Балтійський хаб: параліч Приморська
На Балтиці вкотре вдарили по інфраструктурі порту Приморськ. Пробили нафтопровід, і поки їхній губернатор скиглить про якісь уламки, триває вигоряння з перекритої труби. Плюс паралізували небо над Пітером, а це збитки для економіки.
Приморськ — їхній найважливіший хаб на Балтиці, тому зупинка труби б'є по всьому ланцюжку логістики. Десь днів п’ять танкери зовсім не завантажували, потім з уцілілих цистерн (ми випалили десь 30 % потужностей зберігання) кинули з берега інфраструктуру і почали заливати повільніше. Що ж, з охопленої вогнем перекритої труби, яка веде загалом на порт, робити це проблематично. А заварите тут — переб'ємо далі на південь.
Поволжя і бойова хімія
Далі Поволжя. Близько 30 дронів ішли суто на Нижньогородську область, де дісталося багатостраждальному НПЗ у Кстово та Новогорківській ТЕЦ. Завод і так ледь дихав, а удар по ТЕЦ — це класика: знеструмити промзону, щоб зупинити виробництво. Дісталося ще й хімічній промці в Тольятті.
Основний удар у кінці березня припав на інфраструктуру Тольяттіазоту — це один з найбільших у світі виробників аміаку.
І тут знову спрацювала наша улюблена хірургічна тактика: били точно по газорозподільних вузлах та імпортних компресорних станціях, які охолоджують і качають аміак під шаленим тиском. Розвалити ці компресори — це як вирвати серце з виробничого циклу.
Бойова хімія — це завжди пріоритет: щоб наступати, необхідно багато дронів, снарядів і чавуну — витрачають усе дикими темпами. Немає прекурсорів до вибухівки — немає ефективного наступу.
Тротил (TNT): для його варки (нітрування) потрібні толуол і та сама азотна кислота.
Гексоген (RDX) і октоген: основа всіх сучасних потужних бойових частин — від балістичних ракет до «шахедів». Їх теж виробляють з використанням азотної кислоти.
Порохи: метальний заряд будь-якого артилерійського пострілу — це нітроцелюлозний порох. Без азотної кислоти целюлозу не знітрувати, гармати просто не стрілятимуть.
Плюс добрива перед посівною. Хто сказав «вирізали худобу через ящур, дефіцит палива, санкції на запчастини до західної техніки й добрива — це роял флеш»?
Щодо Тольяттікаучуку, якому дісталося під час учорашньої серії нальотів, то це ще один удар під дих, тільки тепер уже їхній військовій логістиці. Прийшло точно по установках газофракціонування й реакторах полімеризації. Це ключова ланка, де відбувається складний високотемпературний синтез. Розвалити таку колону чи компресорну станцію означає миттєво зупинити весь ланцюжок постачання для їхніх шинних гігантів на кшталт Нижньокамськшини. Швидко замінити ці вузли неможливо, це місяці простою і втрата мільйонів доларів експортної виручки. Немає свого каучуку — армія залишається «лисою», доведеться ще більше доїти бюджет, купуючи утридорога китайську гуму.
Південь: зупинка терміналу «Шесхаріс»
Але найсмачніше — це південь і Новоросійськ. Третя хвиля по Шесхарісу: бити по бочках (резервуарах) ефектно для відео в телеграмі та для негайної зупинки, щоб загасити й обвалувати, але бити по трубі (вузлах розподілу й насосних станціях) ефективно для довгострокового падіння економіки. Саме це й зробили на нафтовому терміналі «Шесхаріс». Резервуар можна швидко загасити, вигорить лише одна банка. А от маніфольд або насосна станція — це вузьке горлечко всього терміналу.
Високотехнологічні насоси й мізки систем управління — це імпорт. Дістати їх зараз в обхід санкцій для Шесхарісу — квест на пів року. Заварити трубу можна, а замінити потужні помпи ні.
Приліт був точно в район майданчика «Верхній», де розташовані вузли регулювання тиску й обліку нафти (через них іде і російська нафта, і казахська КТК). Якщо ти виносиш цей вузол, виникає ефект доміно: термінал перетворюється на склад, який швидко переповнюється, і доводиться глушити свердловини десь у Сибіру.
Минулого місяця попередні хвилі дронів уже зрізали їм загальне відвантаження майже на 450–500 тисяч барелів на добу. Атака 5 квітня просто добила їхні спроби відновити перевалку, повністю паралізувавши вцілілі лінії. Їхній тіньовий флот зараз став у мертву чергу на рейді, втрачаючи десятки тисяч доларів щодня під загрозою нових прильотів.
Прилетіло й по причалах номер 1 і 2 — там сильна пожежа, це означає, що влучили куди слід, причали загалом самі по собі палають не дуже.
Макроекономіка і криза ППО
Якщо зводити все до макроекономіки, то вартість фрахту і страховки (War Risk) для заходження в Новоросійськ після такого злітає в рази — це «податок» на кожну їхню бочку, який вони платять страховикам. Brent миттєво реагує волатильністю, а ми бачимо найкращу рекламу для нашого (та й західного ВПК). Будь-який такий збій у глобальній логістиці тягне за собою зростання котирувань в оборонці ЄС, поки російська ППО відверто не стягує захисту таких величезних площ.
Основна причина кризи — ракети для ППО не роблять, як смажені пиріжки. Цикл одного засобу доставки до С-300/С-400 — 6–8 місяців. Електроніку не масштабуєш, бо й та, що є, палає, як «Кремній Ел». Тепер дефіцит дістався і до ракет для «Панцирів». Під час учорашнього нальоту жодного пуску ракет камери не зафіксували.
Діра в бюджеті і парадокс нафти
Тільки за січень-лютий 2026 року фактична діра в бюджеті РФ сягнула 3,4–3,5 трильйона рублів. Це понад 90 % від річного плану всього за два місяці! Березень цю картину лише погіршив. Ринкові аналітики вже відкрито прогнозують, що за таких темпів дефіцит до кінця року легко проб'є позначку п’ять трильйонів.
Головний мінус для них зараз — катастрофічне падіння нафтогазових доходів. У січні 2026 року вони обвалилися вдвічі (мінус 52 % рік до року). І тут сама суть нашої тактики дронів: на світових ринках через війну на Близькому Сході нафта дорога. Здавалося б, для Кремля це джекпот. Але вони фізично не можуть заробити ці гроші. Через випалені термінали (Приморськ, Шесхаріс) і розбиті НПЗ обсяги відвантаження сильно впали. А те, що вдається вивезти, йде через тіньовий флот, який зжирає гігантську маржу на логістиці та страховці, що злетіла в космос. Ще й постійні арешти суден шведами чи французами б’ють по кишені.
У підсумку експортна виручка осідає в посередників в Індії та Еміратах, а у федеральний бюджет РФ долітають копійки.
Прихована криза в регіонах
Другий потужний мінус — це регіональні бюджети РФ. Центр висмоктує всі соки на оборонку, залишаючи губернаторів з голою дупою. Навіть Москва, яка завжди пухла від грошей, на початку 2026 року показала зростання доходів лише на 2 % замість очікуваних 6,5 %. Це сильно нижче за реальну інфляцію, тому столиця вже почала різати інвестиційні проєкти. За оцінками експертів, у багатьох інших регіонів дефіцит відлітає до 15–20 %. Федерали їм грошей за красиві очі не дають, тому регіонам доведеться брати позики на внутрішньому ринку під шалені відсотки.
Фонд національного добробуту тане, а ліквідної частини там кіт наплакав. Покривати цю гігантську діру вони можуть лише двома способами: або позичати всередині країни (а ставка ЦБ там уже давно в космосі, обслуговувати такий борг неймовірно дорого), або банально вмикати друкарський верстат, що гарантовано розжене інфляцію ще сильніше.
***Російська сировинна модель зламалася не через падіння світових цін — ми фізично перетисли їм експортну трубу, вигризли дронами термінали, а санкції зробили логістику золотою. Економіка виживання жере саму себе на максимальних обертах. Хрестоматійна історія.