Нарощуватимуть мережу під сотні дронів-абонентів
Пане Дмитре, як оцінюєте здатність росіян розвивати Рассветі невдовзі мати систему з кількох сотень низькоорбітальних супутників?
У Росії цей проєкт має великий пріоритет, він непогано рухається, і є велика ймовірність, що вже наступного року вони 24/7 матимуть зв’язок над нашою територією. Їм для цього треба набагато менше супутників, ніж 200 — 60–80, щоб покривати цілодобово всі цікаві їм ділянки.
Що їм для цього потрібно і чи все мають? Мізки, виробничі потужності, електроніка, ресурси для запусків — усе є власне і ні від кого не залежать?
Так, абсолютно. Звісно, в наземних терміналах і супутниках використовують імпортні компоненти. Але через посередників — Китай, Туреччину, деякі європейські країни — можуть скуповувати всі необхідні складники, а критичні вони виробляють самі. І для супутників, і для терміналів.
Щодо запусків: у світовому рейтингу за кількістю космічних запусків ракет-носіїв Росія посідає третє місце, поступаючись лише США та Китаю. Вони їх здійснюють по кілька на місяць, а часом і десяток на місяць. Тож це не проблема.
Один супутник з перших 16 майже відразу вийшов з ладу. Це штатна ситуація чи свідчить про брак виробництва?
Це досить масовий продукт, і вихід кількох супутників з ладу не проблема. У Ілона Маска десятки відсотків супутників працюють нештатно. Коли кілька супутників з першої запущеної партії вийшли з ладу, а в другій, схоже, усе нормально — це в межах норми. Найбільша проблема в тому, що виробництво цих супутників стало масовим, а раніше Росія виробляла їх поштучно.
Удар по космічному центру під Москвою 1 липня завдав шкоди можливостям Росії в космосі? У ніч на 15 серпня СОУ також уразили унікальний ракетно-космічний центр «Прогресс» у Самарі, який складає ракети-носії, що виводять на орбіту супутники мережі «Рассвет». Чи є сенс атакувати подібні вузли, чи можемо дипстрайками завадити їм розвивати проєкт?
Читайте такожВся надія на діпстрайки. Чому просити антиракети по світу — марно
Загалом це добре, якщо вони витрачатимуть на захист більше ресурсів. Але для роботи супутників такі центри не дуже потрібні. Супутники працюють від базових станцій, яких, по-перше, досить багато на території Росії. По-друге, одна з переваг цих супутників у тому, що вони, як і старлінки, уміють спілкуватися між собою. Працюють не за схемою Земля —- супутник — Земля, а можуть передавати сигнал Земля — супутник — супутник — супутник… і — дрон. Невідомо, наскільки працюють ці функції, та загалом вони є.
Треба докласти багато зусиль, щоб знищити всі наземні станції, а не тільки великий космічний центр, про який всі знають. Ми не знаємо, як точно виглядають російські станції. Але у SpaceX вона схожа на супутникову антену, накриту ковпаком. Станції досить компактні, менші, ніж автівка, і їх можна розставити де завгодно. Думаю, Росія має їх багато, вони роззосереджені, і знищити їх і буде дуже-дуже важко.
Якщо система розвиватиметься, росіяни через пів року матимуть стабільний зв’язок над Україною вже годин 12 на добу?
Щоб мати безперервний зв’язок над однією точкою, у середньому досить дев’яти супутників. Але Земля обертається, і поки змінюються всі дев’ять супутників над тією точечкою, вона зсувається, умовно, на 2000 кілометрів. Треба, відповідно, на відстані 2000 кілометрів додати ще дев’ять супутників. Тобто треба мати їх кілька десятків, щоб був стабільний зв’язок. А ще він сильно залежить від кількості абонентів. Ілон Маск запустив уже понад десять тисяч, а планує тридцять, а то й сто тисяч. Тому що супутник може обслуговувати обмежену кількість абонентів. Коли одну станцію мобільного зв’язку перевантажують абоненти, зв’язок зникає, тому оператори нарощують кількість станцій. Так і тут: хоча досить кількох десятків, щоб покрити певну територію, можна сказати, ця кількість для обслуговування дуже небагатьох абонентів. Ми не знаємо, скількох абонентів може обслуговувати ця мінімальна мережа, але явно не сотні. Найімовірніше, йдеться про десятки. Тобто одночасно вони зможуть мати інформацію з десяти БпЛА, і щоб збільшити кількість абонентів (а під час атак і сотні безпілотників летять), їм треба нарощувати мережу.
Тобто на перших етапах нам буде трохи легше: навіть коли буде зв’язок над нами в режимі 24/7, ще є час, поки вони не наростять мережу до розміру, здатного обслуговувати сотні дронів.
Скільки треба років, щоб керовані із системи «Рассвет» дрони могли вражати рухомі цілі десь у Мукачеві, а не тільки в Барвінковому чи Одесі?
Складно прогнозувати. За рік, може, ще не впораються, а за два є всі шанси, що всю Україну покриють, якщо нинішні темпи збережуть.
Можна задіяти хакерів і потужні комплекси РЕБ
Чи є технології протидії цій системі супутників?
Є кілька варіантів. Перший — знищувати супутники. Це поки що технічно і організаційно недосяжно для України. Поясню. Тестові знищення супутників вже проводили китайці і росіяни (у 2021 році Росія збила радянський супутник «Космос-1408» протисупутниковою ракетою. — Ред.). Утворились тисячі уламків, які забруднюють орбіту, і це величезна проблема.
Для ураження треба мати й спеціальні засоби. Теоретично компанія Fire Point вже заявляла, що здатна це реалізувати (головний конструктор Денис Штілерман публічно наголошував на спроможності українського ОПК збивати низькоорбітальні супутники, — Ред.). Там нічого особливого нема, не надскладна технологія. Не треба виводити ракету на орбіту, вона має розігнатись, високо полетіти (близько 800 кілометрів, — Ред.) і уразити. Складна математика, але не складніша, ніж для ураження балістичних ракет. Тому є всі шанси, що у нас будуть засоби ураження. Зрештою, на практиці доведено, що уразити супутник можливо. Але це на крайній випадок, бо міжнародна спільнота буде незадоволена, буде скандал. Якщо знищених супутників стане багато, то можемо всю орбіту забруднити. Виникне так званий «ефект Кеслера», коли на ній обертатиметься забагато об’єктів, вони почнуть розпадатись, зіштовхуватись, викличуть ланцюгову реакцію. Тоді взагалі ніякі спутники не зможуть на тій орбіті літати.
Які ще є варіанти?
Реальнішою виглядає можливість забезпечити глушіння супутників. Росіяни так роблять зі Старлінками на своїй території, і досить впевнено. Потрібні РЕБи, але не такі, як стоять на автомобілях — потужністю 50 Вт, а великі машини на десятки кіловат, які на робочій частоті супутників створюють шум. В Україні є комплекси для цього. Буковель-AD, напевне, найбільш відомий (виявляє та глушить ворожі безпілотники, блокуючи канали управління, передачі даних та супутникову навігацію на відстані до 35–40 кілометрів, — Ред.).
Але вони зазвичай працюють точково, прикриваючи один об’єкт або лінію, щоб нічого не пролетіло. А тут всю Україну треба такими комплексами покрити і не дуже зрозуміло, як. У росіян є такі технології, вони масово і постійно блокують GPS над Балтійським морем, уже порушена робота морської навігації і регулярно виникають проблеми у літаків. І європейці вчаться у нас, як екранувати GPS-модулі. Наші на передовій екранують: ховають Старлінки, яким теж GPS треба, в землю закопують або обгортають сітками. І зараз європейські кораблі вчаться робити те саме, бо Росія масово глушить сигнал. У неї є багато засобів для цього, бо вона давно готувалась, а в нас розвиток тільки починається і засоби є не в тих масштабах, щоб закрити всю країну. Глушіння може впливати і на прийом інших супутникових сигналів. Це складне питання.
Ще варіант — пробувати якось хакнути ті супутники. У нас потужні кібервійська, може, щось вигадають. У світі небагато прецедентів, щоправда. (Кібератаки на орбітальні апарати — частина спільної трирівневої стратегії Росії та Китаю для протидії та можливого фізичного знищення супутників зв'язку Starlink, про яку стало відомо у липні 2026 року, — Ред.).
Або DDoS-атаки: навмисне перевантаження серверів численними запитами.
Як я казав, крім тривалого вікна важливо, скільки абонентів можуть обслуговувати супутники. Якщо буде забагато абонентів, — а ми можемо їх імітувати, — то є ймовірність, що вдасться зашкодити їхній роботі. Але для початку треба мати копію російських терміналів і виробити їх у достатній кількості. Сподіваюсь, із часом наші здобудуть такі термінали і зможуть їх скопіювати. Це простіше, ніж задіяти великі потужні РЕБ-комплекси.
Ніхто ніколи не наздожене Старлінк
Для початку треба створити цей рід військ, а відповідний законопроєкт завис у Верховній Раді. Бо Сили зв’язку і кібербезпеки займаються кіберзахистом, а йдеться ж про контратаки.
А росіяни наздоженуть Старлінк? Чи в них і мети, необхідності такої нема?
Ні-ні, вони ніколи не наздоженуть Старлінк. Ніхто ніколи не наздожене. У SpaceX є власні ракети для виведення супутників, там інтегрована вертикальна структура (компанія сама робить більшість деталей, ракет і систем зв'язку, а не купує у сторонніх постачальників, — Ред.). Обладнання виготовляється, як і автомобілі Tesla, на роботизованих заводах, де людей майже нема. Ні в кого в світі немає такого виробництва і тому собівартість супутника смішна, собівартість виводу теж. Ось зараз Starship вивели на орбіту тестову партію Старлінків — вартість пуску була 100 доларів за кілограм. Це, може, у тисячу разів дешевше, ніж коштує росіянам.
Справа не тільки в тому, що у Маска на це все пішов час. Я не впевнений, що росіяни технологічно потягнуть. Вони до пуття й машини не можуть поставити на конвеєр, а тут значно складніше.
Але для того, щоб покрити зв’язком Україну, їм не треба аж таку екосистему розвивати.
Росія планує запустити понад 900 супутників. Це далекоглядні плани, розраховані не тільки на Україну?
Звісно. Я думаю, вони будуть їх використовувати так само, як свої супутники, які моніторили Старлінки. Вони надавали інформацію з цих супутників Ірану під час нещодавньої революції. Можуть продовжувати ділитися нею з Іраном і Китаєм.
У майбутньому власні низькоорбітальні системи матимуть усі основні геополітичні гравці?
Вже багато хто їх будує. Європейські держави, китайці, а в Америці є й конкуренція. Це наше майбутнє. Зараз в Україні можете тільки смски через супутник «Київстар» передавати, бо «Київстар» має контракт зі Старлінком. Але все йде до того, що мобільних операторів посунуть супутникові компанії і кожен телефон буде працювати не через наземну мобільну станцію, а через супутник. За попередніми оцінками, зо три чверті всіх нинішніх абонентів мобільних операторів перейдуть із мобільного зв'язку на супутниковий. Головне для низькоорбітальних систем — перейти від кількості до якості.