Проблема не в тому, чим вразити ті самі «магури» — якщо пощастить, досить навіть стрілецької зброї.
Але необхідна координація, наведення на ціль у реальному часі, робота постів з тепловізорами та прожекторами.
А тут якраз хвиля далеких БпЛА, по яких змушені працювати ППО та мобільні групи.
Свинець летить у море й повітря, «панцирі» й інші «тори» можуть уразити свої ж гелікоптери, падають уламки та відпрацьовані двигуни.
У результаті хаос, дружній вогонь, ризик налетіти на міни, помилившись під мерехтінням прожекторів й освітлювальних боєприпасів, — міни свої чи поставлені українцями.
Ціль — 12-й причал (там базуються катери берегової охорони ФСБ і 69 загону берегової оборони), штаб Донузлавського з'єднання, казарми в районі 5 містечок, електропідстанція, ємності з паливом.
Ціллю знову став 8-метровий катер біля причалу й самі причали — це вже третя атака проти російських легких сил, які мають захищати рейд і полювати на наші «магури» в морі.
У кожній знищували як мінімум катер.
А вночі 21 червня в результаті спроби перехопити наші безпілотники під Анапою дружнім вогнем збили гелікоптер морської авіації Ка-29: загинули четверо росіян (екіпаж і два стрільці — їх навчали вести вогонь по дронах).
Жертви полювання знову мисливці, які повинні полювати на «магури». Решта флоту пішла в Новоросійськ й Азовське море.
Судячи з потужності вибухів, багатогодинних пожеж поблизу причалів і супутникових знімків ушкоджень, застосовували безекіпажні кораблі з бойовою частиною значно більшою за стандартні 300–400 кг.
Пожежа в районі капонірів, де розташовувалась техніка та склади 943 центру мобілізаційного розгортання.
Ймовірно, там розгортали нові підрозділи, проводили злагодження й навчальний процес чи ремонт — добрий вибір цілі.
Отже, атакували втретє базу Донузлавського з'єднання ЧФ РФ. По суті, її вивели з ладу — пожежа на території пірсів, штабу та біля казарм.
В ідеальних умовах — озеро, відокремлене вузьким проходом, поруч аеродром, на якому базується морська авіація та гідролітаки, катери — противник не може захистити свій ключовий пункт далеко за лінією бойового зіткнення.
Звіти про 30 знищених українських БпЛА, а потім багатогодинні пожежі та супутникові знімки всіх будівель бази зі слідами вибухів і горіння не викликають нічого, крім сміху.
Росіяни, очевидно, не встигають прикрити ППО навіть свої основні об'єкти — немає навчених людей, техніки, засобів доставки, виник дефіцит ракет (основний маркер — майже припинився обстріл С-300 Харкова й Херсона, плюс неповне завантаження більшості ЗРК на відео навіть з передач у війська).
Західна військова думка, проаналізувавши загрозу дронів, до створення перехоплювачів пішла шляхом реінкарнації малої зенітної артилерії — модернізації її системами управління вогнем, нічними каналами, програмованими снарядами, супроводом цілі по оптичному каналу, РЛС, здатними засікати об'єкти з невеликими сигнатурами.
Звідти масово Gepard і десятки Bofors зі зберігання, німецькі модулі Skyranger на танкових шасі та 35 мм Skynex, британські Terrahawk Paladin, фінські ЗУ-23/2, навіть в американських пакетах неназвані зенітні гармати — імовірно, сотні штук уже в Україні.
Так знижується ціна на один знищений БпЛА, знімається навантаження з об'єктової ППО, зберігаються ракети для масованих пусків КР.
Очевидно, що до таких технологій (модернізації малої зенітної артилерії) РФ немає доступу через санкції, а масово виробляти ракети, щоб випускати за ніч сотню штук, у тому числі й по хибних цілях, РЕБ, усіляких декоях, не вистачило б і потужностей СРСР.
Тож ми намацали вразливість, причому ту, на яку потрібна валюта на мільярди: плати до ракет, електроніка, військова хімія, РЛС, тепловізори, захист НПЗ і генерації. Усе це величезні гроші.
І це крім прямої шкоди, тут — виведення з ладу пункту базування ЧФ РФ разом з катером, паливом і технікою у штабі.
«Непотоплюваний авіаносець» і «загроза НАТО» в Криму продовжує бути ціллю, а агресор зазнає втрат від безпілотних апаратів — коли Сили оборони ризикують мінімально, а ворог гине на чергуванні, на постах ППО, у збитих гелікоптерах і катерах.