Така «співпраця» була і в батьків Гаврила Пошивайла, і в інших гончарських родинах. У 1970-х роках Гаврило та Явдоха створили вдома приватний музей кераміки, який у 1999 році перетворився на Меморіальний музей-садибу гончарської родини Пошивайлів, структурний підрозділ Національного музею-заповідника українського гончарства.
Родина Гаврила Пошивайла займалась гончарством із ХVIII століття, тож гончарній справі хлопець навчився від батька, перші роботи – іграшки-свистунці та глиняний маленький посуд («монетки»), які раніше на ярмарках давали замість дрібної здачі як дитячі іграшки. Гаврило Пошивайло навчався в Опішнянській школі майстрів художньої кераміки, воював у складі 53-ї мотострілкової бригади під час Другої світової війни, працював і гончарем-кустарем, і в гончарних артілях, і на керамічному заводі в Опішні.
Він продовжував традиції опішнянської школи кераміки, ретельно відтворював старосвітські форми посуду – тикви, вази, тарелі, барила, глечики, традиційний український зооморфний посуд - барани, леви, бики, птахи, першим серед гончарів почав робити скульптурні групи на тему ярмарку, зокрема гоголівських героїв, Сорочинського ярмарку, також ліпив дитячі іграшки. Роботи Пошивайлів були на виставках у Бельгії, Франції, Німеччині, США, Великобританії, Японії.
Гаврило Пошивайло помер у 1991 році. Справу батьків продовжує 85-річний майстер гончарної справи Микола Пошивайло.
Фото з сайту http://poshyvailo-potters.gov.ua/
