Наприклад, достойні посадові оклади для державних службовців установлені лише на центральному рівні: Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністерств, центральних органів виконавчої влади, а також у територіальних органах лише тих ЦОВВ, які перебувають у сфері управління Міністерства фінансів України.
Натомість на обласному рівні (ОВА) посадовий оклад, до прикладу, головного спеціаліста відділу діловодства, відділу мобілізаційної роботи й багатьох інших становить 10 309 грн. За наявності максимальної вислуги років і встановлення максимальної премії такий працівник може отримати не більш ніж 13,5 тис. грн. До порівняння: у 2023 році з урахуванням надбавок він отримував 17 тис. грн.
На районному ж рівні (РДА) ситуація ще гірша. Заробітна плата спеціаліста такого самого рівня після відрахування податків становитиме 11 тис. грн на руки. І мова йде про тих спеціалістів, які мають максимальну вислугу років на державній службі.
Тоді постає питання: як залучити молодь на державну службу, коли на аналогічних посадах на обласному рівні заробітна плата становитиме менш ніж 11 тис. грн, а на районному — менш ніж 9 тис. грн.
Мінфін аргументує «покращення» умов оплати праці виділеним з державного бюджету фінансовим ресурсом. Він справді у 2024 році є більшим за 2023 рік. Однак його виділено з розрахунку фактичної чисельності працівників ОВА й РДА станом на 1 липня 2023 року та з додатковими 10%. А з 1 липня до кінця 2023 року кількість вакансій (тобто фактично звільнень) в ОВА й РДА збільшилася на понад 10% від штатної чисельності працівників.
Пошук спеціалістів на заміщення вакантних посад триває місяцями, а робота в цей час розподілена між працівниками, які залишилися. Для прикладу, станом на 31.12.2022 року кількість вакантних посад в ОВА складала 68 одиниць (8,7% від штатної чисельності працівників), а у РДА — 222 одиниці (19,2% від штатної чисельності працівників). Станом на 31.12.2023 року такі цифри збільшилися: ОВА — 104 (13,3%), РДА – 313 (27%). Як бачимо, з року в рік охочих працювати на благо держави все менше.
У 2023 році за рахунок надбавки за інтенсивність можна було підвищити рівень заробітної плати тих спеціалістів, які продовжили працювати й у яких зросло навантаження через відтік кадрів. У 2024 році через чіткі обмеження складових заробітної плати стало неможливо доплачувати за додаткове навантаження. Тобто реформа навіть не дає можливості використати фінансовий ресурс, який зберігся на місцях у зв’язку зі звільненнями працівників.
Виплату за додаткове навантаження, згідно зі ст. 31 ЗУ «Про державну службу», можна здійснювати лише з одночасним оголошенням конкурсу. А в умовах воєнного стану це неможливо. На час дії воєнного стану є норма, яка не зобов’язує призначати осіб на конкурсній основі. Але пошук відповідних спеціалістів може тривати місяцями, тоді як працівники ОВА чи РВА виконують понаднормову роботу.
До прикладу, якщо у відділі із штатною чисельністю п'ять осіб залишаться дві особи, вони будуть змушені виконувати обов’язки п'яти осіб, а отримуватимуть заробітну плату за двох осіб. І це тоді як рівень заробітної плати із 17 тис. грн у 2024 році перетворився на 13,5 тис. грн. Чи довго «протримаються» ці дві людини?
Обласні військові адміністрації ще минулого року забили на сполох і марно писали листи в різні установи (НАДС, Мінфін, КМУ) щодо нового проєкту постанови.
Заробітні плати за січень 2024 року зменшились у ВСІХ державних службовців ОВА, а найкритичніше — у молодих спеціалістів.
В одній публікації очільниця НАДС Наталія Алюшина стверджує, що «жахіття тієї системи, яка була раніше, полягало в наступному: якщо ти не догодив керівнику, то тобі платять твій посадовий оклад — два прожиткові мінімуми, вислугу років (якщо вона є) і ранг».
Але ніхто не бере до уваги той факт, що до 2024 року керівник міг установити більшу надбавку працівнику, який виконував роботу за двох, і натомість зменшити чи взагалі не встановити надбавку працівнику, який не виконав чи неналежно виконував свої посадові обов’язки. У нормального керівника відсутнє поняття «догодив» чи «не догодив», натомість є «справився» чи «не справився» зі своїми обов’язками. Краще було б доопрацювати механізм звільнення з державної служби тих працівників, які неналежно виконують свої посадові обов’язки і яких, за сьогоднішнім законодавством, звільнити практично неможливо.
До 2024 року головні спеціалісти в будь-якому структурному підрозділі ОВА мали однаковий посадовий оклад, а керівники на місцях, знаючи їхнє реальне навантаження, могли регулювати кінцевий розмір заробітної плати кожного.
Зараз же, відповідно до Постанови КМУ №1109 і №1409, посадовий оклад головного спеціаліста внутрішнього аудиту або юридичного підрозділу становить 13633 грн, а посадовий оклад працівника підрозділу оборонної, мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення, робота яких пов’язана з інформацією з обмеженим доступом і на якого в час воєнного стану припадає найбільше навантаження, становить лише 10309 грн. Така градація не піддається жодній логіці та здоровому глузду.
Наприкінці січня Кабмін вніс зміни й дозволив обласним і районним адміністраціям збільшувати оклади своїх працівників удвічі завдяки коштам місцевих бюджетів. Як тепер збільшувати зарплатню, якщо бюджети сформували ще минулого року? Перезатверджувати їх?
Схоже на те, що тягар своєї невдалої реформи держслужби Кабмін переклав на плечі місцевих бюджетів, замість того щоб врахувати пропозиції ОВА та глобально вирішити проблему.
Окрім того, журналісти вже зазначили, що у прикінцевих положеннях до закону про держбюджет Мінфін записав себе, Мінекономіки, Мінцифри та Мін'юст до вищого типу, ніж решту міністерств, оскільки саме вони аналізують і погоджують усі рішення уряду. Ціна питання — плюс 30% до зарплати.
Натомість у НАДС зазначають, що в реформі оплати праці, яку вони розробляли, такого пункту не було. Він з’явився у версії, яку Міністерство фінансів внесло в держбюджет.
І таке твердження вже справді відповідає дійсності. Бо, крім згаданих органів влади, Мінфін підвищив у схемі посадових окладів і територіальні органи ЦОВВ обласного рівня, які перебувають у сфері їхнього управління. Тепер працівники цих органів влади, юрисдикція яких поширюється теж, до прикладу, лише на територію Львівської області, матимуть удвічі більші заробітні плати, ніж працівники ЛОВА. А може, Мінфін усе ж розуміє, яким мав би бути посадовий оклад державного службовця обласного рівня?
Підсумовуючи все, можна зробити висновок, що ні «єдиних підходів в оплаті праці державних службовців», ні «справедливих підходів», ні «конкурентної заробітної плати» в результаті реформи на обласному та районному рівнях не вийшло. Заробітна плата працівників ОВА й РДА стала вже нижчою за заробітну плату працівників більшості сільських і селищних рад. Тому ми й надалі будемо мати відтік професійних кадрів на обласному й районному рівнях. Чи йтимуть працювати на державу кваліфіковані молоді кадри — питання риторичне.