Уже після його зустрічі з Путіним міністри закордонних справ Росії та Пакистану погодили в китайському місті Туньсі проєкт газопроводу «Пакистанський потік», який у разі його реалізації міг би здешевити енергетичні витрати країни і зробити її залежною від Кремля – ну, отже, нічого нового в Москві вигадати не можуть, хіба що перенести європейські практики до Азії.
Але й опоненти Імрана Хана не мали наміру просто спостерігати за тим, як колишній гравець у крикет здійснює геополітичний розворот. Майже відразу після повернення Імрана Хана з російської столиці одна з партій урядової коаліції – «Рух Муттахіда Каумі» – заявила, що відмовляється від участі в кабінеті міністрів. Це рішення означало, що опозиція отримала потрібну більшість для винесення вотуму недовіри уряду.
Імран Хан, утім, не збирався погоджуватися з цим. Віцеспікер парламенту Касим Хан Сурі просто... скасував голосування про вотум недовіри. Пояснив він це приблизно тим самим, що Путін «спецоперацію» в Україні: голосування інспіроване «зовнішніми силами» і його не можна проводити. Таке голосування – «порушення Конституції».
Одразу після цього сам прем'єр звернувся до нації, заявив про провал «змови зовнішніх сил», розпуск уряду та проведення дострокових виборів, термін яких мав визначити президент Пакистану Аріф Алві. І зрозуміло, що до проведення цих виборів Імран Хан збирався залишатися при владі.
Опозиціонери, у свою чергу, звернулися до Верховного суду країни, який погодився з їхніми аргументами та поновив парламент у його правах. Імрану Хану довелося погодитися з рішенням судової інстанції, у парламенту з'явилася можливість оголосити уряду вотум недовіри, що й сталося.
Звичайно, можна спитати, чому сміливий прем'єр, який фактично здійснив державний переворот, відступив? А тому, що між рішенням прем’єра та рішенням Верховного суду у столиці країни відбулася конференція Ісламабадського діалогу з безпеки, серед учасників якої був начальник штабу сухопутних військ Пакистану генерал Камар Джавед Баджва. Більшість своєї промови генерал присвятив ситуації навколо України. «Російське вторгнення в Україну є дуже прикрим, оскільки тисячі людей гинуть, а мільйони стають біженцями. Половину України зруйновано. Незважаючи на законні побоювання Росії в галузі безпеки, її агресію проти невеликої країни не можна виправдовувати», – сказав Баджва, який не приховував свого роздратування у зв'язку з позицією уряду Пакистану.
І це був серйозний сигнал до еліт. Пакистанська армія не раз брала владу до своїх рук, коли йшлося про її розуміння національних інтересів країни. І це були аж ніяк не вегетаріанські перевороти – провідні політики Пакистану опинялися у в'язницях і на ешафотах. Ігнорувати недавню історію країни Імран Хан ніяк не міг, виявилося, що збереження демократії в його власних інтересах. Навіть якщо це збереження демократії загрожує втратою влади.
Тепер опозиційні політики мають усі шанси сформувати новий уряд країни на чолі з лідером Пакистанської мусульманської ліги Шабхазом Шаріфом. А це означає кардинальну переоцінку усієї зовнішньої політики країни. «Я шокований тим, як Імран Хан поставив під удар глобальні інтереси Пакистану. Збитки, яких він завдав нашій зовнішній політиці, неможливо уявити», – заявив Шаріф у своєму мікроблозі.
Сполучені Штати, звичайно ж, відкидають звинувачення у втручанні в політику Пакистану. Але правду кажучи, американцям навіть не потрібно було втручатися. Пакистанські політики та генерали самі легко зрозуміли, до яких наслідків призведе переорієнтація прем'єра-популіста на Москву під час конфронтації Росії та Заходу. Імран Хан розпочав цю переорієнтацію ще тоді, коли про масштаби цього протистояння можна було лише здогадуватися – і при цьому відносини США з Пакистаном та його військовими були зіпсовані підтримкою, яку Ісламабад надавав талібам. Але після нападу Росії на Україну все змінилося. Імран Хан утратив підтримку армії та політичної еліти. Фотографія з Путіним 24 лютого 2022 року стала його вироком.
