Про це пише Гарвардська медична школа після аналізу дослідження, опублікованого у липні 2026 року у науковому журналі Neurology.
Дослідники проаналізували дані п'яти масштабних досліджень старіння за участю майже 4000 літніх людей із середнім віком близько 84 років (від 47% до 65% жінок залежно від дослідження). Також взяли дані двох менших досліджень людей віком від 80 років, у якихзастосовували сканування мозку або досліджували його тканини після смерті.
Дослідники виокремили дані учасників, яких назвали «супермуверами», тобто людей, які ходили швидше, ніж “норма”. Ці люди ходили швидше, ніж приблизно 93% своїх однолітків, за результатами тестів на швидкість ходьби.
Порівняно з повільнішими однолітками, супермувери мали приблизно на 50% нижчу ймовірність розвитку когнітивних порушень (розладів пам'яті, мислення та інших пізнавальних функцій) упродовж періодів спостереження від 3,4 до 5,4 року і на 60% рідше повідомляли про діагноз хвороби Альцгеймера чи іншого виду деменції.
Їхні пам'ять і мисленнєві навички також погіршувалися повільніше з часом — це вимірювали за допомогою тестів на відтворення інформації з пам'яті, швидкість обробки інформації та на розумову гнучкість.
Сканування мозку показало, що в супермуверів зазвичай був більший гіпокамп — ключова ділянка мозку, відповідальна за пам'ять.
В аналізах тканин мозку після смерті супермувери й не-супермувери мали приблизно однакову кількість пов'язаних із хворобою Альцгеймера змін у мозку. Ймовірно, супермувери не були захищені від базової біології деменції, але мали більш стійкий мозок, здатний краще функціонувати попри ці зміни.
Ці результати не доводять, що швидка хода покращує здоров'я мозку, але вони перегукуються з іншими дослідженнями, що пов'язують фізичну бадьорість із когнітивною у пізньому віці.