Вітаємо з перемогою на Чемпіона Європи й новим особистим рекордом. Прийшло усвідомлення того, що це сталося?
Так, звісно. Проробили багато роботи саме для такого результату. Дуже довго цього чекав… На останньому зимовому Чемпіонаті Європи був у 2021 році, тоді навіть не пройшов кваліфікацію. У Римі я був третім, а тут нарешті перший. Це чудово. Перемагати з рекордом набагато приємніше. Ставити рекорди – це завжди особливий момент.
Ваш виступ на чемпіонаті Європи називають бездоганним. Ви погоджуєтесь із цим твердженням, чи все ж хотіли б щось виправити?
Насправді завжди є над чим працювати, що додавати, але загалом погоджуюся. Це був гарний виступ, стрибки виконані технічно, тому можна сказати, що так воно і було.
Ще й усі стрибки виконали з першої спроби!
Так, мені рідко таке вдавалося, щоб усі висоти брав з першого разу. Висоту за 2.30 метра зазвичай беру з другої-третьої спроби, а тут… Фактично не залишав шансів суперникам.
Як проходив день перед фіналом? Відчували, що вам під силу перемогти?
Та ні, я просто знав, що готовий до результату 2.34 м. Радий, що так воно і вийшло. Чемпіонат України, який був у лютому, додав упевненості. Під час змагань я зробив гарну третю спробу на 2.34 м, тож розумів, що зовсім скоро візьму цю висоту. Не скажу, що я робив щось особливе перед фіналом. Я жив звичайне життя. Більше відпочивав і все. Був звичайний день перед фіналом: прогулявся, потім прийшов, зібрався, виграв чемпіонат Європи та повернувся в номер.
На висоту 2.34 м ви йшли вже у статусі переможця турніру. Коли «золото» вже фактично у твоїх руках, стрибати легше?
Я тоді навіть і не думав про це, хотів завершити те, що почав. Я розумів, що це цілком реально. Так і виявилося.
Конкуренти привітали з перемогою?
Чех (Ян Штефала – стрибун, який став другим на ЧЄ, – LB.ua) привітав і сказав, що це були дійсно гарні стрибки.
До речі, Штефала після змагань назвав вас звіром у секторі. Як думаєте, що він мав на увазі?
Не знаю. На змаганнях я у своїх думках, розмірковую про те, що мені треба зробити і як. Однак, якщо є такі порівняння, то це прикольно.
А ви себе асоціюєте з якоюсь твариною? Ярослава Магучіх, наприклад, завжди порівнює себе з пташкою під час стрибків.
Не відчуваю себе твариною (сміється). Я просто стрибаю.
Хто для Вас є орієнтиром у стрибках, з ким би хотілося позмагатися?
Тамбері, мабуть. Мені з ним дуже цікаво стрибати. Влітку на останніх змаганнях, на Діамантовій лізі, ми з ним «рубались». Це було класно. Він дуже харизматичний, за ним цікаво спостерігати. Найцікавіше, що він саме такий у житті. Тамбері поводиться саме так, як відчуває. На змаганнях іноді з ним спілкуємося. Можу сказати, що він цікава особистість.
Ваш стрибок на 2.34 м став найкращим серед українців за останні 8 років. Більше (2.35 м) протягом цього періоду було тільки у Богдана Бондаренка. Наступний крок – перевершити його?
Якщо чесно, ще не думав, яку собі планку ставити прямо зараз. Звісно, після кожного старту вже думаю про наступний, звісно, прагну стрибати вище і вище, але конкретної висоти зараз немає. Це може бути одразу 2.36 м або більше. Все залежатиме від того, як буду стрибати я і мої суперники.
Ви готові до більших висот?
Якщо все складеться правильно, то я буду готовим. На чемпіонаті Європи показав це.
На тренуваннях ви практикуєте стрибки на таку висоту, чи такі спроби робите винятково на змаганнях?
На тренуваннях я взагалі високо не стрибаю. Я не можу на тренуваннях мотивувати себе так само як на змаганнях, тому такі висоти тільки на турнірах. Публіка, атмосфера, факт суперництва – це все разом створює магію і піднімає спортивний інтерес. На Чемпіонаті Європи дуже сподобалось, адже вболівальники підтримували і я це відчував.
Ярослава Магучіх, наприклад, часто згадує Дюплантіса (олімпійський чемпіон зі стрибків з жердиною, світовий рекордсмен, – LB.ua), який оновлює рекорд на кожному змаганні. За два тижні стартує Чемпіонат світу. Плануєте покращити свій результат?
Мені подобається стрибати, адже я отримую від цього велике задоволення. Зараз ми поїдемо додому, відпочинемо, а потім повернемося на змагання. Старатимуся стрибати якнайкраще, але не хочу загадувати. Говоримо про спорт, в якому може трапитися все, тому навіть приблизно не хочу говорити про це.
Зараз шлях зі змагань в Україну займає щонайменше добу. Чи не думали базуватись за кордоном у змагальний період?
Варіанти є, втім я хочу бути в Україні. Там мій тренер, без якого я не зможу тренуватися та ставати кращим. Тренер не любить довго бути за кордоном, тому це не наш варіант.
Як ви охарактеризуєте свої відносини з тренером? Між вами особливий зв’язок?
Не скажу, що є особливий зв’язок, адже у нас робочі відносини. Ми гарно спілкуємося, але чогось магічного немає. Водночас його присутність у секторі відіграє свою роль. Це можна зрозуміти навіть за результатами. Коли тренера не було поряд, то я стрибав до 2.30 м. З ним же результати набагато кращі. Він мені підказує технічні моменти під час виступу. У мене є завдання. Якщо я виконаю його, то це буде гарний стрибок.
Як даєте раду емоціям під час виступу?
Я постійно працюю над цим, уже не перший рік. Раніше я міг перегоріти на старті, міг вийти без емоцій, або навпаки. З досвідом усе змінюється. У мене є спортивний психолог, який допомагає мені. Я вважаю, що це правильно. Коли роботу виконує професіонал, це дає результат. Зараз я шукаю модель поведінки, яка притаманна саме мені. Якщо правильно поводитися під час змагань, то можна отримати від цього прилив позитивних емоцій.
Дивитеся, як стрибають суперники?
Ні, не дивлюся навмисно. Я намагаюсь на це не відволікатися. Мені неважливо, хто скільки стрибає. Головне, щоб я добре виконав свій стрибок. Навіть у Дімона (Дмитро Нікітін фінішував п’ятим у фіналі ЧЄ зі стрибків у висоту, – LB.ua) питав про те, чи взяв він свою висоту, щоб розуміти, що робити далі.
Магучіх усі називають королевою стрибків у висоту. Ви теж претендуєте на цю роль?
Мені ще дуже багато треба працювати для цього звання. Не вистачає нагород… Окрім того, до особистого рекорду потрібно сантиметрів 10 додати.
Світовий рекорд серед чоловіків становить 2.45 м. Чи реально стрибнути на 2.46 м?
Я не знаю. Мабуть, якщо 2.45 м стрибали, то й 2.46 реально. Але це вже зовсім інша висота. Не знаю, хто зараз у світі може це зробити.
Ваш зріст допомагає вам стрибати чи заважає?
Насправді я вже адаптувався. Звісно, нікого настільки високого як я у стрибках у висоту зараз немає. Раніше це трохи заважало, бо важко відчувати тіло, не така швидкість як в інших спортсменів, але зараз мені комфортно.
У кожного спортсмена зазвичай є свої забобони. У вас теж?
Чогось конкретного немає, адже я не дуже в таке вірю. У Луцьку ми жили в номері 234. Можливо, збіг…
Які плани після чемпіонату світу?
Чемпіонат світу – останній старт зимового сезону. Потім поїдемо на збір у Португалію. Три тижні будемо там тренуватися і готуватися до літнього сезону, який розпочнеться у травні. Мені подобається там. Океан, пісок, на якому можна працювати. Раніше ми їздили в Чорноморськ, а зараз туди не поїдеш, бо можна не повернутися...
Що ще є в житті чемпіона Європи, окрім легкої атлетики?
Я люблю рибалку й автомобілі. Якщо є можливість після сезону, коли гарна погода, немає тренувань, то можу виїхати на день на риболовлю.
Яким був ваш найбільший трофей?
Мабуть, це короп вагою 10 кілограмів.