Під керівництвом запрошеного у проєкт австрійського дириґента Йорґа Цвікера, звучання оркестру Liatoshynskyi Capella Національного будинку музики виявилося надзвичайно гнучким та чуйним до мінімальної емоційної зміни в музиці. Важливо також зазначити наскільки коректно оркестр супроводжував вокалістів впродовж всієї опери. Це не була боротьба за гучність голосових зв'язок з гучністю інструментів оркестру. Це було абсолютне екологічне співіснування рівноправних персонажів вистави, рівноправних світів — голосу людського та голосу інструментів оркестру. Хор Liatoshynskyi Capella, під керівництвом хормейстера Костянтина Ленчика та музичної керівниці і артистичної директорки Open Opera Ukraine Наталії Хмілевської, став світом балансу та стабільності, опори для драматургічного розвитку.
Стилістика виконання дає зрозуміти, як звучить опера далекої епохи українського композитора, яка, насправді, за драматичним наповненням та різноманітністю емоційної палітри, є ближчою до нашого часу, ніж здається. За короткий репетиційний період оркестру, хору та солістам вдалося ухопити плин синергії та відчуття музики через призму кожного учасника.
Читайте такожДиригент Йорґ Цвікер: «Березовський став для мене сенсацією»
Сірим кардиналом барокової опери виступає бассо-контінуо — одвічний співучасник та коментатор історії у виконанні Наталії Фоменко. Солісти опери продемонстрували елегантне вокальне виконання із відповідними кожній ролі драматичними нюансами. Радісно було чути голоси колег (Денис Сагіров — Креонт, Соломія Павленко — Антігона, Олена Пінковська — Емон, Катерина Левицька — Адраст, Дарія Новіцька — Ісмена), які, попри недоспані ночі, nailed it.
Вокальна партитура опери вимагає технічної стабільності, що нагадує еквілібристику. Враховуючи деякі аспекти вже усталеної української вокальної традиції, де надають перевагу об'єму голосу та його масштабності над гнучкістю його використання та дотриманням стилю, залучення в процес роботи італійської партитури опери Бортнянського відкриває нову перспективу щодо переосмислення нової-старої української вокальної школи та підходу. Виконання італійською мовою також приємно вразило відчуттям стилю, хоча подекуди була відчутна надмірна обережність та драматична одноманітність у представленні персонажів. Проте, це лише питання звички, часу та кількості можливостей практикувати навички відповідного стилю та мови виконання у якісних та сприятливих для цього проєктах. Маємо закладати нові звички у виконавську культуру, де якість та відповідність епосі, стилю, мові, відповідного кастингу на ролі є рушійними компонентами.
Наукову редакцію партитури здійснив Андрій Коляда. У його ретельній роботі чітко зафіксовано, де збережено матеріал оригінального джерела, а де — редакційне втручання. Для роботи і створення української редакції використовували театральний робочий перепис, копії якого з португальської бібліотеки в Україну привезла мистецтвознавиця Ольга Шуміліна. Автограф опери Бортнянського так і не знайдено.
Читайте такожМузикознавиця Ольга Шуміліна: «Багатьох українських композиторів у світі сприймають як росіян, і нам треба протидіяти цьому»
За дослідженнями українських фахівців, використаний перепис опери у XVIII столітті створювали декілька переписувачів – це можна відслідкувати за деякими неточностями (різниця почерків, різниця знаків альтерації, деякі помилки через можливу недосвідченість). В кінцевому результаті, вдалося забезпечити практичну зручність та зберегти історичну достовірність. Розуміючи теперішні труднощі видавничої справи та її існування під постійними обстрілами, це важливий крок і зрушення в українському музичному видавничому житті, адже більшість партитур українських опер і досі лишилися в радянських редакціях. Хочеться вірити, що вихід нової редакції сприятиме появі перевидань українського репертуару.
Не лише незалежні мистецькі ініціативи як Open Opera Ukraine мали би займатися забезпеченням належної підготовки до оперної продукції італійською мовою (так само і французькою, німецькою, англійською та ін.) – таку підготовку вже давно слід було включити в навчальний процес щонайменше вищих музичних навчальних закладів. Вже вкотре я розмірковую над тим, наскільки більше зусиль нам потрібно докладати, аби якісно підготувати музичні твори іноземними мовами. Мізерна кількість (якщо не відсутність) необхідної літератури з вимови для українських вокалістів та відсутність в навчанні того ж IPA (International Phonetic Alphabet - Інтернаціональний Фонетичний Алфавіт) ускладнюють будь-який майбутній процес підготовки. Хотілося би, щоб для українського оперного виконавства можливість якісного та професійного формування була б ординарною подією, а не винятком із правил. Тому що така робота з текстом іноземною мовою не тільки виключить необхідність перекладу опери українською (аби просто було легше для виконання і зрозуміло для сприйняття), але й дасть можливість міцно осісти в світовому музичному середовищі через якісний зв'язок українського та світового музичного мистецтва.
Що таке насправді "переклад опери"? Це не просто переклад тексту і донесення його суті. Це також знання і розуміння музичного стилю та особливостей його виконання, вокальної природи, типів голосів, нюансів перехідних нот. Це розуміння теситури, усвідомлення, які голосні звучатимуть на крайніх нотах і будуть зручні, скільки приголосних реально вмістити в певну ритмічну долю і які поставлені крапки та коми в тексті дублюють те, що грає оркестр. Це і є частина композиторського мистецтва опери — знати і розуміти, як працювати з "омузикованим" текстом через людський голос в обраному стилі. І переклад опери українською мовою для виконання замість оригіналу має здійснюватися за цими канонами.
Це не відступ від думки про "Креонта" Бортнянського від Open Opera Ukraine – навпаки, це підкреслення важливості подібних проєктів в українському оперному житті, де стиль, текст і підхід пропонують розвиток та якість. Детальна робота із оригінальним лібрето "Креонта" та його переклад і редакція з італійської забезпечені Тарасом Лазером та Олесею Лазер-Паньків. Хоч в самій партитурі-театральному переписі були мовні неточності (схоже, що переписувачі були португальцями), в результаті ж, оновлена версія та переклад лібрето українською дають можливість слухачеві із точністю розуміти та слідкувати за розвитком подій в опері.
Проєкт "Creonte XVIII/XXI: доля, вибір чи вибір долі?" від Open Opera Ukraine та всіх дотичних до реалізації є результатом вибору подальшої долі українського мистецтва. Якою вона буде: звично йтиме за течією чи диктуватиме умови та претендуватиме на своє – якісне та унікальне? "Своє" мистецтво має ті больові точки, які сильно відгукуються в нас. І Бортнянський, ім'я якого так палко перетягує до себе російська музична історія, теж є нашою больовою точкою. Але відправною больовою точкою, від якої можна простежити становлення українського оперного та вокального мистецтва.
Читайте також«Креонт» в Україні: опера, що вміє зникати й повертатися