Що сталося
На питання повернення підопічних інституційних закладів з евакуації мала б дати відповідь реформа інтернатів, розпочата у 2017 році. Але вийшло замкнено коло: в умовах повномасштабного вторгнення її реалізація відійшла на другий план. Відтак місць у сім’ях чи дитячих будинках сімейного типу досі на всіх не вистачає, а повертати дітей в інтернати не найкращий сценарій, особливо на територіях, куди часто прилітають російські ракети – як-от у Дніпро.
Пізно ввечері 15 травня з’ясувалося, що цей сценарій уже застосували. Громадська діячка Маріанна Онуфрик написала, що в Україну з Польщі привезли дітей з інвалідністю, яких евакуювали туди в складі інтернату. Про це стало відомо, коли діти вже перетнули кордон. Схоже, якби не розголос у соцмережі, ця інформація могла пройти і повз увагу центральних органів влади, які опікуються цим питанням.
"Це і є наша державницька політика по поверненню дітей? А що далі? Може, ще в Краматорськ? Може, в Лисичанськ? А може, зразу передамо етапом в рашку? Недостатньо дітей загинуло з минулого лютого, коли евакуація забула відбутися?" – написала Маріанна.
Інформацію підтвердили LB.ua і в Міністерстві соціальної політики, і в Національній соціальній сервісній службі України (НСССУ), і Дар’я Касьянова, голова правління Української мережі за права дитини.
Станом на 16 травня 29 дітей з інвалідністю перебували в Дніпрі, в інтернатному закладі без укриття. Активісти і журналісти LB.ua почали шукати причини, чому так сталося – хто і навіщо вирішив повертати дітей.
З’ясувати, хто відповідальний
У перших дописах на фейсбуці блогери звинувачували Дніпропетровську обласну військову адміністрацію: мовляв, вони видали наказ, зібрали дітей і повезли на кордон без пояснень. Чому так вирішили? Чия була ідея? Чому не порадилися ні з ким? Чому повезли дітей саме в Дніпро? Так багато запитань і так мало (точніше декілька днів узагалі не було) відповідей.
Причетність ОВА підтвердив і голова Нацсоцслужби Василь Луцик. Мотивів такого рішення, каже, не знали і вони. З реакції схоже було, що і Мінсоцполітики, і Служба самі дізналися про повернення дітей напередодні з інтернету. При тому що існує постанова Кабміну № 385 від 27 березня 2022 року, де зазначено, що повертати дітей можна лише після припинення воєнного стану, крім певних ситуацій, наприклад, усиновлення чи вступу до українського вишу.
Ми додзвонилися в обласну адміністрацію. Радниця начальника ОВА з комунікацій Оксана Кедя спершу сказала, що їм нічого невідомо про історію з поверненням дітей. На той момент допис у фейсбуці із затеганими всіма можливими причетними установами висів понад добу. А НСССУ, за словами Василя Луцика, вже шукала, куди в безпечніших областях перевести цих дітей.
Далі вона пообіцяла сконтактувати нас із тими, хто може щось знати про цю історію. Минала ще одна доба. Від адміністрації жодної конкретики. Натомість з власних джерел ми отримуємо фото документа – дозволу повернутися на ім’я керівника інтернату, підписаного заступницею голови обласної військової адміністрації Іриною Грицай. Тож є підтвердження того, що ОВА має стосунок до повернення дітей. Причин, чому це зробили, немає.
Дар’я Касьянова зазначає: відповідний наказ Дніпропетровська ОВА не погоджувала з жодним вищезгаданим органом.
"Хоча ми це питання порушували за два тижні до того (у Координаційному штабі з питань захисту прав дитини в умовах воєнного стану. – Авт.) Це рішення вони не погоджували з Мінсоцполітики і Нацсоцсервісною службою", – каже громадська діячка.
А в тому, що про це не знали ні міністерство, ні служба – схоже, нічого дивного.
"ОВА не треба якогось додаткового запиту направляти. Це їхній заклад, і, згідно з постановою Кабміну, рішення про повернення закладу в Україну приймається відповідною військовою адміністрацією. Вони так і зробили. Частина працівників закладу були разом дітьми за кордоном, їм прийшов наказ, вони зібрали дітей і повезли в Україну", – пояснює керівник НСССУ.
Вихід Дніпропетровської обласної військової адміністрації
17 травня нам таки вдалося поспілкуватися із заступницею керівника ОВА, чий підпис стоїть у документі.
За словами Ірини Грицай, дозвіл на повернення адміністрація видала після звернення керівництва інтернату. Причина – сторона, що приймала, а саме реабілітаційний центр "Лаліки" в Польщі, не запропонувала за 14 місяців дітям з інвалідністю належних медичних обстежень.
Інша причина, за словами Грицай – неналежні умови для персоналу інтернату, який перебував увесь цей час з дітьми. З 29 підопічними було семеро супровідників.
"Під час перебування дітей та роботи супроводжуючого персоналу з’ясовано, що у центрі “Лаліки” відсутній в достатній кількості персонал і до обов’язків супроводжуючих осіб, окрім безпосередніх службових обов’язків, додатково ввійшли обов’язки з прибирання кімнат, прання білизни, миття посуду, купання дітей", – пояснила заступниця голови ОВА.
Через це, за її словами, п'ятеро супровідників звільнилися за власним бажанням, двоє не справлялися з доглядом, а проводити регулярну ротацію не могли буцімто через те, що центр розташований у гірській місцевості, "віддалений від населених пунктів та доступу до транспорту". Яка точно ситуація з транспортним сполученням там, сказати складно, але цікаво, що ще у вересні сама директорка інтернату їздила до центру, щоб відвідати евакуйованих підопічних – допис і фото звідти публікували на фейсбук-сторінці дніпровського закладу.
Грицай каже, що в березні зверталися з цим питанням і до урядової уповноваженої з прав осіб з інвалідністю, і в посольство України в Польщі, в Німеччині, і в Нацсоцслужбу. Просили знайти можливість залишити дітей за кордоном. Пропозицій, каже Грицай, не отримали, тому попросили Нацсоцслужбу погодити повернення дітей.
У НСССУ підтвердили, що лист отримували. У відповідь вказали на постанову Кабміну і попросили вжити необхідних заходів, щоб залишити підопічних на місці, а вказані проблеми вирішити.
Рішень, схоже, в ОВА не знайшли. Тому 14 квітня дозволили повернути дітей в Україну. В Дніпро.
Водночас Маріанна Онуфрик каже, що керівництво інтернату не виходило на зв'язок і не пояснювало, чому вирішило повертати дітей саме в Дніпро.
Грицай серед пояснень також сказала, буцімто центр, де перебували діти, коли ті виїжджали, озвучив їм суму заборгованості – 40 тис. злотих (близько 350 тис. грн). І сказав, що якщо українська сторона може підтримати його фінансово – буде добре. Згодом заступниця голови ОВА додала, що діти там перебували абсолютно безкоштовно.
Також польська сторона нібито зазначила, що може залишити в себе тільки десятьох дітей. Проте забирати вирішили всіх, бо їх не можна роз’єднувати, каже Грицай.
LB.ua звернувся з листом до керівництва центру "Лаліки" в Польщі, щоб почути ще його версію. Як тільки ми отримаємо відповідь – одразу її додамо.
Як пробують вирішити це питання
Спершу дітей усе ж доправили до закладу без укриття. Схоже, після розголосу їх перемістили в обласний медичний центр, безпечніший заклад. Це в Мінсоцполітики вирішували ще 16 травня.
Керівник Нацсоцслужби Василь Луцик каже, що вони в екстреному порядку шукають по Україні місце для цих дітей. Але враховуючи, що це діти з інвалідністю, пошук може зайняти певний час.
Гальмує ще один фактор – бюрократичні процеси ОВА.
"Щоб перевести цих дітей в інші заклади, теж треба буде вимагати від ОВА рішення про їхнє переведення. Ми намагатимемось впливати на цей процес, щоб він пройшов максимально швидко", – пояснює Луцик.
В ОВА кажуть, що 11 дітей зараз проходять обстеження, а 17 травня вони звернулися в Міністерство закордонних справ з проханням повторно евакуювати дітей за кордон. Тим, хто вже повнолітній, готують документи.
Подібних випадків самовільного повернення дітей з-за кордону в інших областях Нацсоцслужба поки що не виявила. Принаймні таких кричущих. Утім громадська діячка Маріанна Онуфрик, яка писала про повернення цих дітей, каже, що згодом їй повідомили і про випадки в інтернатах в інших областях – Рівненській, Хмельницькій, Запорізькій, Миколаївській. Якщо перші дві області ще відносно безпечні, то чим керувалися керівники останніх двох – питання.
Цей випадок також розглянули 19 травня на засіданні Координаційного штабу з питань захисту прав дитини в умовах воєнного стану під головуванням віцепрем’єрки Ірини Верещук. За словами Дар'ї Касьянової, ухвалили рішення не повертати дітей без погодження Нацсоцслужби до закінчення війни. Лише якщо є безпечні місця і можливість влаштувати дитину в сімʼю.
"Це питання безпеки цих дітей. Їх з такими зусиллями евакуювали [за кордон] і за рік не знайшли рішення, щоб не повертати дітей в небезпеку і в інтернат", – додає Касьянова.
Тим часом Василь Луцик повідомив, що запропоновано внести зміни до постанови Кабміну: повертати дітей з евакуації тільки за дозволом Нацсоцслужби.
Мотивація керівників інтернатів повернути дітей у заклад зрозуміла, вважає Маріанна Онуфрик, адже поки діти не в інтернаті, відповідно не йде фінансування з бюджету на заклад. А це подекуди до декількох мільйонів гривень на рік. Тож дітей, каже, використовують як ресурс, бо немає дітей – немає грошей.
Водночас випадок з дітьми з Дніпра показує іншу проблему – подекуди вирішення питань безпеки підопічних інтернатів схоже на перекладання відповідальності. Між ними навіть немає злагодженої комунікації. І так триватиме, допоки не проведуть реформу і не встановлять відповідальне відомство.
А якщо і справді за кордоном виникають проблеми з утриманням українських дітей, фінансуванням чи поверненням, то як їх вирішуватимуть оперативно – теж велике питання.
Продовження історії: Повернення дітей з інвалідністю в Дніпро. LB.ua не пустили в інтернат. Ми також дізналися версію польської сторони