Той, хто продовжує торочити про мир на будь-яких умовах, не зовсім розуміє ситуацію. Вони сподіваються добити нас за допомогою «чорного лебедя» — обвалу фронту, таргетування моралі, ударів по Rozetka, АТБ і видавництвах. Але так було завжди — це не відповідь на наші удари й не зміна тактики. У березні 2022 року окупанти авіацією та артилерією рознесли розподільчий центр Rozetka під Броварами, а в березні 2023-го ракетним ударом знищили їхній же складський комплекс у Копилові. Паралельно в березні 2022 року авіанальотом дощенту спалили найбільший логістичний центр АТБ у Макарові, який постачав усю північ і центр України, а у квітні ударом крилатих ракет вивели з ладу їхній же хаб під Одесою.
Не менший удар припав на цивільну логістику й культуру. Постійними мішенями стали термінали «Нової пошти» — від ударів С-300 по хабу під Харковом у квітні 2022-го і смертоносної атаки на Коротич у жовтні 2023-го до системного руйнування відділень по всій країні. Кульмінацією цього інфраструктурного терору став приліт С-300 у травні 2024 року по харківській друкарні “Фактор-Друк”, де друкували книги видавництв Vivat, КСД та “Ранок”: тоді загинуло сім співробітників, а у вогні згоріло понад 50 тисяч книжок.
Той, хто каже, що треба було спочатку порадитися з бізнесом, перед тим як таргетувати ВБ та Озон у 2026-му, має пам'ять рибки гуппі та її ж інтелектуальні здібності. І сьогодні, коли українські БПЛА з такою ж хірургічною точністю вирізають логістику самої РФ, ворог на власній шкурі проживає той самий сценарій — тільки в масштабах гігантських маркетплейсів і з трильйонними дірками в балансах своїх головних банків. Просто у цю гру можна грати вдвох. Звісно, нам прилітає. Тут інше питання до умовного MAKEUP, Comfy та решти — ви реально дивилися, як ми місяцями довбемо їм склади, а вони нам роками, і зберігали товари на мільярди, не розосередивши їх?
Наведу просту аналогію про мир за будь-яку ціну — сусід, який важчий і вищий, б'є тебе трубою. Інші сусіди кидають палиці й труби через паркан, але акуратно, щоб не викликати ескалацію — ніхто не хоче перевіряти, чи заряджений дідівський дробовик у нападника. Ти забарикадувався і відбиваєшся, сильно травмувавши нападника. Переводячи подих і витираючи кров, агресор пропонує — поклади трубу, віддай мені барикади, розбери завал біля дверей і ми поговоримо. Не підпишемо договір і не запобіжимо наступній війні, а поговоримо. Ось мир на будь-яких умовах — це “поклади трубу, нічого не зроблю, чесно-чесно”.
“Ми не хочемо захопити Крим”, “коридор з Іловайська слово офіцера”, “це просто навчання”, “підпишемо точно-точно зернову угоду” — ми маємо тисячі прикладів того, як росіяни розглядають підхід до переговорів і чесності.
Путін тим часом продовжує воювати в Альфа Центавра — “контролюючи Святогірськ і Куп'янськ”. Найсмішніше, що в нас у секторі вдалі дії Третього армійського корпусу вже третій місяць, а місто знаходиться за 25 км від подій — буквально дід марить на 140-мільйонну країну. А кишку, яку тягнули від плацдарму на захід від Тернів, обходячи Лиман, з травня підрубали, позиції противника в Іванівці обклали і тих, хто відходив, непогано поклювали БПЛА та обробили артою.
“Вперед-вперед, просочуємося, постачаємося дронами, проскакуємо на мотоциклах” зіграло злий жарт із росіянами, які хотіли якомога ближче протягнути умовну лінію контролю до забудови до того, як зійде зеленка, і спробувати наздогнати на землі те, що на папері доповідали нагору.
Виявляється, навіть постачати через неширокий Жеребець підрозділи 20-ї армії на цьому боці річки, коли по переправах працює багато дронів, не так просто. Попри суворий OPSEC у секторі, вже відомо, що у нас тут серйозні успіхи — приблизно 250 квадратних кілометрів звільнено, звільнено півдюжини сіл, відбувається інфільтрація в рибне господарство і є загроза створення плацдарму на березі, окупованому РФ. Також 46-та бригада посилила фланги Костянтинівки, щоб не дати оточити наші позиції в західних кварталах міста — там досі позиції пілотів, а по флангах противнику прилітає, не даючи просуватися.
Оперативно цей контрнаступ важко переоцінити — знижується тиск на Лиман і спроби протиснутися полями між Ізюмом та Слов'янськом. Якщо є величезне бажання брати Слов'янськ і Краматоськ, потрібно робити це в лоб, через рови з єгозою та мінні поля, під прильотами дронів і коригованих західних бомб по штурмовиках, які просочилися в будинки. Ми продовжуємо запускати кілька сотень БПЛА за ніч і виробляти під 40 “Богдан” на місяць, морські дрони атакують Сочі, а в Новоросійську уражений “Нептуном” флагман.
Але загалом у РФ сильна перевага в авіації, вони застосували понад 8000 керованого чавуну за місяць, активно нарощують реактивні дрони, застосовують балістику по кілька десятків на місяць і зберігають за собою ініціативу. За весь 2025 рік вони випустили по Україні близько 500 балістичних ракет (у цю статистику входять їхні “Іскандер-М” упереміш із північнокорейськими копіями KN-23). У середньому за рік виходить близько 40 штук на місяць. Цього літа пік був 174 — Північна Корея і запаси. Такий піковий розхід влітку (по 130–170 балістичних ракет на місяць) тупо перевищує їхні поточні виробничі можливості. У підсумку в серпні інтенсивність уже просіла до ~89 пусків. Вони вигрібають накопичені складські запаси заради коротких піків, після чого змушені знову робити паузи на накопичення.
Сучасні шведські та французькі літаки, здатні “Метеорами” відтиснути метальників, наберуть операційної готовності ще нескоро, українська балістика масовою стане теж не завтра, у Німеччині тільки починають виробляти перехоплювачі до Patriot, тому активна оборона, з контратаками спеців, як біля Степногірська, розсіченням плацдарму біля Оскола в напрямку Дворічної та Западного або монотонний тримісячний контрнаступ біля Лиману на тлі тиску від противника — нічого іншого й не варто очікувати.
Скільки місяців тому один рудий любитель закінчити шість воєн казав, що в нас немає карт і РФ забере, що захоче? А ми продовжуємо контролювати кілька вулиць Часіка. Що з обличчям?
РФ, як я і писав, адаптувалася до нестачі палива — Москва витягла все з глибинки, за черги, зняті на відео, прилітають штрафи та громадські роботи. Нормування, присадки, імпорт із Південної Кореї, Індії, Білорусі та Казахстану, спирти — воно так і мало бути. Але під 30% нафтопереробки випало, зерно через Чорне море майже не йде, через Ростов відвантажують сльози. Поки криза в самому розпалі — нафтогазові доходи до серпня минулого року мінус 16%, зростання виплат по демпферу склало 83 мільярди, у Пітері на половині заправок фізично немає бензину, зерносховища переповнені й падає ціна на зерно.
Ми продовжуємо стояти й контратакувати під тиском, який здатні витримати не так багато країн на планеті. Чергова воєнна осінь у розпалі.
