Філологія не інженерія
Цьогорічна вступна кампанія дивує різноманітністю прохідного балу – від найвищого 195-ти на “Філологію” до мінімального 101-го на заочну форму бакалаврату з “Механічної інженерії”. Найпопулярнішими серед абітурієнтів бакалаврату стали гуманітарні спеціальності: міжнародні відносини та право, журналістика, політологія, культурологія, історія та археологія, а також стоматологія та медична психологія. Натомість факультети математики, фізики, астрономії чи будівництва, як і попередні роки, отримали вступників з невисокими прохідними балами. Наприклад, прохідний бал на спеціалізацію бакалавра денної форми навчання “Фізика” – 116, “Хімія” – 111,“Математика” – 110. На бюджет можна було подати 7 заявок на 4 спеціальності; кількість заяв на контракт, як і раніше, була необмежена.
– Прохідні бали низькі там, де низьким є конкурс, наприклад, на умовне “Гірництво” зарахованих менше, ніж бюджетних місць, – пояснює директор аналітичного центру CEDOS Єгор Стадний. В таких умовах на навчання за державний кошт можуть потрапити люди, які взагалі не знають фізики та математики.
Втім, вибір абітурієнтів не дуже корелюється зі списком найзатребуваніших професій. З тих, які потребують вищої освіти на сьогоднішній день це бухгалтери, лікарі, вчителі, спеціалісти державної служби, економісти, провізори, інженери та фармацевти. Професіями майбутнього експерти називають урбаніста-еколога, дизайнера емоцій, IT-медика, біоетика, космобіолога та архітектора живих систем.
З новинок вступної кампанії – розширений перелік спеціальностей, куди потрібен іспит з іноземної мови на магістратуру, серед них: “Музеєзнавство, пам’яткознавство”, “Гуманітарні науки” (крім спеціальності “Філологія”),“Богослов’я”, “Інформаційні технології”, “Менеджмент соціокультурної діяльності”. Пороговий бал “склав/не склав” – 12, проте 17 677 з 55-ти тисяч вступників не змогли його подолати.
– Навіть з таким низьким рівнем тестів, маємо силу силенну абітурієнтів, які вилітають і не можуть їх скласти, – каже аналітик. – Це добре демонструє, що в нас за чотири роки бакалаврату люди не просто не здобувають навичок іноземної мови, вони втрачають навіть те, що мали до вступу в університет.
Державне недозамовлення
У червні МОН повідомило, що державне замовлення на бакалаврські програми зросте майже на тисячу додаткових бюджетних місць; зростання пов’язане з більшою кількістю випускників шкіл, а не з затребуваністю на ринку праці. Істотно підвищилась кількість державних місць у галузі “Освіта”; наприклад, у педагогіці в галузі середньої освіти, зокрема на спеціальності “Середня освіта (українська мова і література)” Міністерство додало 116 місць; разом на цю спеціальність було виділено 976 бюджетних місць. Загалом на напрямок “Філологія” подано 65 419 заяв. У той же час на інженерні та природничі спеціальності, зокрема “Транспортні технології (автомобільний транспорт)” бюджетне замовлення було збільшено на 123 місця, “Річковий та морський транспорт” на 84, “Гірництво” – 39, “Біомедичну інженерію” – 17; “Математика” та “Географія” – 10.
– Ви можете вступити без проблем, конкурс нижчий, ніж 15 років тому, але не отримаєте належної якості вищої освіти в більшості випадків, – пояснює Стадний. – І тут ми вже говоримо про речі, яких не бачать вступники, бюджетне місце лише вершина айсбергу, а під водою знаходиться вся проблема, – грошей для цих бюджетних місць ми виділяємо недостатньо, – додає експерт.
У реальності, якщо співвідносити між собою не просто число державного замовлення з року в рік, а число державного замовлення і кількість людей, які вступають, висновок один, – конкурс падає.
– У 2005-2006 роках у середньому по країні на кожне бюджетне місце претендувало трішки менше, ніж 4 людини, а зараз – 2,5-6, – розбирає Єгор Стадний. – Для багатьох людей, які дивляться на конкурс лише хайпових-трендових спеціальностей, мої слова будуть видаватися злим жартом, бо вони там бачать перед собою умовно 300 бюджетних місць, а вступників при тому 20 тисяч. Проте якщо брати загалом всі обсяги державного замовлення, то зараз конкуренція на вступі значно нижча.
У вічних пошуках коштів
Врешті, щороку виникає ряд схожих між собою запитань: “А скільки держава може профінансувати?”, “Яка є реальна статистика затребуваних професій?”, “Чому так багато гуманітаріїв і де шукати технарів?”. Процеси виділення коштів з державного бюджету та кількість бюджетного замовлення між собою абсолютно не пов’язані, попри те, що цьогоріч на бакалаврат (денну та заочну форму) було виділено 79 854 місця.
– У державному бюджеті в нас на всіх студентів всіх років, у всіх університетах різних профілів (медичні, військові, міносвіти, мінкультури) виділяється приблизно 30 мільярдів на рік. Це не лише вступники цьогорічні, а всі курси, – зазначає експерт. – На одного студента-бюджетника припаде близько 45 тис гривень, але цього недостатньо, на деяких спеціальностях, які потребують обладнання та лабораторій, потрібно у два або навіть у три рази більше коштів.
– Ситуація стає ще складнішою, якщо згадати, що насправді за цими бюджетними місцями і за цими грошима криються ставки викладачів, – додає Єгор Стадний. – І тут ми підходимо насправді до кореня питання - ставки викладачів. Тому що держава - це один великий бухгалтер, який виплачує зарплату десь для 70-80 тисячам професорів та викладачів, ще якась частина фінансується за рахунок грошей контрактників.
Раніше LB.ua в тексті “Усім крім вас. За що викладачі університетів ображені на Кабмін” пояснював, що в українській вищій освіті досі діє радянська система прив’язаності кількості студентів до кількості викладацьких ставок; якщо число вступників падає, найчастіше робочі ставки просто ділять між більшою кількістю викладачів, замість звільнення. Хоча воно насправді передбачено Законом України “Щодо оптимізації мережі вищих навчальних закладів”, прийнятим у грудні 2014 року.
– Маємо сказати непопулярну річ викладачам та суспільству: або викладачів стане менше, а їхні зарплати вищі, або ми й далі будемо платити по 7 тис грн доценту. Є ще один сценарій – у системі вищої освіти з’являться додаткові 20-25 млрд грн на рік, і тоді зарплати можна буде підвищувати без звільнень, – підсумовує Стадний. – Однак я особисто мало вірю в цей сценарій, адже в Держбюджеті таких коштів немає і не буде, бізнес теж не має таких коштів, а головне не дуже довіряє нашій системі вищої освіти.