Що цікавить партнерів в українському ОПК
Попри відмінності між країнами та організаціями, на всіх зустрічах простежувався спільний інтерес до української екосистеми оборонних інновацій, яка допомогла Силам оборони у 2026 році перехопити ініціативу на полі бою.
Особливо багато запитань про український досвід було в Німеччині та Великобританії. Європа активно переозброюється, усвідомлюючи загрозу з боку росії та невизначеність гарантій безпеки США. Тому і держави, і приватні виробники прагнуть максимальної віддачі від інвестицій в оборону.
Нам часто доводилося пояснювати, що в умовах інтенсивної війни класична модель, у якій усі рішення зосереджені в руках держави, вже не відповідає потребам часу. Її необхідно доповнювати прямими зв'язками між військовими, які використовують зброю, та компаніями, які її виробляють.
Частиною цієї системи в Україні є різні механізми закупівель. Поряд із централізованими через Агенцію оборонних закупівель (АОЗ) працюють DOT-Chain Defence та Brave1 Market. Вони допомагають виробникам швидше отримувати зворотний зв'язок від військових і реагувати на зміни на полі бою, а командирам підрозділів — гнучкіше забезпечувати свої потреби.
Читайте також«Раніше це був закритий клуб». Як формується ринок зброї і де тут місце тендерам. Розмова з керівником DOT-Chain Defence
Ця модель відображає не лише вимоги сучасної війни, а й особливості українського суспільства, де значну роль відіграють горизонтальні зв'язки. Так, вона може здаватися нам хаотичною та фрагментованою. Проте під час конференції в Гамбурзі німецькі співрозмовники активно цікавилися тим, як нам вдалося створити систему, здатну швидко впроваджувати інновації та адаптуватися до нових викликів. У приватних розмовах британці також визнавали, що їм є чого повчитися в України. Важливо те, що подібний досвід неоціненний і вартує відповідної компенсації.
Ще один спільний інтерес партнерів — співпраця з об'єднаннями виробників озброєння та товарів подвійного використання. Галузеві асоціації — звичний формат роботи в Європі та Північній Америці. Партнерів цікавлять не лише окремі компанії та їхня продукція, а й стан галузі загалом: її проблеми, виклики та перспективи.
Саме такий комплексний погляд пропонують ТСУ. Крім того, асоціації можуть допомагати міжнародним компаніям знаходити українських партнерів. Під час поїздки ми отримали чимало таких запитів.
Чого партнери не розуміють
Поряд із зацікавленістю українським досвідом у партнерів виникало чимало запитань про роботу нашої державної системи. Передусім їм складно зрозуміти, як в Україні формується та реалізується єдина військово-технічна політика, зокрема у сфері міжнародного співробітництва та експорту.
Це ті ж проблеми, про які ми в ТСУ говоримо вже тривалий час: нечіткий розподіл повноважень, недостатня координація між державними органами та відсутність системного підходу. Наслідки відчувають не лише українські виробники, а й іноземні партнери, які часто не знають, до кого звернутися для вирішення питань, що стримують співпрацю.
Один із найпоказовіших прикладів — експорт озброєння та військової техніки (ОВТ). Минув майже рік від перших заяв про його відновлення, є відповідна урядова постанова, але масового експорту досі немає і партнери про це запитують.
Читайте також«Ставки для експорту зброї мають бути нульові». Виконавча директорка ТСУ про неробочий fast track і очікування від Міноборони
Особливо гостро питання системності української військово-технічної політики обговорювали в Брюсселі. Представники структур ЄС розглядають її недоліки як ризик нераціонального використання коштів, що надходять у межах Ukraine Support Loan.
Зрештою, більшість розмов зводилася до одного питання: як інтегрувати український ОПК у західну оборонну промисловість, зберігаючи його сильні сторони. Адже військово-технічне співробітництво — це не лише про безпеку. Це також інновації, ринки збуту, економічний вплив і прибуток. Тому модель співпраці має враховувати інтереси всіх сторін.
При цьому ми неодноразово наголошували: рівноправний доступ західних компаній до українського ринку має передбачати і рівноправний доступ українських розробок на ринки країн-партнерів.
Німеччина: від допомоги до спільного виробництва
Німеччина сьогодні є найбільшим європейським партнером України за обсягами оборонної підтримки в абсолютних показниках. Вона також витрачає найбільше коштів у Європі на власну оборону та переозброєння.
Конференція європейських оборонних постачальників (European Defence Supply) у Гамбурзі стала нагодою краще зрозуміти пріоритети німецьких партнерів.
Дедалі очевидніше, що Німеччина не готова постійно збільшувати державне фінансування закупівель українського озброєння для Сил оборони. Натомість її цікавить створення спільних підприємств. Ідеться про перехід від моделі Build with Ukraine, яка передбачає виробництво озброєння за українськими розробками на потужностях західних компаній, до глибшої промислової співпраці.
Німецькі партнери прагнуть поєднати переваги українського та власного ОПК, щоб спільно виробляти озброєння для України, Німеччини та ринків третіх країн. Це цілком прагматичний підхід. Поряд із питаннями безпеки Німеччина враховує власні економічні інтереси, і нам важливо розуміти цю мотивацію.
Україна може запропонувати досвід сучасної війни та інноваційні розробки. Західні партнери — технології, фінансові ресурси й можливості масштабувати виробництво у відносно безпечних умовах. Поєднання цих переваг дозволить перейти від потенційної конкуренції до взаємовигідної співпраці.
Водночас німецькі партнери цікавилися не лише українськими технологіями, а й нашим досвідом удосконалення системи оборонних закупівель та швидкого впровадження інновацій. Значний інтерес до спільних проєктів відкриває нові можливості для українських виробників і може стати додатковим стимулом для прискорення внутрішніх процесів, зокрема розвитку експорту готової продукції та технологій.
США: цінність українського бойового досвіду та взаємна вигода
В столиці США відвідати законодавців обох палат Конгресу, представників інвестиційних компаній і бізнес-спілок. Зустрічі у Вашингтоні відбувалися паралельно зі щорічною виставкою Асоціації Сухопутних військ США (AUSA), присвяченою розвитку зброї для наземного домену війни. Окремі українські виробники, в тому числі й члени ТСУ, представили на ній свою продукцію.
Інтерес американської сторони зрозумілий: у межах програми Drone Dominance Збройні сили США планують масштабувати виробництво роботизованих систем. Український бойовий досвід у цьому контексті має особливу цінність. Багато українських компаній, зокрема членів ТСУ, вже брали участь у демонстраціях у межах відборів програми Drone Dominance.
Водночас загальний настрій зустрічей у Вашингтоні можна описати одним словом — прагматизм. Період переважно безоплатної допомоги завершився. Тепер американська сторона очікує передусім взаємовигідних форматів співпраці.
При цьому відчувається відкритість американської оборонної індустрії. Українські технології та бойовий досвід викликають значний інтерес, хоча американські компанії поки вивчають можливості співпраці та шукають оптимальні формати. Попри непростий політичний фон двосторонніх відносин, американська оборонна індустрія на робочому рівні відкрита до взаємодії та шукає шляхи її розвитку, зокрема через ТСУ.
Брюссель: правила закупівель і відмова від китайських компонентів
Представників структур ЄС цікавили питання ефективності та прозорості оборонних закупівель в Україні, зокрема наскільки належно організовані тендерні процедури та як вони працюють на практиці. Окрему увагу приділяли поступовому скороченню використання китайських комплектуючих в українському озброєнні.
Натомість партнери очікують збільшення частки компонентів, вироблених у країнах ЄС. Цього року європейські структури вирішили не наполягати на виконанні цієї вимоги, однак саме очікування залишається.
Для багатьох українських виробників така зміна може стати серйозним викликом. Водночас у довгостроковій перспективі вона відкриває можливості для глибшої співпраці з європейськими компаніями та конкуренції за контракти на постачання готової продукції до країн ЄС.
ТСУ бачить своїм завданням налагодити контакти між українськими виробниками та потенційними європейськими постачальниками, які допоможуть замінити китайські комплектуючі там, де це можливо.
Велика Британія: локалізація виробництва та трансфер технологій
Головною подією британської частини поїздки став Demo Day, організований спільно з урядом Великої Британії. Представники 12 компаній-членів ТСУ презентували свої розробки, випробувані в умовах російсько-української війни. Це був перший захід такого формату у Великій Британії. Він відкрив нові можливості для українських виробників, враховуючи оновлений у червні 2026 року план переозброєння британських збройних сил, у якому важливу роль відведено роботизованим платформам. Додаткова перевага заходу — доступ до міжнародного інвестиційного капіталу, зосередженого в Лондоні.
Сполучене Королівство має власні бюджетні обмеження. У країні тривають дискусії щодо збільшення частки ВВП, яку спрямовують на оборону. Тому британська сторона очікує, що контракти з іноземними виробниками на постачання ОВТ для британських збройних сил вартістю від 50 млн фунтів стерлінгів супроводжуватимуться інвестиціями на території Великої Британії на аналогічну суму. Фактично йдеться про локалізацію виробництва та трансфер технологій як важливі умови отримання замовлень від британського Міністерства оборони, зокрема в межах допомоги Україні.
Перевагою британського ринку є доволі ліберальне експортне законодавство, яке відкриває можливості для продажу продукції до третіх країн.
Висновки
Приватний ОПК сьогодні — один із головних козирів України. Це не лише зброя для фронту, а й важливий інструмент співпраці із західними партнерами.
Але універсальної моделі такої співпраці не існує. ЄС, який забезпечує основну частину фінансових ресурсів для закупівель озброєння Силам оборони України, зосереджується на ефективності закупівель і поступовому заміщенні китайських комплектуючих. Німеччину, Великобританію та США цікавлять спільні виробництва, доступ до українських технологій і можливості виходу на нові ринки.
Ми бачимо щирий інтерес партнерів не лише до українських розробок, а й до нашого досвіду організації оборонного виробництва та швидкого впровадження інновацій. Проте, щоб перетворити цей інтерес на довгострокову співпрацю, Україні потрібно виконати власне домашнє завдання: забезпечити системність державної військово-технічної політики, налагодити координацію між відповідальними органами та розв'язати проблему експорту.
Думки, викладені в цій колонці, є особистою позицією автора і можуть не збігатися з позицією редакції LB.ua.