Автопортрет. 1936
Григор’єв народився в Луганську, був дванадцятою дитиною в сім’ї, першу художню освіту отримав у Запоріжжі – у художньо-промисловій школі, далі через Москву – у ВХУТЕМАСі відвідував класи Бруні і Павлінова – потрапляє у Київський художній інститут (закінчив у 1931 році) і вважається улюбленим учнем Федора Кричевського.
Обговорення двійки. 1950
Завдяки «оповідній» манері та любові до жанрових картин, його полотна стали літописом радянської доби – як офіційного, суспільного життя («Обговорення двійки», «Прийом до комсомолу», «Свято молоді», «Майовка», «Ентузіасти Каховки», так і приватного, на тлі доби («Повернувся», «Воротар», «Діти на пляжі», «Веселі глядачі», «Новий велосипед», «Лижниця»).
Спортсмен. 1963. Гуаш, папір. 60х46 см
На ювілейній виставці в НХМУ в 2010 році куратори представили глядачам двох Григор’євих – титульного художника соцреалізму, академіка, очільника цілої школи, та майстра ліричних пейзажів, психологічних портретів, ніжних акварельних робіт, майстерного рисувальника. Окрема тема в творчості Сергія Григор’єва – діти, мистецтвознавче дослідження цього пласту творчості Григор’єва обіцяє багато відкриттів і знахідок.
Поеврнувся. 1954
Сергій Григор’єв був професором Київського художнього інституту, керував творчими майстернями Академії мистецтв УРСР. Родина Григор’єва теж всуціль художня - дружина Любов Стрілецька, доньки-близнючки Майя та Галина, онуки Іван та Ольга займалися або займаються художньою творчістю. Понад 100 робіт Григор'єва зберігаються в Національному художньому музеї України, деякі - в Третьяковській галереї в Москві.
Старий Хрещатик. 1963. Кольорові олівці, папір. 21х27 см
Помер Сергій Григор'єв у 1988 році, похований на Байковому кладовищі.