Якщо гроші збирає фонд
Єдиний варіант прозоро збирати кошти — на рахунки офіційно зареєстрованого благодійного фонду або іншої юрособи.
Тобто коли всі гроші надходять не готівкою і не на звичайну кредитку, каже Леся Литвинова. Її фонд опікується пораненими бійцями й паліативними хворими: «Усі збори, які ми проводимо, — на рахунок фонду. Лише монобанка зареєстрована на мене, бо немає можливості відкрити її на фонд, а людям вона зручніша. Але в Монобанку я не маю інших рахунків. Будь-коли можу відкрити виписку, роздрукувати і показати будь-якому фінмоніторингу. Усе, що туди зайшло, повністю пішло на фонд. Так само з PayPal».
Перевірити достовірність збору благодійних організацій простіше — наявність сайту, регулярно оновлювальна фінансова звітність, активні соцмережі, контакти, офіційні банківські реквізити юридичної особи, каже Ганна Юровицька. «Таблеточки» багато років допомагають дітям з онко.
«Запорука» адресно допомогає дітям з тяжкими захворюваннями, які лікуються в медзакладах Києва і Львова, зокрема, у Національному інституту раку, Охматдиті тощо. Наталія Оніпко каже, що допомагають пацієнтам медзакладів, коли інші джерела підтримки (наприклад, держкошти) відсутні або вичерпані: «У нас є спеціальна форма для запиту на благодійну допомогу, яку заповнюють батьки або рідні дитини. Ми перевіряємо інформацію: у якій лікарні дитина, в якому відділенні, який лікар веде тощо. Щоб підтримати людину і розпочати збір коштів на лікування, потрібне офіційне призначення лікаря».
У фонді налагоджені зв'язки з лікарнями, менеджерка оперативно контактує з лікарем або лікарі самі звертаються і повідомляють про пацієнтів, які потребують адресної допомоги: «Якщо ми запускаємо збір на платформах для збору донатів, як-от dobro.ua, то до проєкту прикріплюють необхідні документи: запит батьків, заключення лікаря тощо. Після збору звітуємо про надану допомогу і, коли є згода батьків, розповідаємо історію дитини в соцмережах, щоб люди знали, до яких змін вони були дотичні».
Оніпко радить: коли збір організовує фонд, звертати увагу на:
-
прозору історію діяльності,
-
регулярну публічну звітність,
-
наявність підтверджень допомоги конкретним людям.
«Навіть якщо фонд має бездоганну репутацію, ви завжди можете звернутися з проханням показати документи, що підтверджують потребу в лікуванні або ж результат наданої допомоги — особливо якщо ви вже зробили внесок і хочете знати, як були використані ваші кошти», — каже вона.
Фонди беруться не за всі збори — є багато потреб, яких не покриває держава і якими вони не займаються. Особливо якщо мова про дорослих зі складними діагнозами.
«Витягати пацієнтів, яким треба зібрати шалені суми, не здатен зараз жоден фонд у країні. Тому більшість відмовляються брати складні кейси. Або будуть братися за один, а потім відбиватися від всіх інших. Бо люди скажуть: чому цьому збирають, а мені з таким самим діагнозом і потребою ні. А у фонді розуміють, що можуть лише одному, максимум двом зібрати. І як це пояснити?» — каже Литвинова.
Коли людина сама збирає на лікування
Приватні рахунки проконтролювати ніхто не зможе: щось буде заходити на Моно, щось на Приват, щось на крипту, щось готівкою, каже Леся Литвинова. «Ніхто ніколи не буде знати, скільки грошей зібрано і куди вони насправді пішли».
Однак це не означає, що людина, яка збирає — шахрай: «Зазвичай більшу частину грошей витрачатимуть туди, куди треба. А дехто ще й ділиться з товаришами по нещастю. Вузькі спільноти людей зі складними діагнозами дуже міцні, там усі підтримують одне одного. Перекидають одне одному зі своїх зборів, діляться препаратами, контактами лікарів, витратниками».
За словами Литвинової, питання лише в тому, чи готова людина допомагати іншій, якщо її вразила історія? Якщо так — треба бути готовим, що можна обпектися і витратити гроші не туди. Благодійність — це завжди величезне поле для маніпуляції. Але не завжди підозри дорівнюють шахрайству: «Наприклад, людина може збирати на одне, а потім їй хтось цю потребу закрив. Людина гроші витратить на щось наступне, що їй потрібно».
А втім, додає Леся Литвинова, жоден діагноз або статус не робить людину святою: «У нас серед кожної категорії, яким ми допомагаємо, є люди з низькими моральними якостями: серед військовослужбовців, родин полонених, родин загиблих, мам особливих дітей, дружин важкопоранених. Усіх. Обставини, які сталися з людиною, не роблять її іншою. Вона така, якою вона є. Але вона потрапила в певну категорію, яка потребує допомоги. Це складні етичні питання, з якими стикаються абсолютно всі».
Юровицька теж каже, що кожне рішення задонатити на приватну картку — це завжди певний ризик: «Але здатність співчувати, відгукуватися і допомагати залишається нашою сильною стороною навіть у складні часи». Юровицька й Оніпко радять дотримуватися кількох правил для внесків на збори фізичних осіб:
Перевіряйте інформацію:
- скористайтеся пошуком у соцмережах: введіть імʼя того, хто потребує допомоги, разом з діагнозом; інколи вже на цьому етапі видно суперечності в інформації;
- зʼясуйте, кому належить фото людини через гугл-пошук; результати можуть показати, що це фото вже використовували для зборів та/або належить іншій людині;
- введіть у гуглі імʼя, місто і діагноз людини, уважно перегляньте результати пошуку: бувають випадки, коли інформації немає, якщо збір розпочали нещодавно. Тоді є інші способи перевірити чесність збору;
- щоб уточнити, пишіть коментарі, а не особисті повідомлення, щоб інші благодійники також бачили відповіді. Якщо збір непрозорий, відповіді можуть бути агресивними чи маніпулятивними, вас можуть звинувачувати в байдужості, можуть видаляти коментарі.
Слідкуйте за перебігом збору і його результатом:
-
після внеску не забувайте періодично перевіряти, як просувається збір. Поширена помилка — зробити внесок і вважати, що на цьому все. Шахраї часто цим користуються;
-
чи є медичні документи (виписки, призначення);
-
чи публікують оновлення і звіти (навіть прості: скрини рахунків, фото з лікування).
Довіряйте, але перевіряйте
Насамперед підтримуйте збори у вашому інфополі. Ми стежимо за тими, кому довіряємо: за друзями, знайомими, публічними людьми. Часто схильні автоматично вважати перевіреними збори, які вони поширюють. Але навіть у такому випадку важливо зробити кілька власних кроків для перевірки.
А якщо збирають на хабарі для лікарів і проплачені державою послуги?
Коли людина дізнається про важкий діагноз, наприклад, про онкозахворювання, думає — лікування буде коштовним, доведеться все продати, щоб лікуватися, тому оголошує збір, каже Вікторія Романюк. Однак держава витрачає величезні кошти на діагностику й лікування онкопацієнтів, і знання про програму медичних гарантій і її можливості можуть урятувати чимало життів.
«Нам було складно знайти відомих людей, які поширили б інформацію про програму медичних гарантій. Але ми зауважили, що багато відомих людей активно поширюють збори на лікування», — каже Романюк.
У соцмережах часом бачимо збори, наприклад, на трансплантацію кісткового мозку за кордоном, хоча в Україні її покриває програма медичних гарантій. Також є можливість за кордоном отримати безоплатне лікування, але люди не знають про це: «Коли я коментую під збором коштів, приходять 10 людей доводити, що все дуже дорого і немає нічого безоплатного. До нас зверталися пацієнти, яким потрібні були дорогі ліки, але вони вже до того моменту витратили мільйон на препарат, яким лікувались в одній клініці. Там їм не повідомили, що в онкоцентрах цей препарат безоплатний».
І підтримуючи збори на безоплатні медичні послуги, ми підтримуємо корупцію та хабарництво. ГО «Афіна. Жінки проти раку» не веде зборів, проте має гарячу лінію «Пацієнт має право» (+38 (066) 911 33 33; +38 (068) 911 33 33), де консультанти розкажуть маршрут пацієнта і він отримає інформацію, що, де і як можна отримати безоплатно.
Бувають випадки, коли люди збирають на хабарі для лікарів або на операції, за які вже проплатила НСЗУ з держбюджету. Романюк закликає не жертвувати кошти на неформальні платежі в державних і комунальних лікарнях: «Ми допоможемо одній людині, але нашкодимо цілій системі. Реформа в нас триває так довго, тому що підтримуються ці звички ще з радянських часів: вкласти в кишеню лікарю гроші. Реформа не відбудеться без пацієнтів. Просто варто розбиратися в тому, що оплачує держава, а що ні».
В Україні зараз дефіцит фінансування ліків — 8 млрд, ще раніше заявляли «Пацієнти України». Деяких важливих і коштовних ліків не вистачає, тому багато зборів можуть бути чесними і пов'язаними з ліками, яких справді бракує.