LB.ua публікує скорочений виклад резонансної статті The Wall Street Journal про те, як США та ЄС намагались, проте не змогли втримати Росію.
Збільшення до 300 тис. чисельності солдатів, закупівля 250 американських танків Abrams, постачання 16 пускових установок комплексу Patriot – далеко не повний перелік того, як Республіка Польща
зміцнює свою обороноздатність.
«Ми, поляки, Україну не залишимо». «Якщо Україна не захиститься від Путіна, то він піде і до наших домівок». «Росія імітує процес переговорів, але насправді ціль – уникнути санкцій».
Запізнення, певно, може стати словом року, якщо міжнародні союзи не змінять своєї політики та не почнуть не словом, а ділом захищати безпеку Європи, її головний фронт – Україну.
Якщо не вжити заходів проти сьогоднішньої ролі Росії в Радбезі ООН, ми отримаємо значні складнощі з розслідуванням злочинів РФ, здійснених на цій війні.
Франція залишається важливим пунктом призначення для багатьох українців у пошуках прихистку.
Обидві промови Путіна – це з не дуже творчими поправками на сьогодення скопійована промова Геббельса.
Напад на Україну – це лише частина путінського плану дестабілізації Європи та Заходу. Просто з фази гібридних воєн і провокацій путінський план перейшов у фазу справжньої європейської війни, яка
має шанси охопити весь континент.
Що швидше вдасться подолати нинішню кризу світопорядку, то більша вірогідність, що нові правила будуть сформовані до того, як усі остаточно збожеволіють.
Кінцева мета Китаю - покласти край війні та підтримати регіональну та глобальну стабільність.
Єдине, що рятує світ у цій ситуації – ні, не Захід і не Європа, а українці.
1. Два тижні тому Росія повернула війну в Європу. Неспровокована та невиправдана військова агресія Росії проти України грубо порушує міжнародне право та принципи Статуту ООН та підриває…
Китай зацікавлений у найскорішому припиненні війни в Україні, відновленні глобального світопорядку, перш за все заради своєї національної стабільності та перспектив.
Громадяни Великобританії, України та інших країн готуються боротися проти російського вторгнення або надавати гуманітарну допомогу.
Що насправді символізуватиме розірвання дипломатичних зносин з Росією? Те, що Україна більше не хоче терпіти агресивну поведінку Москви.
Цілі свої Путін окреслив чітко. Йому на цей момент потрібно, щоб України не було. Щоб на місці колишнього СРСР знову виникла «історична Росія». Будь-яким шляхом – у тому числі й шляхом килимових
бомбардувань. Він це вміє та любить.
Китай не хоче війни у Європі, і це гарний знак для України.
Зеленський демонструє: не лише Росія може звертатися до Заходу, вимагаючи гарантій безпеки, не лише Москва може згадувати про принцип неподільності безпеки. Захід має доходити до консенсусу не
тільки з Москвою, а й з Києвом.
«Ніколи не було стільки термінових і дійсно небезпечних криз, які потрібно обговорювати та вирішувати відразу».
Розмови про фінляндизацію – це привід для того, щоб домогтися відмови України від НАТО та її роззброєння. Наступним етапом буде окупація нашої країни. Путіну не потрібна лояльна Україна. Йому
потрібно, щоб України просто не було.
Російський президент готовий почекати, поки українська влада надасть законопроєкти щодо Донбасу, а паралельно з цим він перемістить додаткові війська РФ ближче до цього регіону.
Поки Україну "кошмарять" з усіх сторін, у Канаді запроваджують реальний надзвичайний стан. Проблема – далекобійники-антиваксери, яких підтримують Дональд Трамп та Ілон Маск.
В України знову з'являється можливість поєднати зусилля з Японією для звільнення окупованих територій. Наразі Японія – противник Росії.
Якщо навіть уявити собі, що Україна починає процес імплементації політичної частини Мінських домовленостей, це точно не означатиме, що Путін зніме з порядку денного питання так званих
гарантій.
Емманюель Макрон дав чітко зрозуміти, що нині варто розмежувати питання нової моделі світопорядку, гарантій безпеки, які вдовольнили б і Захід, і Росію, і український кейс.