«Північний потік-2»: запитання без відповідей
Міністри енергетики України, Німеччини та США провели переговори на полях саміту Кримської платформи в Києві 23 серпня. Головне питання – наслідки для України початку роботи «Північного потоку-2», який мають добудувати до кінця серпня і ввести в експлуатацію до кінця 2021 року.
«Ми обговорили загрози, які бачимо в реалізації проєкту «Північний потік-2». Ми обговорили ті питання, які стосуються реформування енергетичного сектору України з точки зору декарбонізації та тих новітніх технологій, які ми плануємо реалізовувати», – заявив Герман Галущенко на брифінгу після зустрічі.
Нагадаємо, що чинний контракт на транспортування газу в Європу з російським «Газпромом» діє до кінця 2024 року. У 2020-му мінімальний обсяг газу, переправлений українською газотранспортною системою, складав 65 млрд куб. м, за що російський «Газпром» сплатив понад $2 млрд. Але вже з 2021-го мінімальний річний обсяг транзиту становить 40 млрд куб. м, сплата за які складатиме близько $1,3 млрд на рік. Що буде з українською ГТС після закінчення дії контракту – не може відповісти ніхто. В усякому разі Володимир Зеленський на зустрічі з Ангелою Меркель у Києві заявив, що жодної конкретики в цьому питанні поки що немає.
Німецький міністр пообіцяв спробувати організувати консультації.
Але нашій країні запевнень замало – потрібні гарантії, переконаний його український візаві. «Гарантії для України мають бути наповнені реальним змістом, ми обговорили з міністрами перелік можливостей, які можуть бути реалізовані», – заявив Галущенко. Утім що це за можливості і як вони будуть реалізовуватися, він не сказав.
Радниця міністра енергетики України Олена Зеркаль стверджує, що розмова була досить жорсткою.
«Буду відвертою, німецькому міністру часом доводилося відверто відбиватися… Німецький підхід «Росія нас ніколи не підводила, а що вони там роблять зі Східною Європою – геть інше» більше не працює. Що хочеться підкреслити – позиція України і США була настільки близькою, наскільки це в принципі можливо. І Німеччина вже в позиції «намагаємось виправдатися хоч якось». Але це відверто слабко виходить», – написала вона про зустріч, додавши: «Очільниця американського міністерства енергетики Дженніфер Гренгольм була просто блискуча. Теза про те, що російський газ найбрудніший у світі через шалені викиди СО2 в процесі видобутку та транспортування, так само як через корупцію, шантаж і маніпуляції – просто бальзам на серці».
Показово, що після зустрічі Герман Галущенко і Дженніфер Гренгольм мали спільну вечерю – без участі їхнього німецького колеги.
Але США, як і Німеччина, теж не можуть дати Україні гарантії продовження транзиту.
Воднева революція
Ще в лютому німецьке видання Handelsblatt написало з посиланням на джерела, наближені до адміністрації 46-го президента США Джозефа Байдена, що США заохочують Німеччину допомогти Україні модернізувати газотранспортну систему і переобладнати її для майбутнього транспортування водню.
Це, до речі, демонструє, що у США й у Німеччини немає впевненості в тому, що транзит газу через Україну після закінчення терміну дії контракту з РФ чи за кілька років по тому буде.
Транспортування водню вітчизняною ГТС, з технічного погляду, у принципі можливе, якщо здійснити відповідне переобладнання, вважають спеціалісти. Однак як розповіли LB.ua в Міненерго, вартість модернізації газотранспортної системи для транспортування водню буде відоме лише після її дослідження. Це дослідження триває і має завершитись у 2022 році.
Ну і щоб постачати водень у Європу, зокрема в Німеччину, його треба виробити.
Тому однією зі стратегічних цілей розвитку економіки України до 2030 року є залучення в розвиток енергетичної системи 40 млрд доларів, йдеться в документі «Вектори економічного розвитку 2030». Із 40 млрд доларів на генерацію планується залучити 23 млрд доларів, на передачу і розподіл – 17 млрд доларів. 10 млрд доларів інвестицій передбачається у відновлювану енергетику та формування частки відновлювальної енергетики в загальному виробництві електроенергії на рівні 25%. При цьому пропонується розглянути можливість виробництва водню з використанням зайвої електроенергії в системі з метою його подальшого експорту в ЄС. Поряд із цим планується скорочення частки вугільної генерації, а також зростання частки біомаси у виробництві теплової енергії до 30%.
Євросоюз дійсно розраховує на Україну як одного зі своїх головних постачальників водню, про що йдеться у «Водневій стратегії» ЄС. Але якщо Україна хоче постачати водень у Європу, він має бути «зеленим», тобто виробленим без викидів вуглекислого газу.
У Міністерстві енергетики обговорюють можливість виробництва кліматично нейтрального водню за допомогою атомної енергії, також розглядають виробництво на основі газу. Однак у питаннях експорту йдеться лише про «зелений» водень. Тобто такий, що виготовляється за допомогою саме вищезгаданих відновлюваних джерел енергії: вітру або сонця.
На сьогодні відомо принаймні про два проєкти вироблення «зеленого» водню в Україні. Зокрема, планується побудувати завод поблизу ДніпроГЕС у Запоріжжі. Так, компанія Н2 в рамках меморандуму з «Укргідроенерго» і НАЕК «Енергоатом» має намір до кінця 2021 року звести поблизу Дніпровської ГЕС водневий завод вартістю понад $300 млн. Крім того, компанія побудує обчислювальний дата-центр неподалік Запорізької АЕС вартістю $700 млн. Обидва об'єкти Н2 збирається реалізувати в партнерстві з іншими європейськими компаніями. Цими проєктами зацікавилися вже як мінімум три потенційні партнери, серед яких австрійська Yom Capital і норвезька NBT. «Співвідношення вкладень буде десь 70 на 30. 30% інвестицій вкладемо ми з партнерами, 70% – кредити від банків і спеціальних інвестфондів», – зазначив співзасновник Н2 Андрій Жовнер.
Також KNESS Group – компанія, яка проєктує і будує об'єкти відновлюваної енергетики та розподільчі мережі, – отримала дозвільну документацію на будівництво дослідницького майданчика з виробництва «зеленого» водню у Вінниці. Передбачається, що там будуть практично відпрацьовані моделі промислового виробництва «зеленого» водню для широкої сфери застосування.
Однак щоб проєкти виробництва та транспортування «зеленого» водню запрацювали, спочатку треба вирішити такі питання:
- створення відповідних потужностей з виробництва саме «зеленого» водню у необхідних для експорту в Європу обсягах;
- проведення фахового дослідження технічної можливості використання ГТС України для постачання водню до країн ЄС;
- отримання гарантій від європейських партнерів щодо купівлі певних обсягів водню, виробленого в Україні;
- встановлення конкретних термінів початку постачання водню з України до Європи.
Німці вже заявляли, що готові виділити нашій країні близько 200 мільйонів євро як перший транш на підтримку нашого енергетичного сектору та сприяти створенню «зеленого фонду», розмір якого складатиме $1 млрд. Нагадаємо, що загалом для розвитку відновлювальної енергетики до 2030 року Україна потребує $10 млрд.
Однак за найскромнішими оцінками, від зниження обсягів експорту для України втрати дохідної частини державного бюджету у вигляді податків і дивідендів, сплачених оператором газотранспортної системи, можуть становити 1,5-2 млрд доларів на рік.
Тож наша країна і надалі зацікавлена всіляко відтягувати повноцінне введення в експлуатацію «Північного потоку-2».
Третій пакет і клімат
Не випадково окремий акцент учасники зустрічі знову зробили на застосуванні Третього енергетичного пакету та питанні усунення монополії «Газпрому» на європейському ринку.
Зараз оператор «Північного потоку-2», всупереч європейським правилам, не є реально відокремленим від «Газпрому», це просто його дочірня компанія.
«Газпром» не забезпечує рівного доступу до «Північного потоку-2» всім компаніям, оскільки де-факто «Газпром» має монополію на користування цим газопроводом. Якщо навіть «Газпром» надасть такий доступ третім компаніям до «Північного потоку-2», то, враховуючи нещодавнє рішення Європейського суду за позовом Польщі, при сертифікації оператора має бути забезпечено, щоб «Газпром» надавав такий доступ і до всіх інших газопроводів у Європу, зокрема і через Україну», – пояснив позицію України голова правління «Нафтогазу» Юрій Вітренко, який також брав участь у перемовинах.
За його словами, Україна пропонує європейським компаніям у чинних контрактах із «Газпромом» ініціювати перенесення точок передачі газу з західного на східний кордон України й укласти довгострокові контракти на транзит газу через Україну в Європу.
Питання дискутується і вимагає часу, який потрібен Україні. Однак паралельно країна має готуватися до втрати обсягів транзиту. І тут у нагоді цілком можуть стати ініціативи США в частині скорочення атмосферних викидів на тлі кліматичних змін.
Тому доречно, що за результатами всіх зустрічей в Міненерго вже заявили, що Україна та Сполучені Штати створять Платформу стратегічного діалогу (SECD), що охоплюватиме питання енергобезпеки та декарбонізації.
«Стратегічний діалог у сфері енергетики та клімату – це інструмент для енергетичного співробітництва між Україною та США», – наголосив Герман Галущенко. Більш детальні кроки подальшого співробітництва міністри обговорять на зустрічі у Вашингтоні, яка відбудеться під час візиту президента України Володимира Зеленського до Вашингтона вже цього місяця.