Кам'яна пішохідна доріжка починається біля гробниці царя Давида, яку шанують юдеї, і огинає кімнату, де, як вірять християни, Ісус провів Таємну вечерю. Поруч височіє абатство Дорміціон (Успіння Пресвятої Богородиці) — місце, де, на думку багатьох, Марія заснула перед тим, як її забрали на небеса.
Овіяний історією та вірою, цей тихий провулок на горі Сіон у Єрусалимі став місцем зухвалого нападу у квітні, коли ізраїльтянин з окупованого Західного берега штовхнув французьку католицьку черницю на землю і вдарив її ногою через «релігійну ворожість», за даними ізраїльської поліції.
Зафіксований камерами відеоспостереження напад серед білого дня шокував багатьох. Але не Нікодемуса Шнабеля, абата монастиря Дорміціон, який черниця відвідала перед тим, як на неї напали.
Сьогодні християн «б'ють, катують, плюють у них, — сказав Шнабель, який пережив усе це й навіть гірше. — Цього разу було відео, але ви можете бути певні, що є дуже, дуже багато не задокументованих речей».
«Повірте мені, — зітхнув він, — це не випадок однієї заблудлої душі».
По всій Святій Землі християни стають мішенню хвилі ворожості й насильства.
У Єрусалимі християни кажуть, що ультраортодоксальні євреї регулярно знущаються з них і вони ховаються налякані, коли релігійні сіоністи влаштовують погроми в Старому місті, знищують майно під час своїх ход.
За двадцять миль звідси, в єдиному переважно християнському місті Західного берега — Тайбе, населення тане після років безперервних нападів й економічного тиску з боку озброєних єврейських поселенців.
Посол США Майк Гакабі, євангельський пастор, який часто виступав на захист Ізраїлю, відвідав Тайбе минулого року після того, як поселенці, за повідомленнями, підпалили його найвідомішу пам'ятку — 1500-річну церкву Святого Георгія, і засудив це, назвавши актом терору, хоча пізніше відкликав цю заяву.
Тим часом низка публікацій у соціальних мережах із сусіднього Лівану, де ізраїльські солдати знімали на відео, як вони розбивають християнські ікони й оскверняють церкви, попри заклики військового командування до дисципліни, посилили відчуття, що за уряду прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу — найбільш правого в історії Ізраїлю — ворожість до християн нормалізують.
Протягом десятиліть християнські ченці й паломники, яких легко впізнати за шатами й хрестами, стикалися з переслідуваннями в Єрусалимі. Але кількість інцидентів майже подвоїлася з 2023 по 2025 рік і впевнено наближається до нового максимуму цього року, згідно з даними Rossing Center, міжрелігійної організації в місті.
У різні моменти за останні 18 місяців двоє головних рабинів Ізраїлю, Давид Йосеф і Калман Бер, виступали із заявами, в яких засуджували напади на християн як такі, що суперечать єврейським цінностям, і як «серйозне явище», яке «необхідно викорінити».
Проте місцеві й національні політичні лідери часто зберігали мовчання.
Після нападу на черницю 28 квітня, який засудило французьке консульство, Міністерство закордонних справ Ізраїлю було одним з небагатьох офіційних органів, які виступили із заявою та назвали напад «безсоромним актом», що суперечить основоположним цінностям Ізраїлю: «повазі, співіснуванню та свободі віросповідання».
Офіс Нетаньягу не коментував ситуації під час нападу, але в заяві для видання The Washington Post зазначив: «Ми чітко дали зрозуміти, що будь-які акти насильства й вандалізму такого типу не толеруватимуть. Тих, хто вчиняє такі дії, притягнуть до відповідальності за всією суворістю закону».
Коли попередня хвиля переслідувань християн, 2017 року, потрапила в заголовки газет, Ітамар Бен-Гвір, тоді активіст поселенців й адвокат, дав радіоінтерв'ю, в якому захищав плювки у християнських ченців і церкви як «давню єврейську традицію».
«Я не думаю, що це є якимось порушенням, — сказав Бен-Гвір, який сьогодні очолює ізраїльські правоохоронні органи на посаді міністра національної безпеки, яку він отримав попри те, що раніше був засуджений за підтримку єврейської терористичної організації та розпалювання расизму. — Чому ми перетворюємо це на кримінальну справу?»
Речник Бен-Гвіра не відповів на запити про коментарі.
Франческо Ієлпо, кустодій Святої Землі й високопоставлений чиновник Ватикану в Єрусалимі побоюється, що зрослий вплив ізраїльських ультраправих змусить християн в Ізраїлі та на палестинських територіях виїхати й прискорить тенденцію до еміграції серед заможної й освіченої меншини.
Хоча Центральне статистичне бюро Ізраїлю стверджує, що кількість християн в Ізраїлі та Єрусалимі зростала приблизно на 1 % щорічно і наприкінці 2025 року становила 184 200 осіб, або 1,9 % населення, християнські лідери кажуть, що офіційні дані не відображають того, що багато включених до перепису християн здебільшого живуть за кордоном.
На Західному березі християнське населення роками коливається між 40 000 і 50 000 осіб, оскільки еміграція врівноважує народжуваність.
«Загальна атмосфера така: багато людей бояться, — сказав Ієлпо. — Я можу забезпечити хорошу роботу й медичну допомогу. Я можу дати хороші школи. Але всього цього недостатньо. Щоб залишитися, потрібна надія».
Християнське селище в облозі
Сулейман Хуріє, мер Тайбе, християнського міста на Західному березі, за годину їзди на північ від Старого міста Єрусалима, вказував довкола, пояснюючи, чому жителі Тайбе — села, яке, згідно з євангеліями, колись прихистило Ісуса та його учнів, тепер самі не можуть знайти порятунку.
Меру Хуріє заблокували доступ до збору врожаю з його чотирьох акрів оливкового гаю після того, як поселенці підійшли із заходу, захопили його землю і встановили паркан. По інший бік долини місцевий бізнесмен Ханна Массіс будував багатоповерховий готель, але зупинив роботи напади поселенців.
Башир Маруф, власник будинку на вулиці, куди поселенці часто приходять уночі, щоб установити блокпости і заважати місцевому руху, вже давно втік.
На півдні розташовувався цементний завод Роланда Бассіра, вікна офісу якого вибили, а обладнання знищили під час нещодавнього нападу. Спочатку, наприкінці 2023 року, поселенці встановили один намет на сусідньому пагорбі. Один намет перетворився на кілька трейлерів, а потім на невелику ферму.
Протягом наступних двох років поселенці з цього форпосту почали пасти худобу на території заводу і змушували працівників Бассіра йти посеред робочого дня, про що свідчать слова самого Бассіра й відеозаписи його співробітників.
Вони вивісили ізраїльський прапор, нівечили автомобілі та трощили обладнання. Під час двох нападів, 14 вересня й 14 березня, вони стріляли в повітря з гвинтівок, розповів Бассір. Намагаючись утримати завод на плаву, Бассір мусив звільнити майже всіх 45 працівників.
Вклавши в бізнес понад 100 000 доларів, Бассір готовий кинути його, каже він. Він уже подав документи на візу до США. «Якщо я отримаю її, поїду завтра ж, — сказав Бассір. — Майбутнього немає. Кожного дня думаю, що це може бути мій останній день тут, тому що мене можуть убити».
За останні десять років десять великих родин виїхали з Тайбе до США, Латинської Америки й Іспанії — це багато для міста з населенням 1500 жителів, зазначив Хуріє.
«Вони не витримують життя тут, — сказав Хуріє. — Це справді важко, особливо для молодих людей, які не мають роботи і змушені виїжджати. Те, що ми бачимо — це як ізраїльтяни захоплюють усю територію».
Нещодавно Хуріє сидів у кабінеті з муніципальними службовцями й обурювався західними урядами, які, на їхню думку, мали б робити більше для їхнього захисту — якщо не палестинців, то хоча б християн.
У 2024 році багато жителів Тайбе раділи переобранню Дональда Трампа президентом, вважаючи його президентом миру, згадують Хуріє та Халдун Ханна, який виконував обов'язки мера під час нещодавнього виборчого періоду.
Наступного року село відчуло полегшення, коли Гакабі, новий посол Трампа в Ізраїлі, відвідав їх.
Але їхня вдячність змінилася на лють, коли Гакабі відкликав заяву після того, як ізраїльська поліція спростувала наявність чітких доказів підпалу.
Через кілька місяців селяни знайшли уривки інтерв'ю Гакабі Такеру Карлсону, де він заявив, що Ізраїль має божественне право претендувати на палестинські території та частини Єгипту, Лівану, Сирії та Іраку.
«Хай хтось запитає Гакабі, він [діє] за принципом "Америка перш за все" чи "Ізраїль перш за все"?» — сердито вимагав молодий муніципальний працівник Джерієс Тає.
«Він за "Ізраїль перш за все"», — пирхнув Ханна.
Мер Хуріє підняв руки, а потім спитав: без зміни політики в Ізраїлі — та й у Вашингтоні — що станеться з тутешнім християнським населенням?
«Ми маємо найдавніші святі місця: храм Гробу Господнього, храм Різдва Христового, — сказав Хуріє. — Але яка цінність порожньої церкви без християн?»
Міжнародний вимір
Ізраїль уже стикається з міжнародною ізоляцією та критикою через свої дії в Газі, зокрема з боку ісламського світу, тож напруженість у відносинах з християнами може ще більше підірвати важливу опору підтримки, попереджають деякі ізраїльські аналітики.
В Америці християнські консерватори, які традиційно схилялися до проізраїльської позиції, питали віцепрезидента Джей Ді Венса на публічних заходах про ставлення Ізраїлю до християн, зазначив Авішай Бен Сассон-Гордіс, експерт з американсько-ізраїльських відносин в Інституті досліджень національної безпеки — тель-авівському аналітичному центрі, який консультує уряд. Християнські націоналістичні коментатори, які мають вплив на американських правих, такі як Карлсон і Кендіс Оуенс, також часто посилаються на повідомлення про напади й переслідування християн, коли критикують Ізраїль, сказав Бен Сассон-Гордіс.
«Насильство проти християн і політичні діячі, які його заохочують, є достатньо серйозною проблемою, з якою потрібно щось робити, — зазначив він. — Але також важливо звертати увагу на те, як це відштовхує друзів Ізраїлю та дає інструменти в руки його недоброзичливців».
Сьогодні заголовки новин свідчать про те, що антихристиянські настрої особливо швидко зростають серед ізраїльської молоді, каже Їска Гарані, засновниця Центру даних про релігійну свободу — єврейської ізраїльської групи, яка керує гарячою лінією для повідомлень про напади на християн у Єрусалимі.
Гарані тепер організовує групу з близько 100 єврейських волонтерів, які супроводжують християнських черниць щоразу, коли ті виходять зі своїх домівок, і після травневого нападу черниці щодня телефонують Гарані з проханням про захисну присутність. Проблема починається з освіти, каже Гарані — ортодоксальна єврейська ізраїльтянка, яка закликає єврейські релігійні школи викладати більше історії
християн на Святій Землі.
«Половина Ізраїлю перебуває під сильним впливом риторики єврейської винятковості та єврейської переваги, — зазначає Гарані. — Яким може бути результат, якщо в школі кажуть: "Усі язичники прагнуть вашого знищення, пам'ятайте, що зробили християни, пам'ятайте, що зробив ХАМАС". Через це люди дивляться на світ крізь призму страху, відчуження і, зрештою, ворожості».
Нікодемус, абат монастиря Дорміціон, пояснює зміну атмосфери простіше.
Коли він приїхав до Ізраїлю 2003 року, бачив рекламу в аеропорту Тель-Авіва, яка представляла країну як дім християнських святинь. Тодішній міністр туризму влаштовував приняття, де молодого ченця-бенедиктинця радо вітали. Але з роками поодинокі прокльони, з якими Шнабель стикався в темних провулках, перетворилися на плювки й відкриті конфлікти посеред білого дня.
«Ось у чому різниця між тоді й тепер, — каже Шнабель. — В уряді».
Серед найбільших шоків для Шнабеля став 2015 рік, коли єврейські екстремісти підпалили церкву Помноження хлібів і риб, де, як кажуть, Ісус здійснив диво, нагодувавши 5000 людей двома рибинами й п'ятьма хлібинами.
Десять років по тому один спогад із судового процесу про підпал міцно вкарбувався в пам'ять Шнабеля: адвокат виступав з палкою промовою в суді на захист молодих євреїв, звинувачених у тероризмі.
Цим адвокатом був Ітамар Бен-Гвір, нинішній міністр національної безпеки.