Найкраща в червні
На нагородженні в Олімпійському домі 17-річна Тая помітно нервує. Звісно, не кожного дня тебе визнають найкращою спортсменкою місяця твоєї країни. Для Онофрійчук це новий досвід, тож подія й справді визначна.
«Для мене ця нагорода означає дуже багато. В Україні зараз війна, нам важко тренуватись, важко добиратись на змагання – два дні, а інколи й більше. Я дуже вдячна тренерам, дуже вдячна Ірині Іванівні за важку працю. Рада, що представила Україну на високому рівні, рада, що взяла "золото" в багатоборстві», – сказала вона під час нагородження.
А от для її тренерки Ірини Іванівни нагорода найкращої не є дебютною. Хоч, видно, вона щиро радіє поповненню на поличці нагород.
«Я дякую усій спортивній спільноті, всім, хто вболіває і підтримує. Під час війни дуже важко. Тая – унікальна дівчина. Її характер неймовірний. Якщо вона його загартує, то зможе досягти набагато більшого», – запевняє Дерюгіна.
У цьому не сумнівається й бабуся гімнастки Олена Миколаївна.
Шлях із танців у гімнастику
Вона мала змогу споглядати за онукою із самого початку її шляху. Цікаво, що спершу Тая пішла не на гімнастику, розповідає Олена Миколаївна.
«У гімнастику Тая прийшла вже в пізньому віці – у 7 років. Вона ходила на танці зі своєю старшою сестричкою, а тренер на танцях звернула увагу на її фізичні дані та запропонувала нам показати її тренеру з художньої гімнастики. З цього все й почалося», – каже Олена Миколаївна.
Спочатку Таїсія займалась з іншим тренером, а вже пізніше її до себе запросила Ірина Дерюгіна.
«Перша тренерка Таї – це пані Еліна. Вона заклала базу, а вже коли Тая почала досягати перших результатів, потрапила в збірну України до Ірини Іванівни. Тут вже високий, професійний рівень. І це дуже важка праця, яку щодня виконує Ірина Іванівна й Тая. У них в обох сильні характери. Ірина Іванівна ставить перед нею високі завдання, а Тая старається їх виконувати. Вони багато спілкуються, шукають компроміси, дуже багато тренуються і разом досягають результатів. Терпіння Ірини Іванівни та наполегливість Таї – це секрет успіху», – пояснює бабуся гімнастки.
Тая не заперечує, що між нею й Іриною Іванівною особливий, десь навіть магічний зв‘язок.
«Головне – це довіра й хороший настрій. Буває різне… Буває складно, багато важких моментів у підготовці, але у нас одна мета і ми разом йдемо до того, аби її втілити в реальність», – розповідає Онопрієнко.
Олімпіада в Парижі – переломний момент в українській гімнастиці
Бо як інакше пояснити ключовий вибір Дерюгіної перед Олімпійськими іграми. Всі ми пам‘ятаємо цю історію, коли Вікторія Онопрієнко виборола ліцензію на Олімпіаду-2024 в Париж, а представляти Україну довірили саме Таїсії Онофрійчук. Онопрієнко цю інформацію досі не коментувала, а Ірина Іванівна натомість вважає цей епізод переломним моментом у житті Таїсії та всієї української гімнастики.
«Я дякую Вадиму Марковичу (Гутцайту) за те, що він підтримав мій вибір – взяти її (Онофрійчук) на Олімпіаду. Якби не це, то не знаю, що тоді було б. Усе треба робити вчасно, ми мали дати їй змогу виступити. Тая показала всьому світу, що вона може», – зазначає Дерюгіна.
Хоча здобути нагороду Олімпійських ігор не вдалося, Тая переконана, що Олімпіада додала їй впевненості та вплинула на поточні результати.
«Я дуже змінилася. Нещодавно передивлялася свій виступ на Олімпіаді, й вже бачу, що я зараз – це зовсім інша людина. Я змінилась в тренуваннях, більш свідомо тренуюся. Я бачу і знаю, що мені можна і треба вдосконалюватися, покращувати свої навички. Олімпіада мене надихнула. Я змогла виступити в фіналі. На жаль, не вдалося взяти медаль, але я вірю, що на наступній Олімпіаді все складеться так, як треба», – додає Онофрійчук.
Головна підтримка Онофрійчук
Так само в це вірить і її сім’я. Якщо на змаганнях головною підтримкою 17-річної Таї є Ірина Іванівна, то поза турнірами – рідні. Як зазначає бабуся, саме мама та дідусь мотивують Таю.
«Дідусь і мама – це стрижень в гімнастиці Таї з "домашнього" боку. Мама їй постійно каже: "Ти зможеш, ти сильна". Точно те саме постійно говорить дідусь: "Ти повинна прислухатися до тренера, ти повинна виконувати ті задачі, які тобі ставить Україна". Ми їй кажемо, що ти на своїх плечах несеш відповідальність і турботу за Україну. Ми дуже хочемо, щоб вона прославляла нашу країну, щоб на змаганнях лунав гімн України» – пояснює Олена Миколаївна.
Бабуся ж Таї виступи онуки не дивиться. Усе через надмірне хвилювання.
«Я дуже переживаю і ніколи не дивлюся її виступи. Я чекаю на результат, а вже тоді в записі дивлюся, як це було. Це відверто, я не витримую ці переживання.
Головний старт року – чемпіонат світу
Це стосується не лише континентальних, а й світових змагань. Уже зараз дует Онофрійчук-Дерюгіна готується підкорювати нові вершини, а саме Чемпіонат світу, який розпочнеться 20 серпня в Ріо-де-Жанейро. Юна Тая називає ці змагання головними в поточному сезоні.
«Настрій бойовий! Я вважаю, що мені треба набрати кращу форму, ніж на чемпіонаті Європи. Це складніші змагання. Моя головна мрія і ціль станом на зараз – це медаль у багатоборстві чемпіонату світу. Звісно, я також вже думаю про Олімпійські ігри в Лос-Анджелесі», – запевняє Тая.
Бабуся гімнастки щиро вірить у свою чемпіонку та наголошує на тому, як багато сил Таїсія віддає в гімнастичному залі.
«Я завжди кажу, що рухатися треба тільки вперед, тільки до перемоги. Дуже багато сил на це йде і в Таїсії, і в тренера. Весь тренерський склад нашої збірної просто чудовий. Вони всі – це професіонали. Вони показують на справі, що Тая може досягти того, що вони планують. Вона дуже старається, тому я думаю, що своїми силами зійдуть на вершину», – підсумовує Олена Миколаївна.
Тоді вже нагороди найкращого спортсмена місяця за версією Національного олімпійського комітету стануть буденністю.