Переливання крові проти старіння?
Переливання крові — частина медичної практики, яка протягом століть допомагала й допомагає рятувати величезну кількість життів.
Цей метод широко застосовують під час крововтрат, деяких хвороб і навіть низки отруєнь. Як же виникла ідея переливати кров, аби боротися зі старінням?
Усе почалося з ранніх експериментів з парабіозом (від грецького para — «поряд» і bios — «життя») — хірургічною технікою, яку розробили в 60-х роках ХІХ століття. Її використовують, щоб з'єднати системи кровообігу двох тварин; вона імітує природні випадки спільного кровопостачання, наприклад, у сіамських близнюків або тварин, які мають спільну плаценту в утробі матері.
Дослідники помітили, що при так званому гетерохронічному парабіозі, коли з’єднували кровообіги молодих і старих мишей, у старших мишей покращувалася м’язова сила й рухливість, оновлювалися тканини, зокрема нейрони (клітини мозку).
Ці результати спонукали вчених до думки, що певні фактори в крові молодих тварин можуть позитивно впливати на здоров’я та довголіття старших.
У 2014 році група професора Вісс-Корея зі Стенфорду показала, що сама по собі плазма, перелита від молодих мишей старим, мала такий самий стимуляційний та оздоровчий ефект, як унаслідок парабіозу.
Зокрема, у мишей-реципієнтів поліпшувалася пластичність мозку та формування пам’яті, а також успіхи в навчанні. На основі цих досліджень у Каліфорнії створили стартап-компанію Alkahest й у вересні 2014-го почали вивчати безпечність й ефективність плазми крові молодих донорів для лікування хвороби Альцгеймера.
Учені припускають, що позитивні ефекти переливання крові від молодих донорів людям у віці можна пояснити специфічними білками, факторами росту й іншими молекулами, яких у молодших людей більше. Наприклад, рівень білка GDF11 (фактор диференціації росту 11), як правило, знижується з віком, і дослідження показали, що його відновлення в літніх мишей може покращити роботу м’язів і мозку.
Експерименти біохакерів з переливанням крові
Браян Джонсон, 46-річний мультимільйонер, який витрачає приблизно два мільйони доларів на рік для боротьби зі старінням, протягом шести місяців регулярно робив переливання крові від свого тоді 17-річного сина.
Однак, зрештою, припинив ці експерименти й повідомив, що вони не покращили його власних біомаркерів: «Переливання плазми крові від молодої людини може бути корисним для біологічно старшого населення або за певних умов. У моєму випадку воно не дало додаткової користі до решти інтервенцій».
Попри популярність у Кремнієвій долині різних процедур подовження життя, у тому числі й переливання крові, наукових доказів довготермінових ефектів омолодження людей таким методом ще немає.
Переливання крові для омолодження й ризики
Хоч дослідження на тваринах дали багатонадійні результати, утілити їх у терапію для людини не так просто, як може здатися. І тут знову треба повернутися до досліджень на тваринах.
Як зазначають самі вчені — омолоджувальний ефект гетерохронічного парабіозу спричинений не лише обміном макромолекул плазми крові. Адже старі тварини завдяки створенню спільної циркуляції крові з молодими мають тривалий доступ до молодих органів, які регулюють метаболічний гомеостаз, рівень запалення, загоєння ран, а також забезпечують вплив на стовбурові клітини.
Крім того, є чимало потенційних ризиків, пов’язаних з переливанням крові: передача інфекцій, вироблення антитіл проти донорської крові, алергічні реакції та запалення, асоційовані з трансфузіями. Нерідко перелічені чинники призводять до смерті лабораторних тварин.
Управління з харчових продуктів і медикаментів США (U.S. Food and Drugs Administration) застерігає від трансфузій плазми донорів з метою омолодження, оскільки це ще недостатньо перевірений метод.
Звичайно, ймовірність і тяжкість довгострокових проблем, що виникають у результаті переливання крові, як правило, низька, особливо якщо його виконують з відповідним скринінгом, тестуванням і процедурами добору. Однак якщо йдеться про довготривалі сеанси заради омолодження й можливі відкладені ефекти цього методу — потрібні ґрунтовніші клінічні випробування.