Про цьогорічні виклики для закладів освіти і нову програму Уряду
Як КАІ почав навчальний рік в умовах постійних тривог і невизначеності щодо того, наскільки затягнуться російські атаки?
Ми прийняли рішення перший курс вчити оффлайн, відразу у цокольних, підземних приміщеннях.
Другий курс до кінця тижня поки що в дистанційному форматі, з наступного понеділка будемо вирішувати, як далі рухаємось. Скоріше за все, змінюватимемо розклад так, щоб змішувати навчання в аудиторії і дистанційне.
Великий виклик для нас — не тільки сам режим, коли повітряна тривога і треба спускатися в укриття, а й також питання того, що неможливо доїхати нікуди в Києві під час повітряної тривоги. Тому зараз працюємо над такими розвозками від університету, на роботу і додому.
Інженерні факультети занепокоєні ситуацією, яка виникає з тривогами. Подивимось цього тижня: якщо побачимо, що половину часу в нас тривог немає, то просто адаптуємо розклад, міняємо час, коли починаються пари, перерви між парами, робимо їх гнучкими, якимись плаваючими.
Наскільки, на ваш погляд, онлайн-формат впливає на навчання на технічних та інженерних спеціальностях?
Дуже серйозно впливає. Ми бачимо, що для бакалаврату дистанційний формат — взагалі не працюючий. Магістратура — може бути. На магістратурі вже дорослі люди, самодисципліновані, які вміють адмініструвати свій час. Здебільшого першокурсники, 17 років, на бакалавраті — половина з них вчилася дистанційно в школах, тому що це люди не з Києва, а з дуже різних регіонів України. У когось школа була повністю в онлайн-форматі, іноді в асинхронному, іноді на домашньому навчанні. Тут великий челендж — навчити людей в принципі вчитися, дотримуватися робочого графіку.
Ну і плюс певні процеси треба наочно показувати, проводити якісь лабораторні роботи.
Звичайно, весь навчальний процес у нас зараз побудований на практичній роботі в партнерських лабораторіях. І вже методика навчання, ті теми, які вони проходять, повністю підв’язані під практичні заняття. Тому ми будемо викручуватися як завгодно, адаптуватися, міняти графік, розклад, щоб не втратити цього.
Днями прем’єр-міністр заявив, що уряд запускає механізми підтримки спільних прикладних досліджень і розробок на замовлення технологічного бізнесу в інтересах оборони та економіки – що це на практиці означає для університетів і студентів?
Це дуже хороша програма. Це команда Курбатова (Денис Курбатов - заступник міністра освіти і науки України — ред.) в Міністерстві освіти і науки нею займається, і класно, що уряд, включно з Мінфіном, це підтримує.
Ми багато працюємо з приватним бізнесом, вони у нас замовляють і дослідження, і випробування своїх виробів у наших лабораторіях. Тепер, якщо держава буде сплачувати якусь частину вартості таких досліджень — це величезний стимул для бізнесу.
Тому що який найбільший у нас ризик? Для компаній набагато вигідніше замовляти дослідження, якщо вони не стосуються якогось хардверного, складного обладнання типу безлунної камери (приміщення, ізольоване від зовнішнього випромінення, у якому повністю поглинається відлуння і відбиття звуку, електромагнітне випромінювання — ред.), домовляючись із викладачами напряму — просять щось для них розрахувати, провести якісь роботи або пропонують найняти на роботу за сумісництвом, чи просто готівкою заплатити за ці дослідження.
Це погано впливає на університет. Тому що ми, по-перше, ніяк ці гроші не можемо обліковувати і не знаємо, скільки у нас досліджень об’єктивно замовляють. По-друге, викладачі іноді демпінгують, м’яко кажучи — компанії їм пропонують невеликі суми через те, що в освіті зарплати нижче ринкових, іноді занижують вартість того, що коштує набагато більше. Тому ми працюємо над тим, щоб замовлень було більше саме через університет, і нам це вдається. І цей додатковий стимул від держави у вигляді співфінансування буде прямо таким геймчейнджером у даному випадку.
У нас вже є декілька наукових програм на умовах співфінансування з державою. Вони не стосувалися наукових досліджень, вони інфраструктурні. І це найкращий інструмент. Тоді бізнес інвестує в університет, бо знає, що держава цей університет не кине, не роздерибанить, нічого з ним не зробить, буде його далі розвивати, бо вона сюди вклала гроші. Відповідно держава дає гроші університету, знаючи також, що їх не проїдять, бо з іншого боку є бізнес, який співфінансує і зі свого боку теж контролює, щоб ці гроші були витрачені ефективно.
Про тренди цьогорічної вступної кампанії
Які тенденції цьогорічної вступної кампанії на інженерні спеціальності?
Загалом по Україні в топі спеціальностей знову гуманітарні: менеджмент, психологія, маркетинг. В нашому університеті порівняно з минулим роком на 40% більше першокурсників. Якщо ми умовно в серпні міряли університети по кількості заяв, то зараз важливо говорити про кількість першокурсників — тому що є окремі університети, які накручували кількість заяв, щоб здаватися дуже популярними.
У нас в топі «Авіаційний транспорт», «Авіаційна та ракетно-космічна техніка». Загалом по країні тренд на будівництво, геодезію — все, що пов’язано з відбудовою, таке враження. І в нас також більше цього року набір на ці спеціальності.
Ми цього року запустили всі види транспорту на нашому факультеті Транспорту і логістики і одразу добре набрали на всі види. Раніше у нас був лише авіаційний транспорт, тепер є автомобільний, залізничний і морський. Це наша нова стратегія, тому що логістики на одному виді транспорту не буває, це мають бути спеціалісти, які розбираються в усіх видах. У нас по кожній спеціальності є класний індустріальний партнер, і ми разом робимо ці програми.
Цього року вперше у нас є спеціальність «Терапія і реабілітація» на факультеті наук про здоров’я — також ми набрали велику групу. Цього року вперше маємо спеціальність «Аудіовізуальне мистецтво», теж набрали. І ще цього року з’явилася «Національна безпека» — це буде поєднання кібербезпеки, економічної безпеки, міжнародних відносин і економіки.
Чи побачили вже, на ваш погляд, самі абітурієнти та їхні батьки потенціал дефенс-галузі в Україні? Чи далі айті залишається більш надійним і прогресивним рішенням, на їхню думку?
Мені здається, тренд зростаючий. Все-таки айті популярніше досі. В нас ні, але по Україні загальний тренд на айті більший, ніж на хардверні спеціальності, на дефенс-тек. Але їх стає все більше. На спеціальності «Авіаційна та ракетно-космічна техніка» збільшується кількість вступників — це те, що стосується дронів. Водночас є спеціальності, де прямо не написано, що це про дрони, але які пов’язані з оборонними технологіями, і де зовсім все погано.
Читайте такожПаліса про Drone Deal з Америкою: Нині м’яч на боці Сполучених Штатів
На хімію цього року по Україні, здається, до 50 першокурсників. Уявіть, на першому курсі хіміків взагалі мінімум, це не задовольняє потреби цієї галузі. З хімією величезна проблема. Я це пов’язую з тим, що дуже слабкий рівень викладання природничих дисциплін у школах. Також ми бачимо, що дуже мало людей, які не бояться здавати фізику на НМТ, результати з фізики не дуже хороші.
Все ще складно набирати на спеціальності типу прикладної механіки, композитних матеріалів, двигунів, тобто такі вузькопрофільні. У нас є групи на цих спеціальностях, але там немає великого зростання. Тут ще є де працювати і комунікувати, що оборонка — це те, на що варто звернути увагу, що там великі зарплати, і що завгодно може стагнувати з економічних сфер в Україні, але точно не дефенс-тек.
На айті можна вчитися, знаючи математику, а зараз вже, певно, і просто логічно думаючи, враховуючи, що всі вебкодять зі штучним інтелектом. В хардверних спеціальностях без хороших, фундаментальних знань фізики і математики вони просто не зможуть навіть на першому курсі вчитись. Тому бар’єр — це не стільки бажання людей, бо це вже трохи долається, а те, що вони погано знають природничі дисципліни.
На вашу думку, коли людина має інженерні здібності на тому рівні, щоб створити щось нове — це більше вроджена схильність, чи це можна розвинути, якщо у школі технічні дисципліни викладають якісно і людина додатково займається, наприклад, з репетиторами?
Це можна розвинути, і є методики, як розвинути цю творчість. І в школі, і вже в університеті.
У нас є вступники, в яких конкурсний бал був не дуже високий, коли вони вступали на інженерні спеціальності. Але вже тут, на місці, вони багато експериментують, ми даємо їм право помилятися, щось зробити неправильно, щось зламати. Над ними не стоїть дуже дорослий адміністратор. У нас адміністратори усіх лабораторій — це студент старших курсів здебільшого. Так, є науковий керівник, але він задіяний не 24/7 з цими студентами. І їм тоді легше себе проявляти, вони не соромляться десь помилитись. Це розкриває творчість.
На практиці бачимо, що, звичайно, класно, коли є вроджені такі навички або коли студент зі школи займався якоюсь інженерною творчістю чи винахідництвом. Але якщо навіть ні, то можна це розвинути в дорослому віці, з 17 років.
Чи багато серед вступників переможців олімпіад або тих, хто ще в школі займався програмуванням, авіамоделюванням?
Багато. Ми, звичайно, дуже любимо цю категорію. Вони й далі обирають авіацію. Ми цього року почали підтримувати позашкілля з авіамоделювання. По Україні є десяток позакласних авіамодельних клубів і гуртків з авіамоделювання — в Дніпрі, Полтаві, Києві. І ми разом з ними будуємо таку мережу, щоб підтримувати шкільні і позашкільні гуртки по всій Україні. Щоб вони розуміли, які далі в них перспективи, де вони можуть працювати, навчатись, щоб вони не зійшли з цього шляху. Якщо вже вони ходять на авіамоделювання, то велика ймовірність, що з них вийдуть гарні авіаконструктори. Тому важливо їх не втратити.
Яка картина по гендерному розподілу цього року?
По технічних спеціальностях нічого принципово не змінилося. По гуманітарних у нас найпопулярніша «Психологія» — там більше дівчат, на інженерних більше хлопців. Найкращий гендерний баланс з технічних спеціальностей на «Кібербезпеці» — приблизно навпіл. Біотехнології та біоінженерія — більш-менш збалансовані спеціальності по співвідношенню чоловіків та жінок. На логістиці також дівчат досить багато. А так на інженерних спеціальностях все ж чоловіків більше — в середньому 70% чоловіків, 30% жінок.
Про співпрацю з оборонною галуззю
Чи вдалося набрати людей на програму від Fire Point? Наскільки відрізнятиметься навчання цих студентів і що взагалі передбачає програма?
У нас було 150 заявок на цю програму. Був додатковий відбір по НМТ: в тебе не могло бути нижче певного рівня з математики і фізики, і потім ті, хто по балах підходив, проходили ще додаткові екзамени в аудиторії разом з інженерами Fire Point і нашими спеціалістами.
Із цих 150 людей ніхто не склав екзамени, які запропонувала компанія — фізика виявилася заскладною. Тому ми проговорили з компанією, що запускаємо прямо з вересня підготовчі курси. Якщо готуватися до цих екзаменів, то їх можливо скласти. Якщо спробувати це зробити без підготовки, то не складають люди, які здали НМТ на хороші бали з фізики і математики.
Це були якісь нетипові завдання як для шкільної програми?
Так, це були завдання зовсім іншого рівня — рівня всеукраїнських олімпіад. Вони складніші. Абсолютно можливо навчитись їх вирішувати, але до цього треба готуватися.
Це основний великий висновок із спроби набрати групу. Просто нахрапом на таку посилену спеціалізовану програму дуже складно вступити. Це треба вже з вересня знати, що ти на неї йдеш, і готуватися, навіть щоб просто не нервувати. Тому що ти приходиш, ніколи не бачив подібних задач — плюс тривоги, плюс все це відбувається в серпні, весь цей процес вступу — тобто ти навіть через нерви можеш це не написати, якщо не готувався.
Зі скількома оборонними компаніями співпрацює КАІ станом на сьогодні і які це формати співпраці?
У нас зараз більше 20 партнерів, якщо і з цивільними компаніями — то це 30+. Це не тільки оборонні компанії, це Vodafone, Ajax, «АвтоНова» — це найбільший дистрибютор автомобільних частин, у них автоматизація складів дуже серйозна. Наприклад, «Укрзалізниця» по залізничному транспорту.
Що це за формати? Починаючи зі спеціальної стипендії для студентів — цього року стипендії спонсорували компанії для студентів, у яких НМТ написано на 200. Також є командні стипендії для студентів, які роблять власні проєкти.
Ще один формат — створення освітніх і науково-дослідних просторів. З «Атлон Авіа» ми побудували величезну лабораторію авіамоделювання, з «Прогрестехом» — по сервісному інжинірінгу. «Прогрестех» займається тільки цивільними літаками, але вони все ще працюють в Україні, і їхні інженери працюють в Україні. Тобто від підтримки якихось невеликих ініціатив і аж до створення спільних великих просторів. І це не просто зробити ремонт, а й залучення компанії у зміст програм, планування подій, які там відбуваються, у сертифікатні програми для студентів.
Чи бачите ви подібну співпрацю по інших університетах країни, не лише столичних? Це вже схоже на якусь закономірність, чи більше на тренд, на ваш погляд?
Оскільки ми це третій рік вже робимо, то раді, що з нас беруть приклад. Багато хто з університетів теж розуміє, що співпрацювати з бізнесом обов’язково треба. І плюс держава це тепер бачить, як аргумент для співфінансування різних проєктів. Тому це далі буде тільки збільшуватися.
Більше того — я думаю, університети, які не почнуть робити програми з бізнесами, просто закриються. Єдиний спосіб, якщо вони хочуть далі працювати, а не закритись — знайти співпрацю з бізнесами і переглянути зміст своїх освітніх програм. І держава цю історію теж сильно акселерує.
Загалом наскільки часто компанії бронюють студентів старших курсів на конкретну роботу?
Постійно. Я би сказала, зі школи навіть. П’ять компаній підтримували нас у вступній кампанії. У нас був план заходів на рік, як залучати вступників: ми їздили в школи, робити різні акції для старшокласників, літні, зимові школи, воркшопи для школярів. І є компанії, які контактували з цими людьми вже на етапі старших класів: приходьте вчитись в університет, ви тут повчитесь і ми вас одразу візьмемо на роботу.
В Україні загалом дуже мало людей і ще менше тих, хто хоче бути інженерами. Тому за такими людьми прямо полюють. Ми з радістю допомагаємо на них полювати. Це вже навіть не з першого курсу.
Які вимоги та очікування у роботодавців щодо таких студентів — і у студентів щодо роботодавців?
Тут потрібно провести лінію між кваліфікованим персоналом і некваліфікованим. В компаніях потрібні дуже різні співробітники, бо і рівень автоматизації на виробництвах теж різний, нема таких зараз виробництв, де дрони повністю збирають роботи. Є багато ручної праці у військових виробників і на таку роботу теж треба люди. І тут у нас з компаніями постійна дискусія, що якщо вже людина вступила в університет і вона готова вчитися, давайте ми спробуємо зробити з неї інженера, не забирайте її, будь ласка, на фултайм з першого курсу. Хоча це виглядає привабливо: можна поселитися в гуртожиток в університеті за невелику суму грошей, працювати фултайм за $1 000 в оборонній компанії, не ходити на пари і через чотири роки забрати свій диплом. Для нас це не є хороший сценарій.
Ми постійно про це говоримо з партнерами, вони теж це розуміють — що якщо ми маємо можливість підготувати інженерів, то ми не можемо її втратити. Тому студенти-першокурсники тільки вчаться, в них є профорієнтація, вони працюють у лабораторіях, зроблених спільно з компаніями, але це відбувається у стінах університету. І з другого курсу вони можуть уже працювати якусь частину робочого дня. Або на дуальній програмі — коли робота пов’язана з інженерією, ми її зараховуємо як частину навчання.
По вимогах до людей в оборонних підприємствах — від того, що вони здатні приїхати на роботу о дев’ятій і поїхати о шостій (це базова вимога, бути просто притомним) до того, що вони вміють спроєктувати двигун. Тобто там можна працювати і з першого курсу, і взагалі без університету — і професор, доктор наук теж там знайде роботу.
Як загалом підвищити інтерес до технічного напрямку?
Підвищувати якість викладання природничих дисциплін в школах. Підвищувати якість освітніх програм і інфраструктуру в університетах. Напевно, це два основні пункти. Тому що, мені здається, розповідати, що в оборонці багато заробляють, йдіть туди на роботу — це вже й так всі знають.
Тільки підвищувати якість природничої освіти. Мені здається, люди не йдуть на інженерію, тому що вони просто бояться фізики з математикою.
Про якість шкільної підготовки та вплив штучного інтелекту
Чи впливає якось на вступну кампанію, рівень підготовки нещодавня дискусія про те, щоб виключити математику з переліку обов’язкових предметів на НМТ для вступників на гуманітарні спеціальності?
Це найгірша пропозиція, яку взагалі можна придумати для цієї країни. Якщо можна зробити щось, що завдасть найбільшої шкоди в довгостроковій перспективі для України — то це прибрати математику як обов’язковий предмет на НМТ.
Тобто це впливає і на вас, хоча ніби стосується тільки гуманітаріїв? Це означає зменшення уваги до викладання математики в цілому?
Воно не стосується тільки гуманітаріїв. Математику вчити складно. Взагалі вчитися складно. Це ж вибудовування нових нейронних зв’язків у мозку.
Якщо українську ще на мінімальний бал можна сяк-так скласти, бо ти кожного дня нею говориш, то математику треба вчити, приділяти цьому час і зусилля. Не у всіх школах є якісні викладачі математики, не всі батьки готові приділяти достатньо часу дітям, виходячи з тих умов, у яких ми живемо: батько служить, мама постійно працює і так далі.
Тому якщо люди будуть обирати, як простіше, то вони просто обиратимуть її не здавати. Це значить, що в нас навіть не буде базового рівня математичної грамотності. А він необхідний для життя незалежно від того, ти гуманітарій чи технарь.
Це взагалі дуже штучний поділ. Університет — це комплексна освіта. Людина з вищою освітою повинна мати широку ерудицію і розуміння світобудови. Не можна розуміти, як влаштований цей світ, не знаючи базово математику. Це абсолютно безглузда ідея.
У нас вже зараз різний ваговий коефіцієнт для тих, хто йде на гуманітарні спеціальності, і для тих, хто йде на технічні. Для творчих спеціальностей творчий конкурс взагалі складає 70% їхнього балу. Тобто ти можеш завалити взагалі все, але нормально намалювати графічний малюнок на вступному екзамені, бо ти йдеш вчитися на художника — і ти вступиш і будеш вчитися на художника.
Тобто певна кількість людей, навіть не дивлячись на свої схильності, може піти на гуманітарні спеціальності, просто щоб не здавати математику?
Так, тобто жодних шансів зацікавити молодих людей займатися інженерією у нас не буде. Але мета навіть не стільки затягнути їх усіх на інженерію. Річ у тім, що без математики вони в цілому будуть абсолютно безграмотні. Для чого нам безграмотні, наприклад, юристи?
Є тести, які щороку проводять по країнах. PISA (Programme for International Student Assessment — програма міжнародного оцінювання, координована Організацією економічного співробітництва та розвитку — ред.), наприклад, складається з двох частин і вимірює, як дитина може сприймати тексти — чи може вона прочитати великий текст і зробити з нього висновки. А друга навичка, яку вимірюють — математичні здібності, тобто абстрактне мислення. Воно важливе в принципі для здібності людини навчатись. Якщо ми цей компонент викидаємо, ми отримуємо людину, яка нездатна розвиватись в соціумі і в своїй професії.
Як зараз впливає використання штучного інтелекту під час вступної кампанії та навчання - це більше допомога чи привід говорити про академічну доброчесність?
Маємо враховувати, що це є. І методологія викладання має змінитись. Тобто якщо студент може виконати завдання, використовуючи штучний інтелект, то це неправильно поставлене завдання. Тому що виявити його неможливо.
У нас складно зімітувати виконання завдання штучним інтелектом, бо багато практичної роботи, вона фізична, в лабораторіях, робота в групах. Але це реально залежить від методики, і ми працюємо з викладачами, щоб вони вміли це застосовувати, бо це складно.
Глобально штучний інтелект впливає на сферу освіти ще й з іншого боку — студенти вирішують, куди їм йти вчитись, запитуючи про це Chat GPT. Ми робили минулого року опитування серед вступників, які подавали заяви — і тих, які вступили, і тих, які не вступили. То 40% з них обрали свій університет по тому, що їм сказав Chat GPT. Як Google раніше, це ж нормально вважається? Тепер так само штучний інтелект. Вони пишуть: «Хочу стати інженером, куди мені краще вступати?» І Chat GPT аргументовано збирає інформацію по всьому інтернету і публікує.
І класні маркетологи знатимуть, як цим користуватись. Тому ми з нашим відділом комунікацій і маркетингу теж багато часу проводимо в роздумах, як це хакнути.
Ну і часто не дуже турбує, наскільки більший відсоток помилок і похибок у Chat GPT порівняно з Google-пошуком.
Він галюцинує, фантазує, але якщо ти розумна людина, ти підеш і перевіриш це. Google же теж може давати неправдиву інформацію. Він видасть в пошуковику те, що є в інтернеті, але те, що хтось написав в інтернеті, може бути конспірологічною теорією, просто якоюсь неправдивою інформацією, пропагандою? Може.
Вміння перевіряти інформацію і користуватись цими інструментами в епоху надмірного споживання інформації — це суперважлива навичка. Ми інтегрували курс по дезінформації в університетські студії, будемо першому курсу давати його як дисципліну.
У Данії з початком нового навчального року запровадили нові правила для старших класів середніх шкіл – тепер обов’язковий усний захист усіх письмових робіт, виконаних удома. Як ви ставитесь до цієї ініціативи?
Це нормально. Вони зрозуміли, що майбутнє їх вже наздогнало і поглинуло. Але якщо ти робиш проєкт і потім його пітчиш, то це в принципі так і має відбуватись.
Якщо ти просто скидаєш протокол лабораторної роботи викладачу в Google Education, то, звичайно, ти можеш там користуватись чим завгодно. Якщо ти це грамотно робиш, викладач ніколи не дізнається, що ти користувався Chat GPT.
Але якщо це твій курсовий проєкт, твій винахід, іноді він має фізичне втілення, якщо це інженерний факультет... Тобі треба зробити дрон — окей, користуйся Chat GPT чи будь-яким штучним інтелектом, але він має полетіти. Мені здається, що це нормальна задача.
До речі, ми дружимо із University of Southern Denmark, і наші їздять туди на літню школу.