Зеленський як шанс для нової еліти

Здається, стає зрозумілою ідеологія Зеленського. І це не лібертаріанство, це неоякобінство. Уся риторика тепер вже чинного Президента пронизана зневагою до Кабінету Міністрів та Верховної Ради. Володимир Зеленський продовжує протиставлення хорошого народу і поганої влади. Дуже прикметною в інавгураційній промові була цитата Рональда Рейгана: "Уряд не вирішує наших проблем, уряд і є нашою проблемою". Який різний зміст вклали в одні й ті ж слова американський президент, президент український і його виборці! Справді, уряд часто є проблемою для тих, хто самостійно хоче впорядковувати своє життя і нести за нього відповідальність. Але пересічний виборець Зеленського чекає від уряду пільг, низьких тарифів, високих зарплат і пенсій, а ще бажано і без сплати податків. Немає всього цього? – Хай міністри пишуть заяви на звільнення. Очевидно, що до Кабміну, як і до попереднього Президента, може бути ряд обґрунтованих претензій. Але це не риторика глави держави чи навіть "слуги народу" – це риторика народного трибуна. Словами таксиста, касирки, перукаря до народних депутатів звертається Президент. Звісно, поки це викликає ейфорію, можна вдавати, що Президент – це мегафон народу, а не верховний головнокомандувач і гарант Конституції.

Фото: president.gov.ua

Володимир Зеленський продовжує культивувати у виборців наївну віру, що проблема лише в старих обличчях, і "кухарка зможе керувати державою", а кожен з нас – президент. І в цього маленького "президента" повинна бути відповідь на найскладніші питання, наприклад "як закінчити війну?". Та чи правильною буде вона?

Перші публічні рішення новообраного Президента – розпуск Верховної Ради та кадрові призначання за сумнівних юридичних підстав. І це викликає тривогу, адже справа не лише в дострокових виборах чи особистостях. Справа у загрозі одній із основ держави – законності. Помилково вважати, що відомі диктатори були ненависними народу, навпаки – вони були улюбленцями публіки й часто приходили до влади на демократичних виборах. Високий рейтинг має свій побічний ефект. Бо коли ти говориш від імені народу, а своєю суперлегітимністю прикриваєшся, щоб плювати на закон, то дуже скоро твої особисті вороги стануть "ворогами народу". А що роблять з "ворогами народу" ми вже знаємо з підручників історії. І це не смішно.

У чому причина такого тріумфу? Володимир Зеленський дуже вправно осідлав хвилю антиістеблішментських настроїв, які зараз панують не лише в Україні. Люди зневірилися в тих, хто зараз при владі, бо чимало її представників за своєю суттю є псевдоелітами. Корупційні скандали у військовій сфері, які супроводжували виборчу кампанію, тільки укріпили суспільну думку про деградацію інститутів влади.

Але те, що в українців традиційно є претензії до гетьманів, зовсім не означає, що нам потрібна "чорна рада" як стиль державного управління. Інавгураційна промова Зеленського мені нагадала виступи Робесп'єра: хороші слова і про кризу еліт, і про необхідність свідомості мас. Але в революційній Франції торжества народовладдя не сталося, а сталися гільйотини й терор, а на зміну якобінцям прийшов імператор Наполеон Бонапарт.

Мовчазне повстання мас проти політичного істеблішменту, яке зараз вилилося у високі рейтинги Володимира Зеленського, згодом неминуче призведе до такого ж стрімкого розчарування в популізмі. І це великий позитив. Нам необхідне це щеплення від хворобливої віри в те, що для змін у державі достатньо лише вигнати старих політиків і поставити на керівні посади будь-кого з вулиці. І що справжні зміни в державі може зробити партія без команди, програми і прозорого фінансування. Народ, який 70 років прожив при "диктатурі пролетаріату" має повторити і засвоїти урок. Не буває "диктатури мас", бувають маніпуляції суспільною думкою.

Україні потрібна справжня політична еліта. Ознакою елітарності є не майновий статус і не рівень посад. Ознакою елітарності є жертовність і компетентність. У давнину привілейоване становище займали воїни та ченці. Тобто ті, хто жертвують життям чи особистим добробутом, та прагнуть до зростання. Сумно, що сучасне уявлення про елітарність далеке від первісного змісту.

Будемо вірити, що нарешті попит на "нові обличчя" трансформується в потужний запит на справжню еліту. Не на простого хлопця, що їздить на роботу на велосипеді. А на владу, яка демонструє силу закону, а не закон сили. Яка сприймає політику, як форму суспільного служіння, а не бізнес чи шоу. В якій будуть не лише нові обличчя, а нові принципи й стандарти. Влада, на яку українцям захочеться рівнятися, а не з якої сміятися. Ця влада матиме сміливість говорити народу правду. Про те, що життя не буде солодким і легким, а манна не посиплеться з неба. І, щоб вижити в цьому світі, кожному з нас доведеться працювати, боротися й вірити. І всі ці слова будуть підкріплені діями та особистим прикладом тих, хто був обраний для керівництва державою. Буде важко, але коли нація йтиме до вершин, еліта буде її натхненником, прикладом і провідником. Йдеться не про месію, який особисто зробить чудо для всіх, а про ієрархію рівня відповідальності, яка безумовно є у кожного. Йдеться про пасіонаріїв, які принесуть у суспільство власні поведінкові імперативи. Які відрізнятимуться від існуючого політичного істеблішменту не брендом, а змістом.

Президентство Володимира Зеленського – це час для того, щоб така еліта стала на ноги. І, можливо, цього часу буде менше, ніж п'ять років.

Андрій Рибалко Андрій Рибалко , Громадський діяч, голова Всеукраїнської громадської організації "Молодий Народний Рух"
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter