Михавко на фланзі і два форварди
Андреа Мальдера вирішив не зраджувати собі в четвертому матчі поспіль, тож у стартовому складі збірної України знову з’явилися фактично два форварди – Матвій Пономаренко й Ігор Краснопір. Вибір на цих позиціях у тренера був доволі обмеженим з огляду на перебір жовтих карток Данила Сікана, тож поява київсько-житомирського дуету була передбачуваною.
Були й сюрпризи. Зокрема, ліворуч у захисті з’явився номінально центральний захисник Тарас Михавко. Зате праворуч ми знову побачили правого захисника Іллю Крупського. Він мав додати команді ширини в атаці і, будемо відвертими, з цим завданням впорався.
Центр поля за задумом італійця мали б закривати двоє гравців «Шахтаря» – Олег Очеретько і Єгор Назарина. Обидва футболісти неодноразово демонстрували здатність виконувати великий обсяг роботи, тож їхня поява була логічною. Єдина проблема, яку футболісти збірної України разом із новим головним тренером намагаються розв’язати, стосується якраз гри попереду. Як бачимо з останнього матчу, над цим італійцеві ще треба працювати.
Що не так із нападом?
Немає сенсу вкотре акцентувати увагу на тому, що в складі збірної України не вистачало висококласних і перевірених роками футболістів. Сучасний футбол зобов’язує мати широку лаву запасних на всі випадки життя, адже результат необхідно здобувати вже зараз, а не тоді, коли підросте молодь та одужають лідери.
Імовірно, саме цієї лави запасних і не вистачило українцям у матчі з Угорщиною в Лізі націй УЄФА, адже відсутністю бажання цього разу синьо-жовтим не дорікнеш. Футболісти збірної України фактично всю гру діяли першим номером, хоч не завжди вдавалося контролювати м’яч.
Українці з перших хвилин матчу застосовували високий пресинг, намагаючись підловити суперника на помилці. Велетень підтискав угорців ліворуч, Циганков – праворуч. Окремо від двох вінгерів діяв дует форвардів. Пономаренко розташовувався трохи вище, щоб затискати центральних захисників суперника, а Краснопір діяв фактично під ним.
Це дозволяло нашим відбирати м’яч на підступах до штрафного майданчика й одразу ж створювати небезпеку біля чужих воріт. Та, як уже не раз було, головна проблема збірної України полягає в тому, щоб довести атаку до логічного завершення – удару. З цим було чимало проблем. У першому таймі акцентовано це вдалося зробити лише Матвію Пономаренку, який п’яткою зрізав м’яч поряд з лівою стійкою, і Олегу Очеретьку. Останній наважився на удар з меж штрафного майданчика, м’яч після рикошету поцілив у поперечину.
Окремо варто відзначити Ігоря Краснопіра і Владислава Велетня. Влад узагалі вперше в цьому розіграші Ліги націй вийшов у стартовому складі. Обидва гравці були активними, намагалися брати гру на себе. Водночас відчувалося, що їм бракує майстерності або навіть відчуття ритму гри на найвищому рівні. Угорці натомість діяли пасивно, очікувано будували атаки через свого лідера Домініка Собослаї. Тут знову варто віддати належне українцям, а саме Тарасу Михавку. Хоч він і грав на нетиповій для себе позиції лівого захисника, але майже зразково закривав суперників упродовж більшої частини гри. Шкода лише, що другий, вирішальний гол зародився саме на фланзі цього гравця.
На перевагу українців протягом матчу вказують і цифри. Синьо-жовті переважали суперників в основних компонентах, зокрема у володінні м’ячем (52:48), ударах (17:10) і кутових (5:4). На жаль, конвертувати це в голи не вдалося. Угорці натомість скористалися всім, що створили.
Проблема не лише в нападі. Як провалювався захист
На 52-й хвилині форвард угорців Мілан Тот відкрився між захисниками в штрафному майданчику українців, обробив м’яч, зблизився з Анатолієм Трубіним і спокійно відкрив рахунок у матчі. На жаль, надія українців у захисті – Ілля Забарний – уже вкотре діяв не настільки надійно, як від нього очікували.
Відігратися вдалося лише на 83-й: Роман Яремчук вибрав правильну позицію під час кутового і навіть без стрибка головою підрізав м’яч у ворота. Здавалося, що пізній гол допоможе українцям довести гру до перемоги, але чергові помилки в захисті швидко розвіяли ці сподівання. За дві хвилини після цього Михавко не зміг заблокувати подачу Раймунда Тота, який вийшов на заміну, а Едуард Сарапій, замість того щоб узяти гравця, стояв біля стійки власних воріт, тому м’яч легко потрапив до Чінгера, який спокійно знову вивів угорців уперед. Цікаво, що ці гольові моменти Угорщини були фактично єдиними за весь матч. Це свідчить якраз про ще одну проблему нашої команди – захист. Ілля Забарний, який після переходу в ПСЖ частіше дивиться футбол з лави для запасних, дещо пригальмував у розвитку.
Паралельно з цим у складі команди прямо зараз немає нікого, хто грав би на його рівні, з усією повагою до Миколи Матвієнка. Капітан пропускав гру через перебір жовтих карток, але навіть його присутність на полі не гарантує, що команда буде безгрішною в захисті. Це проблема, яку, так само як і результативність попереду, Андреа Мальдері доведеться розв’язувати у прискореному темпі. Не за горами ж кваліфікація до чемпіонату Європи 2028 року.
Поки проміжні результати збірної України в Лізі націй не радують. Після чотирьох матчів синьо-жовті мають в активі 4 очки й 1 перемогу. Щоб полегшити собі жереб кваліфікаційного етапу ЧЄ й потрапити до другого кошика, потрібно фінішувати щонайменше на другій сходинці групи ЛН. Нині ж підопічні Мальдери йдуть на третьому місці квартету В2. Попереду в команди матчі проти Північної Ірландії і Грузії. Перша гра відбудеться 14 листопада.
Поки ж констатуємо, що команди рівня Грузії, Угорщини і Північної Ірландії українці вже не можуть обігрувати впівноги. Ми, як і вони, футбольні середняки. Це потрібно усвідомити, щоб розуміти, як покращити нинішнє становище.