Війна та проблема клімату
Війна Росії проти України та кліматичні зміни стали двома ключовими темами цьогорічної сесії Генасамблеї ООН.
Чи варто ставити в один ряд ці дві різні за наслідками проблеми?
Річ у тім, що ООН ще у 2015 році визначила Порядок денний сталого розвитку до 2030 року, який включає 17 пунктів: боротьбу з бідністю, голодом, перехід до якісної освіти, забезпечення чистою водою і створення належних санітарних умов, а також ухвалення невідкладних заходів боротьби з кліматичними змінами тощо.
Попри гучні заяви, ООН значно відстає від заявленого плану – хоч на кожен напрям виділяють десятки, якщо не сотні мільярдів доларів щороку. Адже держав, де потрібно подолати перелічені негаразди, величезна кількість.
Ці країни у своїх лихах справедливо звинувачують ключових гравців, зокрема, багату Північ. Мовляв, через глобалізацію та її головних вигодонабувачів – західні корпорації решта країн стикаються з екологічними та соціальними проблемами: забрудненням повітря, погіршенням якості води, інфекціями, бідністю та високою смертністю. Держави Африки, Азії та частково Латинської Америки вимагають від своїх успішніших партнерів компенсацій у вигляді програм з подолання зазначених викликів.
Спочатку пандемія, а потім і вторгнення Росії в Україну багато чого змінили. Захід сфокусувався на двох речах: як подолати наслідки коронавірусу, який нікуди, до речі, не зник, а тоді на тому, як зберегти незалежність України, втримати безпеку на Європейському континенті, забезпечити глобальний мир і виграти в боротьбі демократій проти автократій. Тож питання кліматичних змін і соціальних викликів не зникли з порядку денного, проте тимчасово відійшли на другий план. І країнам Глобального півдня це аж ніяк не сподобалося – до них банально перестали йти гроші, на які вони розраховували.
Цим одразу скористалися Росія та Китай, чия пропаганда просуває наратив про те, що США та їхні партнери не приділяють достатньої уваги країнам, що розвиваються, а виключно Півночі – конкретно Україні. Така риторика допомогла Москві та Пекіну збільшити свій вплив в Африці, Азії та Латинській Америці.
За рік, що минув, ситуація дещо змінилася: Захід активніше комунікував з державами Глобального півдня, адже зрозумів, що без них не вдасться досягти сталого миру та протидіяти впливу КНР і Росії. Чи не тому першим з глав держав цьогоріч виступав президент Бразилії. Показово, що Лула почав промову саме з питання зміни клімату та подолання бідності.
Усе це створює додатковий виклик для України, яка має втримати фокус уваги на війні та заручитися підтримкою, у тому числі держав Африки, Азії та Латинської Америки. Київ прагне, щоби ті долучилися до ініціативи «Формула миру». Українська влада розуміє: якщо переконає партнерів з Глобального півдня, то тиск на Росію зросте. З іншого боку, потрібно показати, що ми жодним чином не збираємося применшувати важливість проблем, з якими стикаються інші країни.
За інформацією LB.ua, яку підтвердили кілька близьких до МЗС і ОП співрозмовників, саме через суперечності з країнами Глобального півдня, через небажання демонструвати їм свою неповагу, адміністрація Байдена відмовилася проводити саміт миру під час Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. У Вашингтоні не хотіли, щоб Москва та Пекін скористалися нагодою ще більше налаштувати південні держави проти Заходу. Це нівелювало б і зусилля України з розширення складу учасників такого саміту.
Зеленський ООН: «Треба гарантувати силу світопорядку!»
Про формулу миру та підсумковий саміт президент багато говорив у промові в Генасамблеї ООН. На самому початку він спробував вибити ядерний козир, яким часто спекулюють Росія й держави, котрі намагаються продати за будь-яку ціну опцію «переговори в обмін на території». Ба більше, зауважив, що саме Росію потрібно позбавити ядерного озброєння.
Володимир Зеленський чітко зазначив, що нинішня глобальна архітектура безпеки не пропонує жодних відповідей чи захисту від агресора, який використовує «новітню» зброю масового ураження. Росія, як наголосив очільник держави, посилює глобальну продовольчу кризу, проводить геноцид, викрадаючи українських дітей, і використовує ЗАЕС, щоб шантажувати світ можливим ядерним вибухом, якщо той не погодиться проковтнути окупацію українських територій.
«Мета війни Росії проти України – перетворити нашу землю, наших людей, ресурси на зброю проти вас, проти міжнародного порядку, заснованого на правилах. Багато місць у Генасамблеї можуть залишитися пустими, якщо Росія досягне успіху у віроломстві та агресії», – сказав Зеленський.
Показово, що схожі слова сьогодні пролунали і з уст президента США Джо Байдена: «Якщо ми відступимося від фундаментальних принципів Статуту ООН задля замирювання агресора, чи зможе хтось із країн-членів бути впевненим у безпеці? Якщо ми допустимо розшматування України, чи можна буде говорити про безпеку незалежності будь-якої країни? Відповідь – ні. Ми маємо чинити спротив цій прямій агресії зараз, аби стримати можливих агресорів у майбутньому».
Шкода, що далеко не всі світові лідери розуміють важливість моменту. Судячи з деяких виступів, дехто вважає, що той морок, який суне Європою (і вже не тільки Європою), омине їх.
Київ запропонував конкретний план, який називається формулою миру. На завтрашньому засіданні Радбезу Володимир Зеленський пообіцяв дати більше деталей, на якому етапі перебуває створення того механізму, який допоможе не лише запустити глобальний саміт миру, але й відновити силу Статуту ООН і міжнародного права.
«Формула не лише про Україну. Понад 140 держав і міжнародних організацій повністю або частково підтримали її. Вона пропонує рішення та кроки, які зупинять усі форми перетворення на зброю, застосовані Росією проти України й інших країн і які можуть бути використані іншими агресорами… Україна робить усе для того, щоб після російської агресії ніхто у світі не наважився напасти на жодну державу. Перетворення на зброю має бути стримане. Воєнні злочини мають бути покарані. Депортовані люди мають повернутися додому. А окупант має повернутися на власну територію», – акцентував глава держави.
Водночас Володимир Зеленський закликав інших лідерів не йти на якісь тіньові домовленості з РФ і згадати, чим подібне завершилося для колишнього глави ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина: «Мені відомо про спроби укласти якісь тіньові угоди за лаштунками. Злу не можна довіряти. Запитайте Пригожина, чи варто довіряти обіцянкам Путіна. Будь ласка, почуйте мене. Нехай єдність вирішує все відкрито».
Реформа чи перезапуск ООН?
За десятиліття існування чимало структур ООН стали корумпованими, забюрократизованими та недієвими. Однак іншого майданчика, де є хоч якась можливість встановити міжнародні норми та правила, започаткувати програми подолання тих чи інших гуманітарних криз, узаконити питання війни та миру, на жаль, не існує. Поки що. Лідери великих держав не хочуть надто трансформувати систему, лише говорять про реформування чи модернізацію Організації. Складається враження, що нинішній статус-кво зміниться лише в разі деградації ситуації і переходу до глобальної війни.
Президент Зеленський говорить очевидне: Росію слід виключити зі складу Ради Безпеки ООН. Країна, яка порушила Статут ООН і напала на мирну державу, не може мати права вето, користуватися ним задля продовження війни та підтримки сателітів з числа автократичних правителів. Вона взагалі не повинна бути частиною нинішнього міжнародного порядку.
Проблема полягає, серед іншого, і в тому, що Росія взагалі незаконно отримала статус постійного члена Радбезу. LB.ua розповідав, як Єльцин у 1991 році обдурив ООН і включив до її складу державу «Російська Федерація», якої до 1993 року юридично не існувало.
Чому міжнародна спільнота тоді заплющила очі на протиправні дії Москви? Тому що боялася, що радянська зброя, у тому числі ядерна, потрапить до рук терористів, а нові країни, які утворилися після розпаду Радянського Союзу, увійдуть у стан перманентного політичного хаосу. Вона не передбачила, що Росія за 30 років перетвориться на державу-терористку. Зараз ситуація дуже схожа – Захід боїться кількох речей: чергового розпаду Росії, зближення Москви та Пекіна, а також що Путін може застосувати ядерне озброєння.
Є ще одна проблема: хоч саме Росія руйнує міжнародний порядок, США та їхні партнери не хочуть і не готові до його тотальної заміни. Саме тому вони чіпляються за існування ядерної п’ятірки в Радбезі ООН – клубі держав, які мають право вето. Це виглядає доволі дивно, враховуючи, що дві країни з п’яти, Росія та Китай, намагаються знищити поствоєнний уклад. І це при тому, що всім очевидно: вплив Москви, щойно вона втратить позиції в Раді Безпеки, значно поменшає.
На дебатах у Генасамблеї президент Джо Байден запропонував розширити склад учасників Ради Безпеки. В його адміністрації повідомили, що йдеться про можливе включення туди Індії, Японії, ПАР, Бразилії та Німеччини. Американський лідер вважає, що Рада Безпеки має стати більш інклюзивною, однак він добре знає, що подібні пропозиції лунають з часів Кофі Аннана, щонайменше з 2003 року. Постійно ті чи інші держави ядерної п’ятірки пропонують розширити склад учасників Радбезу, називаючи ті країни, з якими прагнуть поліпшити відносини.
Тут немає таємниці: щоб реформувати ООН, потрібно змінити Статут, а для цього треба отримати голоси Росії та Китаю в тій самій нереформованій Раді Безпеки. Можна піти іншим шляхом: вдосконалити Генасамблею ООН і дати їй можливість скасовувати чи змінювати рішення Радбезу. Однак і тут не обійтися без підтримки США, Великобританії, Франції і, можливо, Китаю.
Байден говорить про розширення складу учасників Ради Безпеки з інших міркувань. Він називає або ті великі країни, які підтримують міцні зв’язки з Китаєм і Росією, або вже готові протидіяти цим антагоністам Заходу. Він прагне, щоб ці держави допомогли ізолювати та ослабити противників.
Проте Радбез ООН слід тотально переформатувати. Його робота і підходи мають зазнати кардинальних змін. Навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш каже: «Нинішні глобальні проблеми неможливо вирішити ефективно, якщо інститути не відображають реалій. Замість вирішення проблем вони можуть їх лише посилити». Це ж абсурд: глава найбільшої міжнародної структури прямо натякає, що та вичерпала себе.
***
P.S. Тим часом Росія стимулює черговий військовий конфлікт у Нагірному Карабасі, підтримавши Азербайджан у протистоянні з Вірменією. Усе це відбувається під час сесії Генасамблеї ООН і перед завтрашнім засіданням Радбезу, де учасники мають обговорити війну РФ проти України. Франція вже заявила, що ініціює розгляд питання Карабаху на окремому засіданні Ради Безпеки. І в ньому знову ж таки братиме участь представник Росії – країни, яка провокує і посилює протистояння на Кавказі. Ця ситуація найкраще демонструє, чого варта нинішня глобальна система.