Незадовго до вторгнення я писав: «Війна буде катастрофою для Східної Європи — тому що Україна не Грузія, не Чечня і не Молдова. Тому що ми армія з десятками ОТРК, з півтори сотнею важких РСЗВ і тисячами ствольної артилерії. І ми чинитимемо запеклий опір».
Так і сталося: сотні тисяч убитих і поранених, мільйони біженців, мільйон росіян, які втекли від режиму, інфляція, втрачено газовий ринок ЄС, у Курській області армія РФ грабує власних громадян.
Як вам, сподобалося повторювати, як діди?
Незважаючи на просування в Донецькій і Луганській областях, завдання РФ так само далеке від виконання, як і взимку 2022 року.
Росіянам не вдалося завдати поразки нам і вивести з війни, простими словами: домогтися прямої капітуляції. З падінням столиці, висадкою десанту на аеродроми в центрі й маріонетковою владою.
Не вдалося оточити великі сили в АТО/ООС і влаштувати побоїще управління, тилу, артилеристів, сил логістики — те, що важко відновити за лічені місяці й через що міг упасти фронт.
Не вдалося нав'язати кабальний мирний договір: роззброєння армії, нейтралітет (відкладена смерть держави), федералізація, щоб східні окуповані регіони й колаборанти могли накладати вето (блокувати рух до НАТО, переозброєння й реформи). Прихована капітуляція теж не зіграла.
Попри прориви в передмісті Куп'янська Вузлового, бої в Часовому Яру та загрозу Кураховому, фронт стабільний. При цьому противник уже атакує на «жигулях», тягне за собою буксировану артилерію на МТ-ЛБ і постачає міномети з мотоциклів — можливості для ударів на глибину баків закінчилися.
Читайте такожФронт посипався? Пояснюємо, що відбувається
І ні захоплення Часового Яру, ні прориви до Покровська не вирішують основних проблем росіян. Заради яких вони підняли облікову ставку до 21 % (і планують до 23 %), друкують грошову масу й ріжуть виплати за поранення.
Плюс нарешті ми отримали дозвіл бити ОТРК і крилатими ракетами західних зразків по території РФ — так, усе в другій кампанії вирішиться на землі, але в Москви повно слабких місць в економіці: перевалка вуглеводнів; арсенали, на які надходить допомога від Кореї та Ірану; військова хімія, виробництво й імпорт електроніки.
Їх реально й потрібно вражати і західними ракетами, і нашими дронами, і нашою «довгою рукою».
Стратегічні бомбардування — це непросто, але тут є бонус: РФ — величезна країна, яку неможливо прикрити ППО. І там є вузькі місця, ураження яких спричинить каскадну реакцію.
Ні взяття чергового села, ні вихід до Покровська, ні загроза Костянтинівці не зупинять сотень далеких дронів і десятків крилатих ракет, які змушують росіян спливати золотовалютними резервами. Арсенали ГРАУ, НПЗ, порти, склади «шахедів» — пропущені будуть.
Чому саме зараз надали дозвіл? Вибори, корейці в рамках двостороннього договору в РФ, рік тому виділені бюджетні гарантії на поновлення виробництва ОТРК у Кемдені — є що передавати і є для чого.
Читайте такожПівнічна Корея у війні проти України. Чому світ не відреагує
Не потрібно плекати ілюзій, що їм не вистачило ракет, щоб посадити нас за стіл переговорів у потрібному форматі, а нам вистачить. Але це важливо й матиме ефект.
F-16 у країні і надходять далі — їх уже десятки, а до другого кварталу 2025 року буде багато десятків.
Поки вони відстрілюють крилаті ракети під час ударів по енергетиці та промисловості, продовжують злагодження у складі ескадрильї та ланок, навчаються працювати офіцери й офіцери в ППО з літунами. Але незабаром масово працюватимуть по штурмових бригадах росіян планувальними бомбами й почнуть полювання на носіїв КАБ.
У країні вже більше західних ЗРК на озброєнні, ніж пострадянських — відповідно й сучасних ракет, РЛС, засобів зв'язку. Противник нагромаджував ракети для удару два місяці, результати далекі від тих, що влаштували б Кремль. Є проблеми в Одесі, є проблеми в столиці, графіки відключень, але заводи працюють, колапсу і блекауту не сталося.
Я впевнений, що до можливих переговорів після інавгурації Трампа Москва хоче прийти в стані, коли ми без Часового Яру, без Курахового й без світла більшу частину доби.
Читайте такожЧому «мирний план» радників Трампа не спрацює
Але глобально навіть це нічого не змінить — вони вже стояли під Барвінковим і контролювали Херсон, ми були в набагато важчому становищі.
І те, що вони відгородилися від нас Дніпром, вивели війська з півночі, прикрилися корейцями в Курську, щоб атакувати на цікавих їм напрямках, не наблизить нас до капітуляції.
Коли прориви росіян пішли трохи швидше, ніж численні атаки Авдіївки та Мар'їнки по власних трупах з просуванням дві вулиці на місяць, дехто в нас утратив віру, надію і волю.
Читайте такожНова тактика ворога. Як їй протистояти?
Але ще нічого не закінчено.
Багато місяців ми мобілізовували 20–30–40 тисяч людей, очевидно, що за пів року ми не могли втратити сотні тисяч штиків — ці люди в нових частинах і навчальних центрах.
Західні гроші йдуть в український ВПК, плюс працює Коаліція дронів. Ворог не може завдавати ударів по нашому тилу в ЄС — усі п’ять виробників САУ працюють на нас, європейці таки встигли відвантажити нам мільйон снарядів, наступного року в Європі почнуть виробляти ракети до Patriot.
Багато чого відбувається в Україні в тіні, але скоро стане для ворога неприємною реальністю.
Війна триває. Україна чинить шалений опір агресору. Ми переможемо.
