З ким довелося зіграти у Лондоні?
Найпомітніша партія в рапіді була проти Хікару Накамури. Українець переграв грізного суперника, який посідає другу сходинку в рейтингу рапіду. Але, на жаль, трохи не вистачило техніки, й чудовому оборонцю Накамурі вдалося врятуватися.
Що можна сказати про команду загалом?
Треба сказати, що я граю за «Ашдод» уже 19 років. Трохи не пощастило в першому матчі бліц проти збірної Узбекистану. Матч закінчився з рахунком 3:3, а якби ми виграли б, то проходили б по сітці далі. Мені вдалося обіграти Шамсіддіна Вохідова та чемпіона світу ФІДЕ 2003 року Рустама Касимджанова. Треба відзначити Юлю Осьмак, яка здобула на жіночій шахівниці «золото». На жаль, грошові призи давали лише за командні виступи, а індивідуальні досягнення мали лише престижний характер.
Топовим командам виділяли окрему кімнату, що дозволяло їм добре відпочити та краще підготуватися. Але, як кажуть, не було щастя, та нещастя допомогло. Коли почалася війна між Ізраїлем і Іраном, то нам (з міркувань безпеки) теж виділили кімнату, й стало легше.
Про кого ще хочеш розповісти?
Ми дуже вдячні нашому капітанові Моше Славу. Він приїхав до Ізраїлю 50 років тому з Чернівців. Україну не забуває. І в команді було четверо українців. Окрім вищезгаданих, ще Андрій Волокитін та Олександр Моїсеєнко. На першій шахівниці за нас грав Сарін Ніхал з Індії. Думаю, він на сьогодні входить до числа десяти кращих гравців у прискорені шахи. Але під кінець він втомився і це не дивно. На першій шахівниці напруга ще та…
Як проходило твоє шахове становлення? З ким можеш порівняти себе? Може, з Хосе-Раулем Капабланкою?
Ні в якому разі. У нього був інтуїтивний підхід. Він був одним з найталановитіших гравців, а я виріс в шаховій родині. Для мене більш характерний науковий підхід, як у Ботвинника чи Каспарова.
Знаю, що важливу роль у твоєму становленні зіграв твій батько і мій друг Володя Ельянов.
Його вже немає з нами майже 12 років, а я весь час згадую. Наприклад, те, що він казав. «Усе, що робиш, треба робити з душею. А якщо будеш робити абияк, то будеш їздити по "оупенах". В такому разі краще обрати інше заняття», – говорив батько. Також мушу відзначити велику роль книжок, які тато видавав у своєму видавництві. Переважно це були книжки Марка Дворецького. Коли мені було тринадцять років, я допомагав їх вичитувати. Це приносило мені неабияку користь. Тоді я уже був кандидатом у майстри.
Які турніри та партії були найбільш пам’ятними?
Із задоволенням згадую Кубок світу в Баку 2013 року. Мій перфоменс був майже 2900. Наприклад, там я виграв у Накамури, одного з найкращих шахістів того часу (та й нинішнього теж). Тоді вдалося чисто його переграти.
А я згадую твою зустріч з Магнусом Карлсеном. Ти мав значну перевагу, а потім зрештою програв…
Магнус в якось в інтерв’ю сказав, що йому подобається зі мною грати, бо я не намагаюся засушити гру й уповзти на нічию. Завжди граю на виграш. Взагалі, Магнус добре відчуває, що суперник хоче і добре розуміє, як грати. Тоді я міг зробити нічию, але заплутався, перегнув палицю й зрештою програв. Узагалі він переміг мене шість разів.
Чи зможеш піднятися на колишній рівень?
Зараз у мене немає такої цілі. Хочеться зіграти достойно, але немає достатньо часу, щоб працювати над шахами, як слід.
Які шахові турніри стануть головними для тебе найближчим часом?
Це буде Гран-Свіс турнір, який пройде в жовтні в узбецькому Самарканді. Тим більше я дуже люблю … плов!
Наскільки я розумію, головною для тебе є нині тренерська робота. Які найвизначніші події в тренерській кар’єрі?
Їх багато. Моє співробітництво з Борисом Гельфандом розпочалося 19 років тому. Починав ще зовсім молодим. У 2006 в Турині під час Олімпіади ми поговорили і домовилися про збори. В Елісті, в Мексиці, працювали разом. У той період він боровся за «корону» з Віші Анандом. Словом, працювали на найвищому рівні протягом шести років. Потім – час від часу. У 2013 році проводив збір з Магнусом Карлсеном перед матчем з Віші. Тоді він став чемпіоном. Можливо, він обрав мене тому, що я мав досвід проти Ананда…
З ким із підопічних було найприємніше працювати?
З усіма важливі добрі стосунки. Із задоволенням згадую роботу із сестрами Музичук. Дуже приємно, що Анна останнім часом показує високі результати.
Ваш теперішній етап – грузинська національна жіноча збірна…
Так. Він триває три роки. Почався перед Олімпіадою 2022 року в Ченаї – друге місце. Мої підопічні завоювали «срібло» – після українок. На чемпіонаті світу – перше місце. Невдалим був лише чемпіонат Європи, але я не був там особисто. В жовтні готуємося до чергового європейського форуму
Чи є стабільним склад команди?
Взагалі-то стабільний, але якось не вдавалося зібрати найсильніших. Або хтось хворів, або хтось народжувався. Цього разу будемо працювати разом із Сергієм Мовсесяном.
Де ти зустрів війну?
В Харкові, не полетів у Емірати. Коли прокинувся, то побачив, як снаряди розриваються. Тоді у мене був контракт в Еміратах, тож невдовзі полетіли до Шаржі. Зараз живу у Мюнхені.