру без додаткових обмежень у пілотуванні.
«З практичного погляду це безпосередньо підвищує безпеку екіпажів і розширює можливості застосування виробу в реальних бойових умовах, де гнучкість і швидкість прийняття рішень є критично важливими», — пояснили нам у DG Industry.
Під час розробки «Вирівнювача» аналізували досвід застосування іноземних аналогів, виробів росіян зокрема.
«Це дозволило врахувати сильні та слабкі сторони рішень. У результаті створено власну конструкцію, яка поєднує низку ключових переваг подібних виробів, адаптованих до сучасних вимог», — зазначили в компанії.
Конструкція виробу універсальна, його можна адаптувати до різних типів завдань. Йдеться про ураження різноманітних наземних цілей: командних пунктів, інженерних споруд (зокрема мостів), техніки й інших стратегічно важливих об’єктів.
«Вирівнювач» можна використовувати на літаках Су-27, Су-24, МіГ-29, також бомбу адаптували під усі типи закордонних літаків, але щоб допустили до застосування, необхідна відповідна сертифікація.
За інформацією розробників, пілоти під час випробувань відзначили, що виріб «зручний і не створює додаткових обмежень при пілотуванні, що дозволяє виконувати всі необхідні тактичні маневри, включно зі складними маневрами ухилення».
Щодо відстані ураження, то озвучують десятки кілометрів, але точнішої інформації поки не поширюють з міркувань безпеки й оперативної доцільності. «Нехай першими цю інформацію дізнаються росіяни в практичний спосіб», — зазначили в компанії.
Розробники визнають: завжди є ризик, що боєприпас не розірветься або залишиться цілим якийсь суттєвий шматок, за яким росіяни зможуть досліджувати технологію. Але навіть якщо отримають фрагменти, знадобиться час вивчити їх і спробувати скопіювати — це «роки роботи», вважають у DG Industry.
Крім того, «Вирівнювач» планують удосконалювати й адаптувати під потреби фронту, «тому будь-які потенційні спроби відтворити швидко втрачають актуальність».
У DG Industry не дають оцінки, як вплине «Вирівнювач» на перебіг війни. Кажуть, що їхня задача — забезпечити виробами, а оцінювати ефективність і вплив на бойові дії повинні військові.
«Важливим фактором є також вартість — вона приблизно втричі нижча, ніж у подібного виробу JDAM-ER. Це дозволяє забезпечити Сили оборони більшою кількістю боєприпасів і, відповідно, наростити кількість успішно виконаних бойових завдань», — вважає виробник.
КАБ складно виготовити через кілька критично важливих факторів: швидкість, інтеграція з літаком, стійкість до перевантажень (наскільки боєприпас витримує зовнішні навантаження, наприклад, під час маневрування літака).
«Це той тип системи, де буквально міліметри мають значення, а правильний добір матеріалів напряму впливає на надійність, стабільність і ефективність виробу», — зазначили в коментарі.
Що таке КАБ загалом
Керовані авіаційні бомби — боєприпаси, які мають систему наведення, що дозволяє точніше уражати цілі: до кількох метрів замість десятків і сотень метрів відхилення, як у боєприпасів, які вільно падають. Системи наведення й аеродинамічного управління мають вигляд хвостового керма або розкладних крил, що коригують траєкторію після скидання. КАБ також називають розумною бомбою (smart bomb).
Перші зразки цієї зброї застосували у Другій світовій війні (німецька радіокерована бомба Fritz X й американська Azon). У В'єтнамській війні США застосували бомби з лазерним наведенням серії Paveway. Під час війни в Перській затоці з'явилася американська технологія JDAM (Joint Direct Attack Munition) — бомби перетворили на високоточні за допомогою інерційної навігаційної системи і GPS. У такі боєприпаси координати закладають перед скидом, і вони працюють без візуального контакту з ціллю та за будь-якої погоди.
Супутникове й інерційне наведення найпоширеніші, використовують в американських JDAM і російських КАБах з модулем УМПК (універсальний модуль планування і корекції). Цей спосіб не підходить для ураження рухомих цілей. Відхилення від цілі — 5–15 м. Якщо наведення лазерне й тепловізійне — 1–3 м.
Дальність скидання КАБів від 10–28 км (керовані бомби без крил) до 150 км і більше (планувальні бомби з реактивним прискорювачем).
Основний нюанс — літак скидає бомбу, не входячи в зону дії ППО противника, або залишає її до того, як бомба сягне цілі. Тобто майже єдиний рецепт боротьби з КАБами — уразити літаки на російській території далекобійною зброєю.
Випадки збиття самого боєприпасу — майже сенсація. Про один писав Defense Express у лютому 2025 року — тоді це зробили військові під Запоріжжям, імовірно, зі старої радянської ЗУ-23-2. Експерти припускали, що це вдалося завдяки певній тактиці, а також модернізації зенітки, плюс її об’єднали зі станцією виявлення, наведення й управління.
Чим небезпечні російські КАБи
У 2023–2024 роках російські війська почали застосовувати на війні в Україні старі радянські вільнопадаючі бомби серії ФАБ (250, 500, 1500, 3000 кг), на які встановили модуль УМПК. Скидали їх за допомогою оперативно-тактичної авіації — з літаків Су-34.
Російські війська почали бити по прифронтових територіях Харківщини, Донеччини, Запорізької області, на ту відстань, куди діставали. З часом вона змінювалася — або літаки підлітали ближче, або росіяни застосовували боєприпаси, які могли планерувати далі.
Навесні 2024-го у Харкові, наприклад, виникла ситуація, коли КАБи почали сягати північних і східних районів міста, а південь ще був поза зоною ураження. Мешканці й гості міста дослідили цей нюанс емпірично і враховували, плануючи свій побут. «Безпечна» межа пролягала трохи далі на південь від центру Харкова. Але доволі швидко вона посунулася далі на південь, а тоді на околиці.
Росіяни також встановлюють реактивні прискорювачі на стандартний корпус УМПК, тоді за відповідної висоти скидання бомба летить на майже 150 км. Для протидії РЕБ на нових версіях УМПК встановлюють вісім і більше супутникових антен.
Такі боєприпаси — дуже руйнівна і не дуже точна зброя. Наприклад, ФАБ-1500 залишає вирву до шести метрів завглибшки і 20–25 м діаметром. Можна отримати контузію навіть за 300–350 м від точки влучання.
З нещодавніх застосувань — удар 16 травня по селу Підлиман поблизу Борової на Харківщині. Унаслідок влучання КАБа в будинок загинули дві місцеві жительки.
А 5 травня через удари КАБами по Запоріжжю загинуло 12 людей, 46 поранені. Загорілися автівки, підприємство й магазин. По рятувальниках, які приїхали ліквідувати пожежі, Росія повторно вдарила безпілотниками.
Закордонні аналоги, що застосовують в Україні
У травні 2026 року, за даними порталу Defense Express, США погодили потенційний продаж Україні понад 1,5 тисячі комплектів JDAM-ER для авіабомб на суму до 373,6 млн доларів. Раніше Україна отримувала їх у рамках військової допомоги і вже застосовувала. JDAM-ER мають GPS-наведення й адаптовані для літаків МіГ-29 і Су-27 радянського зразка.
Дальність їхнього використання в українських умовах знижується з близько 70 км до близько 40 км. Це пов’язано з тим, що росіяни можуть запускати свої КАБи на більшій висоті, водночас українські літаки під дією російської ППО повинні працювати на гранично малих висотах і використовувати режим кабрування, коли літак під час запуску боєприпасу піднімає ніс і набирає висоту.
У 2024 році США закуповували додаткові сенсори до JDAM-ER, які здатні націлюватися на GPS-глушники. Це пов’язано з особливістю умов на українському фронті: російські перешкоди серйозно знижували ефективність боєприпасів з GPS-наведенням.
Також є французький AASM Hammer — аналог JDAM. Це комплект додаткового обладнання, який перетворює вільноспадні (так звані тупі) бомби на кориговані. Завдяки модульній конструкції можна змінювати характеристики бомби — програмувати висоту підриву, швидкість, кут удару. У ЗСУ вони адаптовані для пусків з українських літаків МіГ-29 і Су-24М. Дальність — близько 70 км, відхилення — близько 10 м.
4 березня 2024 року таку бомбу скинули на об'єкт російських окупантів на тимчасово захоплених територіях у Херсонській області. Командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук опублікував у Telegram відео влучання і фото КАБа з написом «За дітей Одеси. З ненавистю, без поваги». Раніше, 2 березня, російський удар дронами по Одесі зруйнував під’їзд дев’ятиповерхівки, загинули 12 мешканців, п’ятеро дітей зокрема.
Малогабаритні керовані американські авіабомби GBU-39, які також на озброєнні українських Повітряних сил, мають вагу 110 кг. Розкладне крило на бомбі розміщене згори. У підвішеному стані воно розвернуте донизу, після від’єднання розкривається. Бомбу можна програмувати в польоті, вводити координати цілі й обирати тип підриву — повітряний чи контактний.
Бомба має інерційну систему, щонайменше три GPS-приймачі, бортовий комп’ютер і модуль захисту електроніки від РЕБ. Імовірне відхилення від цілі — лише 1 м. За достатньої висоти і швидкості GBU-39 може планерувати на майже 110 кілометрів. Вага бомби дозволяє використовувати її на винищувачах МіГ-29 і Су-27.
***
Оскільки іноземних поставок недостатньо, українські виробники намагаються створити власний аналог. Чи буде він наближеним за якістю роботи і чи стане вирішальною кількість — дізнаємося згодом.