Цей захід тому й називається «Глобальний Саміт миру», оскільки стоять завдання зібрати на нього якомога більше країн-учасниць і напрацювати широку платформу для облаштування світового порядку після закінчення війни в Україні.
Така платформа можлива, якщо акцент буде зроблений на нормах, прийнятних для більшості країн-учасниць Саміту, зокрема з країн так званого «Глобального Півдня». Наприклад, на дотриманні Статуту ООН, на гарантуванні дотримання норм міжнародного права, які своїми діями порушила Росія. А також на поновленні розірваних продуктових, торгових та інших глобальних ланцюжків, гарантуванні ядерної безпеки, тощо. Інтерес тих же країн «Глобального Півдня» полягає у тому, щоб війна в Україні, яка вкрай негативно впливає на стабільність у світі та на інтереси та потреби країн «Глобального Півдня», якомога скоріше закінчилась. А також були напрацьовані механізми задля того, щоб уникнути таких конфліктів надалі.
Швейцарія, як країна-організатор Саміту, саме так і підходить до організації цього дуже важливого заходу. Тобто робить акцент на необхідності того, щоб на Саміті було забезпечено максимальне можливе представництво країн світу. Й на необхідності того, щоб країни-учасниці Саміту миру констатували: Росія своєю агресією порушила Статут ООН і ключові норми міжнародного правопорядку і тепер потрібне поновлення і дотримання цих норм. Ці підходи підтримує й Україна, й наші союзники з «колективного Заходу».
Стосовно змісту роботи Саміту 15-16 червня. Не варто очікувати, що на цьому Саміті буде детально узгоджена дієва формула для завершення війни в Україні. З умовами і дедлайнами закінчення бойових дій, покаранням для агресора, тощо. Виглядає так, що учасниці Саміту в основному зосередяться на принципах світового післявоєнного порядку.
Тут справедливо буде провести аналогії з Тегеранською конференцією 1943 року. На якій лідери країн антигітлерівської коаліції Черчилль, Рузвельт та Сталін узгодили основні принципи побудови післявоєнного світу. І у Швейцарії так само можна очікувати, що будуть узгоджені основні рамкові принципи післявоєнної побудови світу, які будуть прийнятні для абсолютної більшості міжнародного співтовариства. Й які після їхнього затвердження будуть обов’язковими для виконання всіма країнами.
Також є достатні підстави розцінювати цей Саміт миру як перший крок щодо перезавантаження глобального представницького органу всіх країн світу – ООН. Так само, як після Другої світової війни Ліга націй була ліквідована й замість неї виникла ООН. Як її попередниця Ліга націй під час Другої світової війни, у нинішній війні, яку розв’язала Росія, ООН довела свою неспроможність адекватно відповідати на виклики та загрози світовій безпеці. Й тому не має сенсу в її подальшому існуванні у тому вигляді, в якому вона існує зараз.
Ще із важливого: є певні передумови до того, що Китай таки візьме участь у Саміті миру у Швейцарії. Факт участі у Саміті миру потрібен Пекіну зокрема, для того, щоб використати його для забезпечення сталих економічних відносин з Європою. Також Китай зацікавлений виступити на такому глобальному заході у якості головного представника інтересів країн так званого «Глобального Півдня». І, крім того, Китай у разі його участі на Саміті зможе представляти там інтереси свого найближчого партнера – РФ.
Тому станом на зараз я даю порядку 80% за те, що Китай за місяць візьме участь у Саміту миру у Швейцарії. Що стане вельми позитивним фактором й для результативності роботи Саміту, й для впливовості його рішень.