Навіть 155 мм снаряд зараз (хай навіть із загартуванням гільзи, центруванням, дефіцитом вибухових речовин і логістикою) у два-три рази дорожчий за високоточний безпілотник, який може вразити ціль у будь-яку точку, за горизонтом, а з котушкою оптоволокна — ще й на глибину 25–30 км.
Немислима ситуація ще недавно.
Але коли глобальний цивільний ринок, автоматизація, дешева робоча сила й уніфікація тиснуть цінник на дрони вниз, це привід зменшити запаси ракет у кремлівських.
У Москві відключають мобільний інтернет і вводять зони, в яких обмежують доставку їжі на мопедах й електросамокатах, — пам'ятають, як загинув один генерал, який любив хімічну зброю.
Природно, в області падає зв'язок, через падіння мобільного інтернету не працюють каси з банкоматами — усе це розходиться, як кола по воді.
Аеропорти «Домодєдово», «Внуково» і «Шереметьєво» закриті через добрі дрони в Московській області — відразу відчувається СВО, що йде за планом.
Хочеш подивитися, як носять на палицях фото дідів — лети до сусідніх областей, а далі поїздом. Набирайся духу перемоги вісімдесятирічної давності.
Минулої ночі хвилі дронів уразили Кубинку, де напередодні параду базуються елітні пілотажні групи РФ — «Стрижи» та «Витязи». Там пожежі, найімовірніше, на складах паливно-мастильних матеріалів і в будівлях для чергової зміни.
Це логічно — у разі атаки борти піднімуть, а цистерни горітимуть багато годин.
І можна буде поцікавитись у москвичів, що це за чорний дим — чи не обрали нового Папу, чи йде за планом спеціальна операція?
Також вразили «Шайковку», базу стратегічної авіації. Там теж осередки займання в районі, де на супутникових знімках фіксували паливні склади та боєприпаси на ґрунті.
Те, що далекі бомбардувальники зайвий раз піднімають у повітря, добиваючи їхній ресурс і обтяжуючи бюджет ремонтами двигунів, — це нам прописав лікар, оскільки раз на два тижні ракетами Х-101 б'ють по Україні.
Повторна хвиля по Саранську — знову полетіло по «Оптоволоконным системам», цього разу дісталося не висотному цеху, а одноповерховій забудові, поряд досі помітні сліди попередніх проникнень бойових частин.
Дорозвідка, аналіз пошкоджень і повторні удари — маршрути прокладають так, що ППО поки що ніяк не проявляє себе.
Також спалахнули пожежі на ТОВ «Сарансккабель-Оптика», там нова лінія з виробництва оптоволокна в алюмінієвій трубі, єдина в РФ.
Сильна пожежа й характерний чорний дим означає, що горять котушки сировини. Точка застосування — не тільки військові технології, а й зв'язок, автоматизація, кілька тисяч робочих місць.
Звісно, це не панацея, а лише один вимір війни. Противник наступає на землі, використовуючи зв'язку артилерії, дронів, часто оптоволоконних, і піхотних накатів, просування на мотоциклах і багі.
Цілями оптоволокна стає логістика, а потім на вузькій ділянці лінію оборони прочавлюють завдяки чисельній перевазі, перевазі в кількості снарядів і вильотів.
Або оптоволокно вражає РЕБ, а потім у сектор масово заводять звичайні дрони.
А по РУБАК, які підходять з глибини на допомогу, працюють високоточними снарядами, КАБами і реактивними системами.
Так вигідніше робити не на багаторічному фронті з опорою на потужні станції радіоелектронної боротьби, підготовлені позиції дронів-перехоплювачів і по розосереджених пілотах, а там, де пішов рух.
Заради цього ворогові не шкода витратити мотоциклістів чи чергову колону десанту.
Це дає росіянам можливість рухатися, але не дає успіхів на оперативній арені — швидких механізованих проривів з розгромом тилів, оточеннями, втратами в управлінні.
І, до речі, не останньою чергою тому бої в Тьоткіні та Бєлгородській області: рейди, випади, спроби ловити на ротаціях.
Війна залишається позиційною, важкою та кривавою для обох сторін. У такій війні важливо таргетувати не тільки вузькі місця в економіці та ВПК, а й мораль.
Парад — лише привід наочно показати те, що зрозуміло кожному: після трьох років демілітаризації України кожного місяця прилітає все більше й усе далі. І тільки божевільний може це не помічати.
Те, що Путін почав погрожувати ударами «Орешником» по Києву, — прояв слабкості: той нічим не відрізняється від корейських ОТРК або «Іскандерів», але погрожувати більше нічим.
Проте це ілюзія, що Москва має можливість нескінченно битися людськими хвилями об підготовлену оборону і стікати грошима під санкціями й ударами наших дальніх дронів по промисловості. Мораль — тонка річ, проте навіть у РФ чудово розуміють: якщо на десятий рік війни в Підмосков'ї проблеми з банкоматами, у Тьоткіні — вуличні бої, а на обрії — дим, то з демілітаризацією справи йдуть геть не дуже.