В рамках проєкту «Ворог зблизька» публікуємо свідчення ще одного російського військовополоненого.
Виходець з Антрацита Луганської області Панов Олександр Олександрович воював у 7 ОМСБр, у полон потрапив під Білогорівкою.
“Завдання було прокласти траншею, з’єднати позицію з позицією і забезпечити вогневу точку. Справи йшли туго, бо не було ні можливості, ні інструменту. Одна лопата на усіх”, - каже військовий.
Він жаліється, що крім інструментів, бракувало й їжі та води - видавали 1,5 л води на дві доби на п’ятьох. Провізію їм не підвозили, самих солдат нікуди не відпускали, не було зв’язку ні з рідними, ні з зовнішнім світом.
За словами військовослужбовця РФ Панова, у полоні до нього ставлення краще, ніж від його офіцерів. Командування, стверджує він, не забезпечує нічим взагалі, навіть формою.
“Здебільшого все купується за власні гроші. Рідко коли вдається щось випросити. І тоді треба ходити по посадках збирати уламки касок, бронежилети, чоботи, здавати це все. Тоді казали, що будуть видавати форму, взуття. Але у більшості ніхто цього не бачив. Усе купувалося за власні кошти”, - зазначає Панов.
“Жодного людського ставлення взагалі. Тільки скотиняче”, - резюмує він.