11 квітня 2024 року видання “Українська Правда” опублікувало інтерв’ю з диригенткою Оксаною Линів. У ньому, зокрема, диригентка розповіла про відмову спадкоємиці доробку Бориса Лятошинського надати дозвіл на виконання його твору Клівлендському оркестру через присутність у програмі російського композитора. За словами Линів, твір Лятошинського виключили з програми.
Фундація Лятошинського, що займається промоцією творчості композитора та регулює дозволи на виконання його доробку, звернулася до редакції LB.ua з проханням оприлюднити відповідь на цю заяву. Публікуємо її повністю:
***
Війна, яку росія розв’язала проти України — гібридна в усіх сенсах. І поруч з танками, ракетами та бомбами мистецтво також стало зброєю. Росіяни самі про це говорять.
Згадати лише незабутнє інтерв'ю директора ермітажу 2022 року, де він гордо повідомив: вважає російські культурні події за кордоном «культурними спецопераціями», рф веде «культурний наступ на Захід» та «формує міжнародні правила» під свої потреби, а кожна російська виставка в Європі то "російський прапор над Булонським лісом". Ба більше, підтвердив – військовий наступ був чітко скоординованим з наступом “культурним”. На початку повномасштабного вторгнення виставки російських музеїв були всюди в Європі.
Так само вони використовують і музику. За час існування російської та совєцької імперій українська культура штучно та цілеспрямовано заштовхувалась у тінь. Це тривало століттями. ГО "Фундація Лятошинського" ставить собі за мету усіляко допомогти їй вийти на світло — разом з іншими небайдужими діячами української культури.
Творчість Бориса Лятошинського, з класу якого вийшла відома група композиторів "Київський авангард" — один із великих спадків нашої культури 20 сторіччя. Ми хочемо, щоб цей спадок став світовим надбанням. І нас чують. Поступово творчістю Бориса Миколайовича цікавляться все більше митців та організацій як в Україні, так і за кордоном.
Та, на жаль, досі перебуваючи під впливом міфу про «велику російську культуру», на Заході все ще більше чують росіян. Не в останню чергу через значні кошти, які рф вкладала і продовжує вкладати у свою культурно-політичну експансію.
Тож яка наша стратегія? Просувати творчість Бориса Лятошинського на світовій музичній арені. А разом з тим пояснювати, як саме росія використовує культуру у своїх політичних, економічних та військових інтересах.
І один із реальних кроків цієї стратегії — намагання уникнути виконання творів українських і російських композиторів в одній програмі. Це надзвичайно складний шлях, та ми глибоко переконані, що саме ним варто йти українським виконавцям та композиторам. Ми також будемо намагатись.
11 квітня 2024 року видання “Українська Правда” опублікувало інтерв’ю з диригенткою Оксаною Линів, в якому зокрема йшлося про виконання української та російської музики. Мусимо виокремити фрагмент розмови, який безпосередньо стосується нашої організації та її взаємодії з Клівлендським симфонічним оркестром — аби спростувати неправдиву інформацію.
Цитата з матеріалу:
«Вони організували додатковий концерт для мого дебюту ще цього року, в липні. І вони попросили мене обов’язково включити твір Лятошинського в програму. Я дуже зраділа.
І от оркестр зв'язався з архівом Лятошинського в Києві, з його спадкоємицею, щоб їй повідомити про це виконання. Але вона відмовила оркестру, бо не захотіла, щоб твір Лятошинського звучав поряд з твором Рахманінова в одній програмі. “Варіації на тему Паганіні” запропонував американський піаніст Інон Барнатан, який буде солістом в цьому концерті.
Керівник оркестру зв'язався зі мною з проханням: "Чи ви можете ще раз поговорити з Києвом".
І з одного боку, я прекрасно розумію і поважаю рішення спадкоємиці Лятошинського. Але водночас мені складно пояснити, чому американський оркестр для своєї американської публіки в своєму залі не може виконувати музику композитора Рахманінова, який виїхав з Росії, мав американське громадянство і прожив в США більшу частину свого життя. В результаті вони зняли Лятошинського з програми.
Врешті, ми поставили інший український твір авторства Богдани Фроляк, з якою ми вже цю тему обговорювали».
Власне, ми не відмовляли оркестру. А твір Бориса Лятошинського не зняли із програми.
На початку квітня у нас із дирекцією Клівлендського оркестру ще тривала комунікація; на момент публікації інтерв’ю вже була домовленість про виконання "Гражини". У процесі всієї комунікації з оркестром жодного разу не поставало питання виключення твору Лятошинського із програми. Та нам було важливо донести позицію Фундації, про яку ми писали вище. Це був змістовний та щирий діалог, що тривав від середини березня. І ми досягнули компромісу: "Гражина" Бориса Лятошинського прозвучить 11 липня 2024 року у виконанні Клівлендського симфонічного оркестру під орудою Оксани Линів; своєю чергою, представники Клівлендського симфонічного оркестру організують супровідну анотацію до концерту з роз’ясненнями колоніальних практик російської культури.
Тож зазначена в інтерв'ю інформація щодо вилучення з програми твору Бориса Лятошинського і дій його спадкоємиці та голови "Фундації Лятошинського" Тетяни Гомон не відповідає дійсності. Ми зверталися з проханням додати блок зі спростуванням в інтерв’ю з пані Линів до редакторки розділу УП “Культура”, та, на жаль, нам відмовили, не вбачаючи у спростуванні підстав.
Ми також щиро вдячні редакції видання LB за надану можливість висловити нашу позицію. Спробуємо озвучити її ще раз, коротко.
Без тіні сумніву, умовні “Чайковський” та “Рахманінов” не винні, що росія перетворила їх постаті та творчість на власну зброю. Та коли тобі в обличчя цілять з рушниці, ти вже не питаєш, з чого вона зроблена і чи якісний порох в її снарядах. Ти б'єшся за життя.
Liatoshynsky Foundation