На третьому році війни Путін прагне взяти перевагу в живій силі та боєприпасах на полі бою, тоді як Захід коливається у допозі Україні. Попри перевагу на військовому, політичному та економічному фронтах Москва наступного року нічого не виграє. Однак Києву необхідно витратити наступний рік на відновлення своєї виснаженої армії, інакше українське становище у війні може стати набагато гіршим, – пише The Wall Street Journal.
Росія має набагато більше людей для поповнення своєї розбитої армії, ніж українці, яким не вистачає добре навченої піхоти. Президент Володимир Путін мілітаризує російську економіку, використовуючи значні доходи від нафти для оплати зростання виробництва зброї. Тим часом політичний параліч у США та Європі загрожує постачанню зброї та грошей, від яких залежить виживання України.
Розгубленість Заходу та відданість Росії людськими та промисловими ресурсами у війні вказують на важкий рік оборони для України. Але обмеженість можливостей російської армії в наступальних діях, що підтвердили виснажливі бої за Авдіївку, говорить про те, що Москва, швидше за все, здобуде невеликі перемоги, але не досягне великого прориву, – пише видання.
Однак, Кремль далекий до того, щоб завоювіати ті українські землі, які планував взяти Путін на початку повномасштабного вторгнення.
«Матеріальні переваги у 2024 році в основному на боці Росії, але вони не здаються настільки вирішальними, щоб Росія змогла досягти своїх політичних цілей», — сказав Майкл Кофман, старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир у Вашингтоні, — Некоректно припускати, що Росія виграє війну, — сказав Кофман.
Однак, за словами Кофмана, якщо наступного року не буде зроблено правильний вибір щодо підходу України та західних ресурсів, перспективи України на успіх виглядають туманними.
Як пише видання, США, Європейський Союз і Сполучене Королівство мають загальний річний економічний обсяг близько 45 трильйонів доларів США, що у 20 разів перевищує економіку Росії, і передові технології. На папері прихильники України набагато сильніші, ніж її нападники. Але Росія докладає набагато більше зусиль.
Бюджетний план російського уряду на 2024-2026 роки, затверджений на початку цього місяця, показує, що країна виділяє дедалі більшу частку ресурсів на війну. Наступного року військові витрати зростуть до понад 100 мільярдів доларів, що є найвищим рівнем з радянських часів. Заводи переключають виробництво з цивільної продукції на танки та безпілотники.
Цивільні сектори платять ціну, дефіцит потужностей і працівників підштовхує інфляцію. Але стимул від великих військових витрат підтримує російську економіку, нівелюючи ефект західних санкцій.
Москва використовує торгівлю з третіми країнами для імпорту санкційних західних технологій, необхідних її виробникам зброї. Вона також знайшла спосіб обійти західне обмеження ціни на експорт нафти, створивши власний флот нафтових танкерів, на які не поширюються західні правила.
Масове виробництво дозволило Росії наздогнати Україну у виробництві малих бойових безпілотників, у якій українські інновації раніше давали перевагу, але де залежність України від невеликих майстерень і волонтерів демонструє свої межі.
У свою чергу Захід здійснив лише обмежені кроки для збільшення військового виробництва.
США нарощують виробництво артилерійських снарядів, але країни ЄС не в змозі координувати дії щодо розміщення замовлень та стимулювання інвестицій у нове оборонне виробництво. ЄС пообіцяв Україні мільйон артилерійських снарядів до березня наступного року, але чиновники кажуть, що блок не витримає.
На противагу цьому, за даними південнокорейської розвідки, восени цього року Північна Корея надала Росії мільйон снарядів за короткий час, – йдеться у матеріалі WSJ.
У європейських країнах закінчуються запаси зброї та боєприпасів, які вони можуть надати Україні. Політичні розбіжності у Вашингтоні вже сповільнили американські поставки. Снаряди з Південної Кореї допомогли українській артилерії досягти паритету з російськими військами на якийсь час. Але зараз українські військові кажуть, що вони знову опинилися в невигідному становищі.
В червні режим Путіна пережив потрясіння, коли найманці з угруповання «Вагнер» влаштували заколот проти російського уряду. Але все закінчилося невдачею, а ватажки «Вагнера» загинули, коли їхній літак вибухнув. Відтоді ніхто не наважився кинути серйозний виклик владі Путіна.
Натомість, політичні потрясіння на Заході та в Україні зараз більші серйозні. Двопартійний консенсус у Вашингтоні щодо підтримки України поступово руйнується з наближенням президентських виборів у США, а серед республіканців у Палаті представників зростає кількість тих, хто виступає проти продовження надання американської допомоги.
ЄС також важко домовитися про виділення коштів. Організація пообіцяла надати Києву 50 мільярдів євро впродовж наступних років, але ця обіцянка зараз під сумнівом. Фіскальні кайдани, які Німеччина наклала сама собі, внесли плутанину в плани витрат ЄС. А лідер Угорщини Віктор Орбан, який давно має теплі стосунки з Росією, погрожує накласти вето на допомогу Україні.
Це змушує весь ЄС здаватися. Це велика проблема для нас, але також і для ЄС, - сказав Клімкін.
За його словами, блок ризикує продемонструвати елементарну нездатність виконувати свої зобов’язання.
У Києві невдача контрнаступу влітку цього року з метою відвоювання окупованих Росією регіонів загострив протиріччя між військовим і політичним керівництвом. Оцінка головнокомандувача Збройних сил Валерія Залужного про те, що війна перебуває у фазі патової ситуації, спровокувала критику з боку президента Володимира Зеленського, який прагне продемонструвати громадській думці та західним союзникам, що Україна може рухатися вперед.
Військова мета Зеленського, а саме повне відновлення міжнародних кордонів України, розглядається Заходом як нереалістична, – пише Wall Street Journal.
Військовий глухий кут зміцнює думку в Німеччині, що припинення вогню і переговори з Москвою були б в інтересах України. Однак Берлін не хоче тиснути на Зеленського. У сподівань на припинення вогню є досить вагома проблема: у Путіна є мало причин зупиняти своє вторгнення в той час, коли єдність Заходу слабшає. Навіть якщо Путін погодиться на перемир'я, Київ побоюється, що він скористається ним для посилення своїх сил і знову нападе. Російський автократ неодноразово порушував свої зобов’язання.
Багато західних чиновників вважають, що Путін вичікує, хто переможе на президентських виборах у США через рік. Покоління політиків ЄС, які роками недооцінювали загрозу з боку Путіна, намагається адаптуватися до повернення широкомасштабної війни на континент.
«Я боюся, що ми ще не оцінили супротивника правильно: він не настільки стратегічний, не настільки розумний, але він дуже, дуже рішучий», – сказала Констанце Штельценмюллер, директор Інституту Брукінгса у Вашингтоні.
Деякі європейські чиновники навіть побоюються, що позиція України на полі бою може змінитися цієї зими. Українській армії не вистачає піхоти після того, як вона зазнала великих втрат у літньому контрнаступі та під час кривавої оборони міста Бахмут минулої зими.
Брак боєприпасів також означає, що Україна навряд чи зможе здійснити наступний наступ ще деякий час. Влаштування українськими військами плацдарму на східному березі Дніпра в Херсонській області – рідкісна яскрава пляма, хоч і невелика за масштабом.
Але армії Росії теж не вдається досягти будь-яких помітних проривів, незважаючи на свою чисельну перевагу у військах і техніці. Її піхота і зброя часто старіші і гіршої якості, ніж все те, з чим вона починала вторгнення.
Обом сторонам важко просуватися відкритою, сильно замінованою місцевістю під небом, яке гуде від безпілотників, що можуть атакувати війська і техніку або корегувати артилерійський вогонь.
Росія зосередила свої наявні резерви на сході України, де вона намагається прорватися в кількох точках, але без особливого успіху. Навіть під Авдіївкою її війська просуваються вперед ціною величезних людських і матеріальних втрат.
На думку українських офіцерів і західних експертів, виснажені українські війська все ще можуть організувати ефективну оборону вздовж фронту протяжністю 1000 кілометрів, якщо мобілізують свої ресурси, обмеживши Росію лише локальними здобутками. Міністерство оборони в Києві планує побудувати нові оборонні укріплення, побачивши, наскільки ефективними були російські укріплення на півдні України цього літа.
«Наступний рік можна добре використати як рік будівництва для відновлення української армії», — сказав Кофман.
Києву необхідно покращити мобілізацію та підготовку військ, відмовитися від великих наступальних операцій і зміцнити свої лінії, сказав він. «Якщо цього не станеться, то наступний рік може стати переломним, після якого Україна стане все більше знедоленою».
Нагадаємо, командувач Об'єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв наголосив, якщо Росія продовжить збільшувати виробництво зброї та вдосконалювати технології за допомогою своїх союзників, війна може знову вийти за межі сходу та півдня України.