Інсайдери з російських силових структур повідомили дещо інше: Москву й область атакували 27 дронів. 11 з них збили або нейтралізували силами підрозділів РЕБ. Більша частина збитих/нейтралізованих дронів припала на район Рубльовського шосе та на Ново-Огарьово (резиденція Путіна). Кажуть, що там ППО краща, ніж деінде у столичному регіоні.
16 БпЛА кудись долетіли: влучання зафіксовано як по військових об’єктах, так і по житлових будинках. Загинули 11 військових і 7 цивільних (уражені уламками збитих БпЛА та дронами, що їх намагалися посадити бійці РЕБ російської армії). Із сімох цивільних троє – охоронці елітного будинку на Рубльовці: відкрили вогонь по дрону з автоматів і загинули від його уламків. Епічненько…
Одразу спробуємо розібратися: «А чиє це НЛО прилітало?» Щоб щось долетіло від кордону з Україною до Рубльовки, треба викласти щонайменше 100–120 тисяч євро за дрон. Якщо геть чесно – 200–230 тисяч. Держава Україна багато говорила про «Горлиць» і «Соколів», але не було чутно, щоб щось таки виготовили та передали ЗСУ. Тому виходить, що це не держава. Тобто залишається приватний інвестор, котрий одномоментно виклав від 3 до 7 мільйонів євро, потім десь хтось сконструював, випробував, виготовив і застосував 30 БпЛА, здатних пролетіти 600–700 км і досить точно влучити в ціль. Плюс щоб була ліцензія на роботу з вибуховими матеріалами, бо фугасні головні частини в АТБ не купиш. Про таких добродіїв теж чутно не було. З чого можна зробити висновок, що це не ми.
Уся ця історія висвітлила декілька несподіваних моментів. Генератор ненависті Володимир Соловйов раптом заявив, що жителі Рубльовки – теж частина народу, їх треба прикривати й оберігати. А всіх інших? Тож знищення будь-кого на теренах Рубльовського заповідника російської еліти не викличе осуду з боку глибинного народу, не сприятиме консолідації навколо чергового витка СВО, а за певних умов навіть знизить рівень підтримки війни та опустить градус ненависті до українців до позначки “лояльно-насторожене ставлення”. Якщо простіше: для пересічних росіян їхня ж еліта не частина народу, влучання будь-чим у їхні палаци не сприймається як щось образливе, за що слід мстити.
Тим часом “елітні родини” обурюються, що якісь незрозумілі стратегічні об’єкти ППО-ПРО прикрила, а їх, бідолашних, покинула напризволяще. А Кремль перекидати ППО в район Рубльовсько-Огарьовського шосе не поспішає, його і на фронті не вистачає. А тут ще британці "Storm Shadow" підігнали, до Москви не долетить, але ППО з-під столиці мусить їхати на фронт, що теж погано.
Зараз м’яснику Суровікіну, тамтешньому керманичу ПКС, слід вирішити складнувату таку задачу – розтягнути наявні зенітно-ракетні комплекси так, аби прикрити столицю (бо престиж!), угруповання в Україні, позиції стратегічних ядерних сил, аеродроми стратегічної авіації, військово-морські бази, об’єкти ОПК, критичну інфраструктуру і неодмінно кримський міст.
Забрати щось зі сходу не можна, бо вже все більш-менш справне забрали, залишивши мінімум для сил бойового чергування, перемістити щось на заході – а там не так багато і залишилося що переміщати, взяти із запасів – там мотлох, котрий ще слід відремонтувати, взяти в Білорусі – то ж уже витягли все, що могли. Класична латка на латці. Тобто як завжди, ще з часів СРСР. Не забуваємо про брак фінансування ППО/ПРО, діряву ППО у Брянській, Курській і Бєлгородській областях, майже неприкриті ППО широкі ділянки просто на лінії бойового зіткнення (Силами оборони вибито 342 комплекси ППО, де взяти нові?).
Як на це відреагували “центри ухвалення рішень”? Кремль і російський Радбез цей найбільший наліт на Москву оцінили різко негативно і сказали військовим, що вони не впоралися. Ті пообіцяли виправитися, розгорнути що треба і де слід, збивати повітряні цілі якомога далі, а не підпускати їх на 70–80 км до столиці. Кажуть, Шойгу вже обіцяв таке після відомого прильоту БпЛА в дах будівлі в Кремлі.
Далі військові (МО, ГШ, ПКС) у режимі відеоконференції радилися з представниками Ростеху та командувачем ППО, оцінювали можливості перекидання в Московську область додаткових сил і засобів ППО/ПРО з інших регіонів та баз довготривалого зберігання; обговорювали плани виробництва нових комплексів ППО та нарощування темпів й обсягів; пропонували зміни схеми розміщення та роботи ППО для підвищення ефективності.
Інший інсайдер з МО РФ пояснив ситуацію так: “Шебекіно, Бєлгородська, Брянська, Курська, Ростовська області нікого не їб... У Радбезі, АП та МО половина начальників їх і на карті знайде не відразу. Ну, гинуть там люди – і х…й з ними, про них ніхто, крім родичів, не знає. А Москва – важливий об'єкт. Вітрина для всіх регіонів. Удари по ній не можна допустити, це як розписатися в безпорадності. Приблизно така логіка завжди була, і зараз вона не змінилася”.
ГШ ЗС РФ прогнозує, що наступний наліт БпЛА буде більш руйнівним, каже, що після 5–7 масованих нальотів результати відбиття ракетно-авіаційних ударів значно покращають. Десь на цій оптимістичній ноті і розійшлися.
Суто військовий результат від цієї акції вбачається в тому, що противнику доведеться перетягнути додаткові сили і засоби ППО з інших напрямків, зокрема і з фронту. Це дозволить Силам оборони наростити ефективність ракетних ударів по противнику, по об’єктах його тилу. Наліт виявив позиції сил і засобів ППО, які однозначно зафіксували розвідки наших союзників. Оцей провал пропаганда сховала за історію про блогерів, котрі фільмували та викладали роботу ППО в соцмережі.
Яка ж мораль із цієї історії?
– Наліт, здійснений невстановленими силами, виявився дуже успішною інформаційною акцією та болючим попереджувальним ударом.
– Показав ненадійність найбільш щільної системи ППО РФ – Московського пояса ППО.
– Продемонстрував технічну перевагу БпЛА над наявними засобами протидії противника.
– Атаки на Москву триватимуть, і не лише через зростання військових можливостей України.
– Обмін ударами по столицях не припиниться до кінця війни.
– До суто військових об’єктів, цілком імовірно, додадуться об’єкти інфраструктури і, можливо, будинки впливових росіян.
– Війна стала реальністю для росіян, тепер вибухи не лише в телевізорі, але й над головою. Поки що, правда, не у всіх.
– Наліт уразив упевненість російських еліт у власній безпеці, створив прецедент “беззахисності еліт”.
– Слід очікувати поповнення “партії миру” новими впливовими членами, адже вони готові обміняти закінчення СВО на власне відчуття безпеки.