Балтика не рятує. Порт Висоцьк за другу декаду серпня перевалив 35 тисяч тонн – крапля в морі порівняно з тим, що раніше йшло через Азов і Чорне море. Каспій, Далекий Схід, сухопутні маршрути – теж не варіант: пропускної спроможності катастрофічно бракує.
Формально з урожаєм у Росії все непогано. «СовЕкон» лише трохи знизив прогноз – до 132,6 млн тонн зернових. Міжнародна рада із зерна також підрізала цифри, але несуттєво. Зате підняла прогноз перехідних запасів – до 16,9 млн тонн. Ось де справжня проблема: зерна достатньо, вивезти нема як. Склади заповнюються, ціни падають.
Показово й те, що сама Росія засіює менше. У 2026 році площа посіву пшениці впала до 25,7 млн гектарів – щонайменше з 2014 року, майже на чотири мільйони менше рекордного 2022-го. Тобто проблема не лише логістична, а й структурна: скорочується сама база, з якої можна щось експортувати.
Експортна пшениця за другу декаду серпня подешевшала до 220 доларів за тонну – американська тим часом коштує 281, французька – 265. Всередині Росії ціна виробника впала до 138 доларів. З початку сезону закупівельні ціни просіли приблизно на 20%, а пшениця четвертого класу за рік – на 24%. У Ростовській області за неї дають 6-9 рублів за кілограм – за оцінками самих же аграрних об'єднань, це на 40% нижче собівартості.
І ось на цьому фоні на окупованому півдні України – рекордний врожай. Не менший, не такий самий. Більший.
На окупованій Запорізькій області заявляють про 1,8 млн тонн зернових – це більш ніж на 30% вище минулорічного показника. Зібрано вже 90% площ. На Херсонщині – 1,61 млн тонн станом на 11 серпня, а фінальна оцінка врожаю сягає 1,7 млн тонн проти 1,3 млн тонн торік. На Донеччині до 13 серпня зібрали понад 790 тисяч тонн. На Луганщині – 519 тисяч тонн, хоча збір там ще триває.
Разом – вже понад 4,7 млн тонн за чотирма окупованими регіонами. І це не фінальна цифра.
Здавалося – це добре. Але не тоді, коли вся система, у яку цей урожай потрапляє, вже перевантажена.
Закупівельні ціни на ТОТ прямо це демонструють. На окупованій Донеччині за пшеницю третього класу дають 12 тисяч рублів за тонну, четвертого – 11 тисяч, п'ятого – 10 800. На Херсонщині залежно від якості – від 9 700 до 14 тисяч рублів. Це впритул до межі, за якою навіть російські виробники кричать про збитковість. А на ТОТ до цього додається дефіцит пального, проблеми з кредитами й обмежене коло покупців, яким узагалі можна щось продати. Тобто, все в глибокий «нуль» та повний збиток.
Державний зерновий оператор на окупованій Запорізькій області той самий, через який окупаційна влада намагається монополізувати закупівлю й реалізацію зерна, у 2026 році має зобов'язань на 2,69 млрд рублів і від'ємний капітал у 217 мільйонів. Простіше кажучи, структура, яка мала б платити фермерам за врожай, сама у боргах.
Хто в цій системі найбільш вразливий? Не великі агрохолдинги, наближені до окупаційної влади. Дрібний фермер, у якого немає ні елеватора, щоб перечекати низьку ціну, ні виходу на інший ринок, ні впливу, щоб вимагати розрахунку вчасно.
Рекордний урожай на ТОТ у 2026 році – не привід для гордості окупаційної адміністрації. Це пастка, яку сама ж Росія і побудувала, обваливши власний експорт. Фермер на окупованій території зібрав більше зерна, ніж будь-коли за останні роки, а отримає за нього менше, ніж будь-коли. І чим довше триватиме морська блокада, тим швидше цей урожай перекочує зі складів дрібних господарств у власність тих, хто й так контролює землю під окупацією.
Читайте такожСільське господарство на окупованих територіях України опинилося у глибокій кризі, – спротив