Що відбувалося на сцені?
Події пʼєси «Вертеп для Homo Sapiens» Володимира Рафєєнка розгортаються у Різдвяній печері — місці, де народився Ісус Христос.
Упродовж вистави народні пісні, танці й діалоги героїв (часом жартівливі) чергувалися з чорно-білими документальними відеомонологами, що містять трагічні історії українців про життя у війни. Іноді ці сцени переривали звуки обстрілів. Постановка завершилась виконанням «Щедрика», після якого пролунав вибух від російської атаки.
«Ми хотіли, щоб на американській сцені прозвучала сучасна українська п'єса, яка поєднує свідчення про повномасштабну війну з живою українською культурною традицією, — пояснює Сомова. — Саме так побудований текст Володимира Рафєєнка: історії людей, які переживають війну, поєднані з різними пластами української культури — від колядок, колискових і українського вертепу до поезії Василя Стуса та Маріанни Кіяновської».
Передісторія
2023 року Сомова запровадила українську мовну програму в Дартмуті. У 2024 році вона почала залучати до навчання театр. Тоді відбулись сценічні читання. «Студенти мого курсу “Початкова українська мова” переклали й поставили дві короткі п'єси – “Молитва за Елвіса” Марини Смілянець і “Вертеп. Хроніки війни” Артема Лебедєва», – розповідає Сомова.
Після цього театрального проєкту в неї виникла думка створити окремий курс, присвячений перекладу й постановці сучасної української п'єси, яка ще не має англомовної версії: «Тоді кожен курс залишав би після себе не лише нову виставу, а й новий англомовний переклад, яким могли б користуватися інші театри».
Такою була пʼєса Рафєєнка, яку він написав на прохання Сомової: «Я розповіла Володимиру, яку саме п'єсу шукаю для курсу». Вона розуміла, що вистава мала бути не надто довгою (бо переклад та репетиції обмежені в часі), з багатьма ролями, герої яких – молоді люди (бо знали, що буде багато охочих студентів) та про досвід повномасштабної війни.
Як зазначає Сомова, профінансувати постановку вдалося завдяки гранту Leslie Center Lab Course Development Grant від Дартмутського коледжу. Він спрямований на підтримку інноваційних форматів університетського викладання.
Американці й українці
За словами Сомової, курс тривав один академічний триместр (9,5 тижнів) і був розділений на два етапи, протягом яких відбувалась підготовка до премʼєри вистави.
На першому етапі американські студенти працювали з носіями української мови в невеликих групах. Усі групи перекладали один і той самий уривок тексту, аби порівняти різні версії та обговорити окремі слова, ідіоми, ритм, гумор і культурні реалії.
«Лише після таких дискусій ми зупинялися на остаточному варіанті. Іноді ціле заняття було присвячене одній репліці», – пояснює Сомова.
Водночас, народні пісні на сцені виконувались в оригіналі. «Ми свідомо залишили українською мовою всі пісні – від колядок і колискових до фінального “Щедрика”, – зазначає Сомова. – Українські студенти навчали своїх американських однокурсників цих пісень, тож українська мова звучала на сцені протягом усієї вистави».
До цієї роботи долучилися американські студенти, які почали вивчати українську мову після відкриття програми у 2023 році, та студенти з України, які вже вільно володіють нею.
На другому етапі проводили репетиції під керівництвом режисера, актора й драматурга Пітера Вебстера та студента театральної програми Дартмутського коледжу Алекса Кемпбелла.
У цій творчій роботі також взяли участь студенти театральної програми Дартмуту. Вони налаштовували освітлення, звукове оформлення, музику та відеозйомку. Крім цього, до проєкту доєдналися двоє представників місцевої громади на волонтерських засадах.
Реквізит вистави відтворював українські культурні елементи. Герої були вбрані в український традиційний одяг. А серед декорацій були спеціально створені репродукції східноєвропейських релігійних ікон. Студенти також відтворили зроблені під час війни малюнки українських дітей – з палаючими будинками, дітьми, що плачуть, і бомбами, що падають.
Аудиторія
Як згадує Сомова, обидва покази відбулися при повній залі, а частині охочих її відвідати довелося відмовити через брак місць. Більшість глядачів – американці. Це були студенти, викладачі, співробітники Дартмутського коледжу та мешканці навколишніх громад. Але й були українці з цього регіону.
Паралельно виставу транслювали в онлайн-форматі для України.
Що буде далі?
Оскільки постановку зробили в межах навчального курсу в Дартмуті, цей колектив не зможе показати її ще раз – студенти вже перейшли до інших курсів, а кілька учасників цього року закінчили навчання.
Утім, їхній переклад зможуть використовувати інші театри, адже постановка була частиною міжнародної ініціативи Worldwide Ukrainian Play Readings (WUPR), заснованої режисером i перекладачем Джоном Фрідманом.
«WUPR підтримує базу даних англомовних перекладів українських п'єс і робить їх доступними для театрів у Сполучених Штатах та інших країнах світу, – звертає увагу Сомова. – Наш англомовний переклад “Вертепу для Homo sapiens” Володимира Рафєєнка також увійде до цієї бази даних».
Статус україністики
За оцінкою Сомової, після російського повномасштабного вторгнення в Україну зацікавлення американських студентів до України зросло: «Це добре видно на прикладі Дартмутського коледжу. Курси, присвячені Україні, стабільно набирають багато студентів. Але ще важливіше те, що багато хто не обмежується одним курсом, а записується на всі українські курси, які ми пропонуємо».
Цього року на кафедрі, де працює Сомова, вперше випустився студент за українським спрямуванням. «Україна стала головним напрямом його навчання, а українська – основною іноземною мовою замість російської», – зауважує Сомова.
Так само в рамках студентського самоврядування в Дартмуті є організація Dartmouth Student Alliance for Ukraine (Студентський альянс Дартмута на підтримку України). Її заснували 24 лютого 2022 року студенти з України, а американські долучилися на початках. Вони організовують культурні заходи та громадські ініціативи на підтримку України. «Саме за студентською ініціативою у 2023 році нашу кафедру російської мови та літератури було перейменовано на кафедру східноєвропейських, євразійських та російських студій», – ділиться Сомова.
Україна стала більш актуальним напрямом й на рівні наукових пошуків. «Значно більше наукових праць присвячено Україні, дедалі більше конференцій включають секції з української тематики, і все більше аспірантів обирають історію, літературу та культуру України й Східної Європи предметом своїх досліджень», – коментує Сомова.
Попри попит серед студентів, університетське інституційне середовище змінюється повільніше. За словами Сомової, у багатьох університетах студенти можуть вивчати українську мову й прослухати кілька курсів про Україну, але можливості системно займатися українськими студіями залишаються обмеженими. Водночас академічний розвиток українського напряму останніх років – радше заслуга роботи окремих викладачів.
Аби відповісти на студентське зацікавлення Україною, університетам потрібні структурні зміни.
«Йдеться насамперед про відкриття нових постійних викладацьких позицій (tenure-track), а також про переосмислення структури кафедр, які історично формувалися навколо російських студій. Це необхідна умова для повноцінного розвитку досліджень і викладання, присвячених Україні та іншим країнам Східної Європи», — підсумовує Сомова.