Найцінніше в батареї – відкрита архітектура. Сам розробник створював "Skynex" так, щоб його легко можна було наростити західними 3D-4D-радарами, різними пусковими ракетами на шасі або контейнерного типу, малими зенітними артилерійськими платформами з безлюдними баштами.
Виростаючи ніби зсередини назовні, із системи проти дронів і тактичної ППО до рівня, який дозволяє бюджет, – аж до секторального та об'єктового.
Тому "Skynex" може мати придані "Стінгери" на колісній базі типу "Оцелота" як посилення, а може зрости до експериментів з лазерами та кінетичними ракетами "малої ПРО", вбудованих безпосередньо в самохідні установки.
А в перспективі взагалі реально поєднати батарею з усіма наявними датчиками, включаючи контрбатарейні радари (виробник заявляє перехоплення легких РСЗВ і мінометних мін) – те саме "цифрове поле бою".
Де на командний пункт через захищений зв'язок і монітори передають дані про артилерію противника, що працює в секторі, можна запросити поповнення боєзапасу, польовий ремонт, самому особисто побачити загрозу прориву в другий ешелон, адже тактичні командири танкового взводу позначили машини противника.
"Skynex" – це високотехнологічна система, по суті, наступний технологічний рівень для ЗСУ.
Наприклад, МР-2 "Віктор" за кошти Чехії та Нідерландів – просто здвоєний КПВТ на базі пікапа “Toyota Land Cruiser 70” з прицілом, де є нічний канал.
І навіть такі доволі прості технічки надсилають десятками штук, бо існує гостра потреба боротьби з дронами, крилатими ракетами і баражувальними боєприпасами.
У "Skynex" же кожен гарматний комплекс має радар наведення та супроводу цілі – легше реалізувати зовнішнє управління від пасивного джерела або мережі чергових активних “очей”.
Вбудована система керування вогнем, що складається з котушок програматорів, датчиків швидкості на стволах і балістичного комп'ютера.
У результаті підривникам снарядів обчислюється випередження, тривиткова котушка під час прольоту через гармату виставляє час детонації і літальний апарат ніби сам влітає в хмари осколків.
Є оптична станція, що дозволяє взагалі не включати радар на випромінювання, а, отримавши пеленг, бути готовим до відкриття вогню в секторі суто з візуального наведення.
Фірмова рейнметалівська система FIRST – інфрачервона камера, що виявляє ракету або безпілотник, подає сигнал тривоги оператору і бере ціль на автоматичний супровід.
Револьверна гармата "Oerlikon" 30-35 мм може стріляти снарядами, які випускають хмари 0.6 г елементів (що будуть вигризати рулі в ракет, підпалювати акумулятори у дронів і вражати підривники).
Є навіть версії AHEAD для малої протиракетної оборони – там вольфрамові циліндри, що завдають кінетичного удару по ракеті, що падає, конусом металу, ініціюючи підрив у повітрі.
Мета постачань очевидна – звільнити "Гепарди", "Тунгуски", "Avenger", мобільні групи з ПЗРК для всіма очікуваних подій.
Також необхідно створювати прикриття для комплексів "Patriot", що стають на бойове чергування, від БпЛА.
Не останнє завдання – випробувати концепції децентралізованих систем, малої зенітної артилерії на шасі вантажівок, ствольних зеніток проти баражувальних дронів або рою з кількох “Мавіків” у смузі відповідальності батальйону.
Тішить швидкість постачань. Катару батареї робили два з половиною роки. Для збройових замовлень такого рівня менш як рік – просто шалені темпи.
Це означає, що паралельно йшли процеси навчання та інтеграції систем у нашу ППО, Німеччина на сьогодні робить глибокі зусилля, щоб ЗСУ зберігали боєздатність і нарощували її.
Чи повинні ми повірити, що до нових бригад ЗСУ заливають сотні “Бредлі”, “Страйкерів”, “Мардерів”, шведських бронемашин, різних танків та САУ і все це буде кинуто під штурмовики, ударні вертольоти та “Ланцети” без тактичної ППО?
Навряд чи.
Не думаю, що в Альянсі збожеволіли і хочуть проводити такі експерименти.
Природно, коли почнеться розгортання в червоній зоні, будуть втрати – цього тижня росіяни виклали відеофіксацію попадання "Ланцетом" у наш "Гепард", пощастило, що не було пожежі та детонації. Машина явно ремонтопридатна, якщо взагалі супротивник не ткнув камікадзе в землю через втрату сигналу.
Знову ж таки, ми не знаємо реального стану справ з постачанням – можна нескінченно зливати документи, де 12 штук "Avenger" планують до передачі, але їх сотні на зберіганні, а ще сотні машин зі “Стінгерами” – у союзників по НАТО. Реальні темпи передачі можуть дуже відрізнятися від офіціозу, прецеденти були.
Ми бачимо розрізнену картину, а партнери явно мають план щодо ППО. "Skynex" з відкритою архітектурою, сумісністю з західними радарами і можливістю нарощувати м'язи ракетними системами – це очевидна цеглина цього плану.
