Зі складів (і ледь не з музеїв) до військ потрапили автоматичні зенітні гармати КС-19 (100 мм, на озброєнні з 1948 року) і С-60 (57 мм, на озброєнні з 1950 року), зенітні кулеметні установки ЗПУ-1 (один 14,5 мм КПВ, на озброєнні з 1949 року), ЗПУ-2 (два 14,5 мм КПВ на лафеті, підозріло схожому на німецький від 2 см зенітної гармати Flak 38, на озброєнні з 1949 року), ЗПУ-4 (чотири 14,5 мм КПВ, на озброєнні з 1949 року). Обізнані люди розповідали, що КС-19 і С-60 експлуатують вогневі групи прикордонників. До речі, добрий друг піхоти ДШК на службі з 1939-го.
Усе це озброєння відбиває удари засобів повітряного нападу, створених в останні 10–20 років. Отака цікава картинка намалювалася.
І про МВГ. Звичний вигляд — позашляховик з кулеметом 50-го калібру (він же 12,7 мм). В останні роки зусиллями небайдужих немолоді кулемети (американський М2 на службі з 1932 року, тоді як кулемети 1932 і 2025 років — дещо різні кулемети, хоч обидва М2) отримали оптичні приціли, тепловізори, планшети, підключені до АСУ ППО, балістичні калькулятори і багато чого ще. Тобто цілком непогано.
Павло Єлізаров, заступник командувача Повітряних сил ЗСУ, відповідальний за розвиток малої ППО (включаючи МВГ), в інтерв’ю «Українській правді» 30 квітня зауважив, що 170 з понад 300 екіпажів дронів-перехоплювачів за рік не збили жодного «Шахеда», лише 66 мають більш ніж 10 збитих. Також заступник командувача зазначив, що МВГ ніхто не скасовує, вони залишаються важливим складником ППО, але одного універсального рішення проблеми ударних БпЛА не існує, успішне рішення комплексне: МВГ + дрони-перехоплювачі + спеціалізовані радари. Прагнуть змінити підходи до оцінки бойової ефективності МВГ: скільки «Шахедів» зайшло в область — стільки мали б збити чи заглушити.
Єлізаров виділяє такі проблеми: підготовка, мотивація, розподіл ресурсів, контроль. Окрема — багато підрозділів працюють за залишковим принципом. Військовий наголосив на ефективності замість масштабування: не треба просто давати більше людей, слід правильно використовувати наявні, аналізувати, будувати структуру.
Погляд на проблеми МВГ знизу, думку військ, регулярно озвучує керівник навчально-інструкторської групи 151 навчального центру ЗСУ Роман Донік, головний меседж: МВГ можуть бути ефективними, але для цього потрібна системна, якісна підготовка, ресурси і контроль результату, а не імітація діяльності й очікування «чарівних дронів».
Він критикує не людей на місцях (а вони часто мотивовані й добре навчені), а систему й керівництво, яке роками не розвиває напрямок.
Інші проблеми, які випливають на підготовку персоналу МВГ:
- відсутність/якість підготовки — основна причина низької ефективності МВГ. Багато екіпажів сформовані за залишковим принципом, без базової загальновійськової підготовки, навичок стрільби з кулемета, особливо нічної, з тепловізійними прицілами, без розуміння повітряних цілей. Люди хочуть, але не вміють;
- відсутність системної роботи в Повітряних силах: МВГ «не потрібні» керівництву великої ППО. Брак програм, шкіл, центрів підготовки, тренажерів (закуплені, але їх не використовують, «щоб не зламали»). Підготовка йде на ентузіазмі нижньої ланки й окремих генералів (наприклад, генерала Турінського), але без масштабування досвіду й результатів підготовки. Винятком видаються посадовці повітряного командування «Південь», нацгвардійці, відповідальні за охорону українських АЕС, бригада Національної поліції України «Лють»;
- бюрократія й імітація: гроші витрачають на паперову підготовку, а не на реальні приціли, обладнання машин, практику на полігонах. Ініціатива карається. Військові керівники переходять на нові чарівні пігулки (дрони-перехоплювачі), знову формуючи ненавчені групи за залишковим принципом;
- результати якісної підготовки — контраст: випускники 151 навчального центру (не реклама) за два тижні показують високі результати, зокрема, захищаючи об’єкти енергетичної інфраструктури. Навіть невелика кількість добре навчених МВГ кардинально змінює ситуацію. Результативність вища в групах з піхотним досвідом/ветеранами, а не в профільних групах, сформованих з пепеошників.
Користуючись тим, що у військах ще багато знайомих, я занурився в тему МВГ. І випливло таке:
- конструкція турелі під кулемет не стандартизована, кожен розв'язує цю проблему, як може. Але 151 НЦ узагальнив досвід своїх студентів і запропонував непогану конструкцію, яка суто механічно підвищує точність стрільби. Командування Сил логістики реалізувало цю конструкцію у своїх МВГ, що суттєво підвищило їхню ефективність. Під час навчання стрільби по повітряних цілях лише завдяки цій інновації забезпечують 12–15 влучань у БпЛА на кожні 25 патронів замість двох-трьох на інших конструкціях. Плечові упори для кулеметника також must have;
- саме розміщення кулемета на турелі в кузові позашляховика вже не найкраще рішення, адже кулемет — штука потужна, уже перша черга розгойдує машину і точність стрільби падає. Ця проблема, наприклад, на БМ-21 вирішена механічно — на ходову базової машини поставили механізм блокування ресор. Для «шахедомобілів» й інших «гантраків» бюджетними видаються домкрати по краях кузова або розміщення зброї на звичайному причепі, котрий, ясна річ, також закріплюють на домкратах перед стрільбою;
- добре навчений боротьби з повітряними цілями персонал демонструє дива регулярно: відзначають випадки збиття «Шахедів» зі стрілецької зброї. Але це не вкладається в картину світу великої ППО, тому про такі випадки знає вузьке коло військових, які безпосередньо боронять мале небо. До речі, в роки Другої світової війни за збиття літака з особистої зброї (кулемет, гвинтівка, протитанкова рушниця тощо) солдата нагороджували орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. А як у нас?
- приціл: має бути денна й нічна гілки. Лідери — AN/PAS-13C(V)3 та Archer (знову ж не реклама). Цивільні версії (мисливські приціли) в МВГ довго не живуть, хоча коштують чимало. Вони просто не витримують вібрацій;
- управління: замало мати планшет, треба мати Starlink або принаймні мобільний інтернет. Без цього управління уривається. Дивимося на стан системи управління противника після відключення Starlink на сході України. У багатьох наших МВГ така сама проблема, але створена нами. 170 за рік не збили жодного «Шахеда» — не забули?
Ще одна проблема — багато органів місцевого самоврядування навіть не бралися формувати МВГ у складі своїх ДФТГ або ігнорують проблеми в забезпеченні МВГ, які діють у межах їхніх адміністративно-територіального поділу.
Тому на весь час переходу від сьогоднішнього стану малої ППО до стану, коли всі об’єкти будуть прикриті дронами-перехоплювачами, нам гарантовані прольоти БпЛА агресора по всій території України. Долітати, звісно, будуть не всі, але від збитків, яких завдадуть не збиті, хіба легше?
