Росія все більше намагається слідувати стратегії війни на виснаження, але її втрати цього року перевищують темпи вербування, фінансові та матеріальні витрати невпинно зростають. Кремль перебільшує свої тактичні здобутки, роблячи акцент на безперервності просування, тобто російські військові систематично дезінформують президента РФ про реальний стан справ на лінії фронту.
«Повзучо просуватися» ворог намагається в Донецькій та Запорізькій областях, адже внутрішнє інформаційне споживання в Росії вимагає хоча б якоїсь переможки, адже захоплення чергового сараю все складніше впарювати за видатне військове досягнення.
З огляду на такий розклад російська армія зосередилася на захопленні нашого «поясу фортець» та вчергове намагається покращити свої позиції в Приазов’ї.
Проблему «поясу фортець» вирішують два угруповання військ противника – «Юг» і «Центр». Дещо північніше, біля Лиману, їм сприяє УВ «Запад».
На півночі «поясу фортець» оперативну обстановку слід розглядати у взаємозв’язку одразу трьох оперативних напрямків – Лиманського, Слов’янського, Краматорського. Тут наступає 3-я армія силами 6-ї, 85-ї, 88-ї, 123-ї, 127-ї бригад противника зі складу його УВ «Юг». Ворог завдає два удари у загальних напрямках Сіверськ – Слов'янськ вздовж південного берега річки Сіверський Донець та Бахмут – Слов'янськ по обидва боки дороги E40, намагаючись прорватися своїми передовими з’єднаннями зі сходу та південного сходу до Слов'янська і зі сходу – до ближніх підступів до Краматорська. 4-а бригада 3-ї армії веде бойові дії в районі Костянтинівки. Тут же наступає так званий «русский добровольческий штурмовой корпус».
Ворог веде бої на рубежі Юрківка – Рай-Олександрівка в 12 км від Слов'янська та в районі Васютинського за 8 км від Краматорська. Смуга наступу 3-ї армії у міру просування до Слов’янсько-Краматорської агломерації звужується, через що щільність її військ зростає, а це дає командуванню противника можливість не лише проводити штурмові дії з достатньо високою інтенсивністю, але підтримувати такий темп достатньо довго.
Ворог намагається вийти на рубежі Стародубівка – Миколаївка, Оріхуватка – Ніканорівка та Василівська пустош – Васютинське. Ось з останнього рубежу слід очікувати повороту лівофлангових з’єднань 3-ї армії у бік Краматорська.
На ділянці Закітне – Крива Лука передові частини 3-ї армії повністю взяли під контроль південний берег річки Сіверський Донець, передові штурмові групи ворога вже помічені на південно-східних околицях Піскунівки. Активні штурмові дії противника тривають у напрямках Рай-Олександрівка – Миколаївка та Рай-Олександрівка – Оріхуватка. Окремі групи піхоти противника прорвалися до лісового масиву на південь від Миколаївки, де закріплюються приблизно за 1 км від південних околиць села. Спроби ворога прорватися з Рай-Олександрівки до Оріхуватки та до насосної станції номер 2 каналу «Сіверський Донець – Донбас» були марні.
Наступ передових частин 3-ї армії по обидва боки дороги Слов'янськ – Бахмут розвивається в тактичній зоні, штурмові групи ворога просунулися від Федорівки Другої вздовж каналу до Юрківки і вийшли на північні околиці Заповідного.
Фактично командування 3-ї армії з одночасним наступом уздовж дороги Е40 і каналу Сіверський Донець – Донбас на північний захід і північ (тобто в напрямку Слов'янська) вже розпочало повертати війська свого лівого флангу у бік Краматорська. Тут штурмові групи ворога перетнули канал та закріплюються у Тихонівці та Малинівці, готуючись продовжити наступ у напрямку Васютинського та Першомар'ївки. Також ворог намагається прорватися у напрямку Маркове – Білокузьминівка.
Темпи просування противника залишаються низькими, 4-8 км за два місяці. Боєздатність передових частин агресора помітно знизилася, що є наслідком управлінського стилю генерал-лейтенанта Ігоря Кузьменкова, командарма 3-ї армії, котрий військовий оглядач Костянтин Машовець описав формулою «наступати за будь-яких умов завжди, одразу і скрізь». Насамперед падіння боєздатності відзначається в передових підрозділах 6-ї та 123-ї бригад.
Підрозділи нашого 11-го корпусу не змогли зупинити просування противника та стабілізувати обстановку, але продовжують утримувати низку позицій як у районі Кривої Луки, так і в районі Рай-Олександрівки.
Слід очікувати надходження поповнень до 3-ї армії. Війська 3-ї армії прориватимуться на рубіж Миколаївка – Стародубівка (район Слов'янської ТЕС), чим у разі успіху погіршать можливості оборонятися Третього корпусу Сил оборони на Лиманському напрямку, спробують захопити Оріхуватку та район насосної станції номер 2 каналу «Сіверський Донець – Донбас», що означатиме вихід на ближні підступи до Слов'янська. Прорив на рубіж Василівська Пустош – Васютинське означатиме вихід до Краматорська.
Без створення належних оперативних щільностей військ, співвідношення бойових потенціалів втримати оборону лише покращенням управління не вдасться. 3-я армія – єдина, хто з усіх ворожих угруповань максимально наблизився до Слов’янсько-Краматорської агломерації та має реальний шанс прорватися до Слов'янська або Краматорська «з ходу». Противник знає про низку щільність бойових порядків 11-го корпусу та продовжить застосовувати тактику інфільтрації на максимальній кількості ділянок. Ці дії супроводжуватимуться широким застосуванням ударних БПЛА, вогнем артилерії та ударами авіації.
Проблема широких міжпозиційних ділянок, бойових порядків низької щільності може бути вирішена шляхом жорсткого контролю територій, де відсутня українська піхота – повітряне спостереження, сенсори та детектори руху, автоматизовані розвідувально-сигналізаційні поля, одним словом – все, що дозволяє виявляти ворожу піхоту. Наступний крок – ефективна протидія: ворожий солдат, що потрапив у поле зору Сил оборони має гарантовано втратити можливість появитися тут вдруге. Тому – вибухові та невибухові загородження зі щільностями вище нормативних, fpv-дрони, що постійно висять у повітрі роями, РСЗВ, чергова артилерія з касетними боєприпасими, наземні роботизовані комплекси, здатні уражати.
Перед новим командиром 11-го корпусу стоїть явно нетривіальне завдання, котре він і його штаб мають вирішити дуже творчо.
На південному фланзі «поясу фортець», на Добропільському напрямку, противник продовжує наступ військами 51-ї армії (1-а, 5-а, 9-а, 110-а, 114-а, 132-а бригади) УВ «Юг» та 2-ї армії (27-а дивізія, 15-а, 30-а бригади) УВ «Центр», які з півдня та південного сходу прориваються на ближні підступи до Добропілля, атакуючи своїми головними силами в загальних напрямках Покровськ – Добропілля та Новоторецьке – Новий Донбас. Наступу 2-ї армії своїм правим флангом сприяє 41-а армія (35-а, 55-а, 74-а бригади) УВ «Центр», атакуючи частиною своїх військ у напрямку Удачне – Сергіївка.
Як і на півночі «поясу» ворог застосовує тактику просочування штурмових груп на максимальній кількості ділянок. На напрямку Софіївка – Новомиколаївка дрібні розрізнені групи піхоти (по два-три солдати) просочилися до посадок на південь від Новомиколаївки та до самого села. На напрямках Дорожнє – Новий Донбас та Нове Шахове – Вільне такі самі групи просочилися до району Нового Донбасу та Вільного. Ті, хто вижив та не потрапив до полону, закріплюються в Дорожньому та на південних околицях Вільного. Численні спроби інфільтрації зазначаються на захід від Родинського, в напрямку Родинське – Шевченко, біля Водянського та в районі шахти «Водянська». Ворог закріплюється на рубежі Шевченко – Новоолександрівка. На напрямках Новоолександрівка – Матяшево та Василівка – Мирне противник енергійно атакував, але зміг зачепитися лише за Василівку.
Загалом темпи просування ворога в напрямках Добропілля та Дружківки зросли за останні тижні. Інфільтраційні групи 177-го полку морської піхоти досягли південно-східної околиці Добропілля, інші групи перемістилися з Нового Донбасу до району на північ і північний схід від Ганнівки по шосе Т0514 Добропілля – Краматорськ. Підрозділи 9-ї бригади 51-ї армії та 61-ї бригади морської піхоти намагаються оточити Добропілля зі сходу та північного сходу, спираючись на панівні висоти на південь від Степу. У районі на схід від Чернігівки розгортаються підрозділи БПЛА, ворог зосереджується у Білицькому та Матяшевому. Ворог просунувся до Кучерового Яру і Торського після того, як сюди прибули підрозділи 228-го і 239-го мотострілецьких полків 90-ї танкової дивізії.
Очевидно, що командування УВ «Центр» на Добропільському напрямку активно готується найближчим часом різко наростити тут свої зусилля. Це пояснюється необхідністю прискорення наступу, насамперед створення сприятливих вихідних умов для захоплення Дружківки і у подальшому – Краматорська у взаємодії з військами лівого флангу УВ «Юг». Інша причина – нагальна потреба вивільнити 51-у армію для подальших дій у складі того ж «Юга».
Швидке оволодіння Добропіллям суттєво покращує шанси ворога на прорив до Краматорська з півдня (саме для цього і потрібна 51-а армія). З оперативної точки зору, успіх під Добропіллям забезпечить прикриття з лівого флангу УВ «Юг», яке почало Слов'янсько-Краматорську наступальну операцію, від контрудару Сил оборони з південного напрямку.
Не випускаємо з поля зору, що 90-а танкова дивізія противника вже втягнулася у виснажливі бої як у власній смузі наступу, так і у смузі сусідньої 29-ї армії УВ «Восток» на Олександрівському напрямку, де наполегливо контратакують Сили оборони. Інший фактор – Костянтинівку противник під контроль взяти не спромігся, його 8-а армія та 3-й корпус УВ «Юг» вибилися з графіку операції. Це означає, що війська противника вийдуть (колись) на підступи до Краматорська у обмежено боєздатному стані, а по дорозі їм доведеться штурмувати Дружківку.
Шанси того, що лівий фланг 7-го корпусу ДШВ та 1-й корпус НГУ «Азов» утримують рубіж Добропілля – Дружківка достатньо високі і в такому випадку спробам обійти/охопити Слов'янсько-Краматорську агломерацію настає гаплик і наступ ворога автоматично переформатовується на лобовий штурм добре укріпленого рубежу Сил оборони, довгий, кривавий та високовартісний у сенсі ресурсів.
Добропілля щодня набуває все більшого оперативного значення. Командування противника це усвідомлює і буде нарощувати свої зусилля, зокрема й постійно формувати нові і нові штурмові групи, які є ледь не єдиним інструментом його просування. Якщо не брати до уваги гіпотетичну мобілізацію в РФ, то 51-а армія має у своєму розпорядженні 7 полків мобрезеру (86-й, 87-й, 88-й, 91-й, 99-й, 107-й і 111-й), 2-а та 41-а армія – 1441-й (41-а армія) та 1437-й мсп (27-а дивізія 2-ї армії) полки територіальних військ. Перелік полків резерву – не вичерпний, є ще, зокрема батальйони.
Оріхівський напрямок до «поясу фортець» відношення не має, але є напрямком, де противник завдає інший удар в контексті своєї стратегічної наступальної операції, і також вимагає від Сил оборони резервів та ресурсів, тобто сприяє діям головних сил ворога на головному напрямку.
Тут наступає угруповання військ «Днепр», яке має у своєму складі 58-у (19-а, 42-а дивізії, 136-а бригада, 100-а розвідбригада, 49-а одшбр, зведений полк 4-ї військової бази в Південній Осетії), 47-а дивізія 18-ї армії (укомплектована переважно кримчанами), 108-й та 247-й дшп 7-ї дшд, низка підрозділів 76-ї дшд (головні сили – під Покровськом), 45-а бригада спецназ ПДВ, окремі підрозділи 104-ї дшд та 98-ї пдд. На лівому фланзі 58-а армія веде активну оборону, стримуючи просування Сил оборони вздовж Дніпра в напрямку Кам’янського, до річки Янчекрак, а на правому фланзі – намагається охопити з заходу та сходу Оріхівський район оборони ЗСУ для подальшого штурму.
Оріхівський район оброни є потужною скалкою в організмі противника, тому дії 5-ї та 35-ї армій його УВ «Восток» на Гуляйпільському напрямку також підпорядковані цій меті. Вся ця група армій намагається прорватися до району Свобода – Єгорівка – Червона Криниця – Омельник.
Оперативна ситуація на напрямку така: просування передових частин 58-ї армії майже повністю зупинене, 19-а дивізія на низці ділянок своєї смуги наступу вимушена перейти до оборони.
На напрямку Степногірськ – Плавні підрозділи Сил оборони просунутися на південь у Плавнях та вийшли залізничної станції, просунулися на південь вздовж дороги E105 Степногірськ – Кам’янське. У районі Степногірська та Приморського противник намагався контратакувати та деблокувати залишки своїх штурмових груп у Степногірську, але був повністю витіснений з Приморського, при цьому окремі його групи піхоти відступили до русла колишнього Каховського водосховища. Сили оборони зачистили невеликі піхотні групи противника у самому Степногірську та в районі на південь від Лук'янівського і Павлівки. Наші розширюють своє вклинення в напрямку Плавнів, що ускладнює утримання противником його позицій на південній околиці Приморського.
Тактично вигідні позиції підрозділів Сил оборони в Кам'янському сильно нервують командування УВ «Днепр», особливо у зв’язку зі просуванням українців в напрямку Плавнів, тому ворог регулярно атакує в напрямку Лобкового зі східних околиць Кам’янського. Спроби прорватися у напрямку Павлівки штурмові групи противника регулярно скоюють з рубежу Степове – Малі Щербаки та з району на північний захід від Нестерянки. Окупантам вкрай важливо вийти до району висот у районі Новоандріївки та закріпитися там для контролю дороги Оріхів — Комишуваха та всього району на захід від Оріхова. Водночас це створить загрозу для українських підрозділів, які діють на схід і південний схід від Степногірська.
Півтори тисячі діб чинить опір Мала Токмачка. Підрозділи агресора кинули дурну затію штурмувати цю фортецю і намагаються обійти її з північного сходу, наступаючи в напрямку Лугівське – Білогір'я. Його штурмові групи були зупинені під час руху вздовж річки Конка Силами оборони з позицій в Білогір’ї, котре вони впевнено утримують.
58-а армія противника опинилася в ситуації, коли вона не може просуватися на Запоріжжя і вимушена зосередитися на ізоляції Оріхівського району оборони. Цей оперативно-тактичний тупик командування противника буде вимушене розрулювати спільними діями суміжних флангів своїх УВ «Днепр» та «Восток», тобто контекст подальших дій 58-ї армії визначатимуть 5-а та 35-а армії сусіда праворуч.
Ціна питання – можливість кошмарити Запоріжжя всіма наявними вогневими засобами: відстань від передових позицій на лівому фланзі 58-ї армії до околиць Запоріжжя – приблизно 25 км, тобто кожен втрачений при відступі кілометр звужуватиме арсенал жахів для Запоріжжя, а ворога це ніяк не влаштовує. Саме тому штаб армії провів низку активних дій у смузі оборони 19-ї дивізії, намагаючись відновити наступ її передових частин у загальному напрямку на Комишуваху та прорватися на рубіж Малокатеринівка – Комишуваха. Ворожі штурмові групи інфільтрувалися на схід і північний схід від Степногірська, до районів Павлівки, між Степногірськом і Степовим, до південної частини Приморського. Відновилися активні штурмові дії в південній частині Степногорська, між Степногорськом і Приморським. Ці дії зупинили просування українських підрозділів і дозволили 58-й армії поновити дії щодо ізоляції Оріхівського району оборони.
19-а та 47-а дивізії окупантів витискатимуть підрозділи Сил оборони на північ і північний схід від рубежу Степногірськ – Малі Щербаки локальними контратаками в напрямках Кам'янське – Лук'янівське та Степове – Лук'янівське. Водночас ворог буде утримувати свої позиції в районі Плавнів та Степногірська. 42-а дивізія спробує розвинути свій тактичний успіх у загальному напрямках Нестерянка – Новоандрієвка та Малі Щербаки – Новоандріївка. Якщо ворогу вдасться досягнути тактичного успіху в районах на південний захід і захід від Оріхова тактична ситуація для Сил оборони в Оріхівському районі оборони суттєво ускладниться.
5-а та 35-а армії УВ противника «Восток» прориватимуться в напрямках Гуляйполе – Новоселівка та на південь від Гуляйпільського. Якщо вони вийдуть своїми головними силами до району Новоселівка – Гуляйпільське – Чарівне – Червона, то 58-а армія, швидше за все, відновить атаки з Новопокровки у бік Малої Токмачки і з Лугівського – вздовж північного берега Конки на захід. Агресор спробує вийти на ближні підступи до Оріхова зі сходу та північного сходу. 42-а дивізія буде діяти на захід і південний захід від Оріхова.
І знову головною проблемою Сил оборони тут є низька укомплектованість бригад персоналом та необхідність швидко і якісно створювати систему контролю та протидії групам інфільтрації ворога в надмірно широких міжпозиційних просторах.
Ось на цій ноті Сили оборони увійдуть до сезону осінньо-зимових боїв.